4. Бюджетні правовідносини та учасники бюджетного процесу.

Бюджетні правовідносини є різновидом фінансових правовідносин, що опосередковують періодичний процес мобілізації, розподілу й використання державних грошових фондів, їм притаманний владно-майновий характер (нерівність сторін; чітка субординація суб’єктів; виключна роль держави в переважанні її волі над волею інших суб’єктів). Бюджетні правовідносини проявляється :

• через регулювання руху грошових фондів (певного виду майнових відносин),

• через застосування примусових засобів, право на яке має держава,

• через примусове відчуженні частини майна (грошових коштів), накопичення їх через бюджетні доходи для потреб публічної влади,

• через нормативне регулювання, при якому відносини набувають державний захист та офіційний характер,

• через розмежування компетенції між носіями публічної влади.

Конституція України ст..92 визначає, що виключно законами встановлюються державний бюджет і бюджетна система, у ст..85 - бюджетні повноваження Верховної Ради України, у ст..106 - Президента України, у ст. 116 - Кабінету Міністрів України, у ст.118 - місцевих державних адміністрацій. У ст..143 визначено компетенцію органів місцевого самоврядування щодо затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних утворень та контролю їх виконання. Відповідні конституційні норми деталізуються у спеціальних законах.

Об’єктом бюджетних правовідносин є те на що спрямовані дії їх учасників, тобто кошти, які акумулюються в державному та місцевих бюджетах, що обумовлено, в широкому значенні, розподілом валового внутрішнього продукту. Коло суб’єктів бюджетних правовідносин вужче ніж у інших видах фінансово-правових відносин. Суб’єкти бюджетних правовідносин приймають участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами, одержанні бюджетних асигнувань, складанні, розгляді та затвердженні бюджетів. В першу чергу суб’єктом бюджетних правовідносин виступає Україна - суверенна держава (ст.1 Конституції України) в особі державних органів (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада та Рада міністрів АРК, місцеві органи самоврядування та виконавчі органи.).

Учасниками бюджетного процесу є органи (державної влади та місцевого самоврядування), бюджетні установи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами та обовязками з управління бюджетними коштами.

Бюджетні повноваження учасників бюджетних правовідносин регулюються частково конституцією України, БКУ та іншими нормативно-правовими актами.

Розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобовязань та здійснення витрат бюджету. Залежно від рівня підпорядкованості розпорядників бюджетних коштів, обсягу наданих їм прав, відповідальності та покладених на них обовязків, а також залежно від структури управління міністерст, органів виконавчої влади розпорядники бюджетних коштів поділяються на:

• головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують бюджетні повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

• розпорядники 2-го ступеня – бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на: отримання асигнувань; прийняття зобов’язань; здійснення виплат та виконання функцій установою; здійснення виплат та розподіл виділених асигнувань для переказу розпорядникам 3-го ступеня або одержувачам, що їм підпорядковані.

• розпорядники 3-го ступеня – бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на: отримання асигнувнь; прийняття зобов’язань;здійснення виплат на виконання функцій фінансової установи.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Розпис бюджету – документ, в якому встновлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифінації.

Бюджетне зобов’язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Рис. Розпорядники бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів наділені широкими повноваженнями, що надаються їм для досягнення необхідних результатів у процесі здійснення своєї діяльності:

1. розробка плану діяльності відповідно до завдань, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2. складання проекту кошторису, бюджетного запиту, що містять пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів;

3. подання до Міністерства фінансів чи до місцевого фінансового органу бюджетного запиту та проекту кошторису;

4. отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у Законі України «Про Державний Бюджет» чи Рішенні «Про Місцевий Бюджет»;

5. доведення до розпорядників нижчого рівня (або одержувачів) відомостей про обсяги асигнувань;

6. здійснення управління бюджетними асигнуваннями;

7. затвердження кошторису розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

8. здійснення внутрішнього контролю за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками нижчого рівня та одержувачами і контролю за витрачання ними бюджетних коштів;

9. організація та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності;

10. аналіз ефективності використання бюджетних коштів та забезпечення доступності інформації про бюджет.