- •Завдання і зміст аграрної реформи та її основної складової земельної реформи в реалізації аграрної політики держави
- •Перше десятиліття: підіб’ємо підсумки
- •3.4. Предмет, основні методи правового регулювання та принципи аграрного права.
- •Поняття аграрного права і сільськогосподарської діяльності та їх особливості.
- •6. Аграрне право як галузь права та галузь юридичної науки
- •7. Система аграрного права як навчальна дисципліна. Історія розвитку
- •8. Поняття і класифікація джерел аграрного права та їх особливості
- •9. Конституція і Закони України як джерела аграрного права
- •11. Урядові правові акти та акти органів державного управління у системі аграрного законодавства
- •12. Види і юридична сила локальних правових актів як джерел аграрного права
- •17. Поняття, класифікація і особливості суб’єктів аграрного права.
- •20. Правосуб’єктність кооперативних сільськогосподарських підприємств
- •22. Особливості правового статусу аграрних підприємців, заснованих на державній формі власності
- •23. Особливості правосуб’єктності міжгосподарських підприємств і об’єднань
- •24. Правові підстави і особливості правового регулювання реорганізації та ліквідації суб’єктів агарного підприємництва.
- •22. Особливості правового регулювання ринку капіталу для суб’єктів аграрного підприємництва
- •23. Загальна характеристика та поняття державного-правового регулювання сільського господарства
- •32. Методи і форми державного регулювання сільського господарства.
- •33. Задачі та функції Міністерства аграрної політики України
- •34. Органи державного управління сільського господарства та їхні повноваження
- •35. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві
- •21. Поняття власності аграрних підприємств корпоративного типу
- •37. Характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель с/г призначення
- •39. Охорона земель як об’єкта природного серодовища
- •55. Кримінальна відповідальність
- •79. Правове регулювання рослинництва
- •84. Правове регулювання тваринництва
- •79. Правове регулювання рослинництва.
- •84. Правове регулювання тваринництва.
- •43. Поняття та особливості юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства
- •44. Дисциплінарна відповідальність працівників, зайнятих в аграрному виробництві
- •45. Матеріальна відповідальність робітників аграрних підприємств
- •46. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення
- •47. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
- •48. Поняття та правові ознаки фермерського господарства
- •49. Порядок створення фермерського господарства та його державної реєстрації
- •53. Державна підтримка фермерських господарств
- •50. Умови та порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства
- •51. Правовий режим майна у фермерському господарстві, його особливості
- •52. Правові основи господарської діяльності, матеріально-технічного забезпечення та реалізація виробленої продукції фермерського господарства
- •54. Правові підстави та порядок припинення фермерського господарства
- •57. 58. Правовий режим землі та майна в особистому селянському господарстві
- •59. Права та обов’язки членів особистого селянського господарства
- •59. Зайнятість членів особистих селянських господарств
- •61. Загальна характеристика законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації
- •62. Поняття та класифікація сільськогосподарського кооперативу, його основні юридичні ознаки.
- •64.Порядок створення сільськогосподарського кооперативу та його державної реєстрації.
- •64 . Значення Статут сільськогосподарського кооперативу як локального нормативно-правового акту..
- •65 .Правові умови членства у сільськогосподарському кооперативі.
- •67.Система органів управління та контролю у сільськогосподарському кооперативі.
- •68. Правові підстави реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу.
- •90. Поняття, особливості і види договірних відносин суб’єктів аграрного підприємництва.
- •93. Договори агрохімічного та меліоративного, а також виробничо-технічного сервісу суб’єктів аграрного підприємництва.
- •90. Договори на реалізацію продукції суб’єктів аграрного підприємництва.
- •30. Правове регулювання ринку продовольства. Біржовий ринок.
- •14. Поняття, класифікація й особливості аграрних правовідносин.
- •25. 27. Правове регулювання паювання.
- •94. Правове регулювання ринку зерна.
- •74. Поняття соціального розвитку села. Аграрний протекціонізм.
- •75. Правовий режим об’єктів соціальної сфери села.
- •72. Особливості правового статусу найманих працівників у с/г ат та ТзОв.
- •92. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства.
- •95. Правове регулювання хімізації сільського господарства.
- •96. Правове охорона ґрунтів у сільському господарстві.
34. Органи державного управління сільського господарства та їхні повноваження
Центральним органом державного управління сільським господарством є Міністерство аграрної політики та продовольства України, як орган виконавчої влади. Міністерство забезпечує проведення в життя державної політики у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості, здійсненні заходів для гарантування продовольчої безпеки держави. Мінагропрому України підпорядковані агенство харчової промисловості України і агентство з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості України.
Правове становище та його правомочності визначаються Положенням про Міністерство України, що затверджено Указом Президента України від квітень 2011. Цим актом визначено основні правомочності Мінагропрому як суб'єкта адміністративного права.
Положенням визначаються основні завдання Мінагропрому, з яких видно той великий обсяг організаційно-управлінського розвитку, що його має здійснювати це міністерство. На Мінагропром покладаються такі завдання:
розроблення пропозицій щодо основних напрямів аграрної політики, реалізація державної політики з питань розвитку сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості;
організація виконання актів аграрного законодавства з питань агропромислового комплексу і контроль за їх реалізацією;
розроблення та координація виконання загально-державних, регіональних програм, поточних планів економічного і соціального розвитку галузей агропромислового комплексу, соціальної сфери села;
здійснення науково-технічної і технологічної політики в галузях агропромислового комплексу;
розроблення пропозицій щодо оптимізації територіального розміщення сільськогосподарського виробництва;
розроблення та реалізація заходів щодо запровадження сучасних механізмів вираження функціональних питань галузевого і міжгалузевого характеру, структурної перебудови галузей агропромислового комплексу, реформування майнових і земельних відносин на основі збереження та якісного оновлення наявного ресурсного потенціалу, подолання негативних явищ кризового характеру;
організація продовольчого ринку, маркетингу у сфері матеріально-технічного постачання, активізація зовнішньоекономічної діяльності;
здійснення заходів щодо державної підтримки вітчизняних товаровиробників, цільового використання бюджетних коштів, створення рівних умов для розвитку цих форм власності і господарювання;
організація роботи державних служб з питань насінництва і розсадництва, сортовипробування і захисту рослин, ветеринарної медицини, племінної справи, заготівлі та якості продукції, наукового і кадрового забезпечення стандартизації, карантинного режиму, охорони праці, техніки безпеки, нагляду за технічним станом машин і обладнання.
Мінагропром спрямовує свою діяльність на реалізацію цих основних завдань через систему підрозділів у вигляді головних управлінь, управлінь, відділів та органів контролю, спеціалізованих інспекцій, структуру якого складають:
/. Головні управління:
Головне управління економіки
Головне управління фінансово-кредитної та податкової політики
Головне управління виробництва і маркетингу продукції тваринництва з державною племінною інспекцією
Головне управління зовнішніх економічних зв'язків
Головне управління технічної політики, енергетики, балансів і маркетингу матеріально-технічних ресурсів
Головне управління кадрової політики і аграрної освіти
Головне управління реформування відносин власності і нових форм господарювання
Головне управління землеробства і маркетингу продукції рослинництва
Головне управління ринкових відносин, маркетингу та балансів продовольчих ресурсів
Головне управління іноземних кредитів, інвестицій та лізингу
Головне управління інвестиційної політики в капітальному будівництві
2. Управління:
Управління координації і освоєння науково-технічного прогресу та зв'язків з УААН
Управління по соціальному розвитку села
Управління соціально-трудових відносин і оргструктур
Управління організації та методології бухгалтерського обліку і звітності
Управління інформатики та виставкових заходів з інформаційно-комунікаційним центром
Юридичне управління Міністерства агропромислового комплексу України
Управління організації ревізійної роботи
Управління справами Міністерства агропромислового комплексу України
3. Відділи:
Відділ розвитку виробництва продуктів дитячого харчування
Відділ охорони праці, пожежної безпеки і безпеки дорожнього руху
Відділ підсобних промислових підприємств і промислів
Відділ організаційних питань фермерських та підсобних сільських господарств
Відділ науково-обгрунтованого ведення сільського господарства в зоні аварії ЧАЕС.
Кожний із цих підрозділів провадить свою діяльність на підставі відповідних положень.
У своїй діяльності Мінагропром керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України та Положенням про міністерство.
2. На Мінагропром покладається обов'язок складати разом з відповідними центральними органами виконавчої влади баланси забезпечення галузей трудовими, сировинними та енергетичними ресурсами, а з місцевими органами влади і самоврядування — регіональні забезпечення підприємств цими ресурсами.
Важливими завданнями Мінагропрому є опрацювання заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи і забезпечення впровадження в діяльності аграрних товаровиробників засад ринкових економічних відносин. Мінагропром вносить у встановленому порядку пропозиції щодо зміни умов функціонування галузей стосовно оподаткування, одержання пільгових кредитів, державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств, Мінагропром сприяє розвиткові виробничо-підприємницької самостійності ініціативи, прибутковості підприємств, розвиткові конкуренції, формуванню ринкової інфраструктури та економічних взаємовідносин у виробничій та соціальній сферах.
До компетенції Мінагропрому віднесено обов'язок брати активну участь у розв'язанні питань роздержавлення і приватизації майна, забезпечувати реалізацію політики антимонопольного регулювання галузей, сприяти розвиткові конкуренції, встановлення структур ринкового типу у сфері виробництва та послуг. Складову його повноважень становлять питання формування резервного та елітного насіннєвих фондів, а також генетичного фонду у тваринництві. Міністерство координує діяльність підприємств, пов'язану з проведенням державних випробувань сортів і гібридів сільськогосподарських культур та селекційних станцій у тваринництві, здійснює державний контроль за якістю насіння, племінних ресурсів, організовує роботу, спрямовану на розвиток насінництва, розсадництва та племінної справи.
Мінагропром вирішує питання про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності. Він затверджує статути (положення) підприємств, контролює їх додержання та приймає рішення у разі повернення статутів (положень), а також виконує інші функції, передбачені чинним законодавством.
3. За умов впровадження ринкових економічних відносин Мінагропром сприяє виробництву та закупівлі сільськогосподарської продукції. Він бере участь у формуванні державного резервного і елітного насіннєвих фондів та формує генетичний фонд у тваринництві через державне замовлення у межах коштів, які виділені на це з державного бюджету України. На Мінагропром покладається обов'язок допомагати виробникам сільськогосподарської продукції у її реалізації, у тому числі і в її державній закупівлі. З цією метою Мінагропром формує та розміщує в установленому порядку державне замовлення у межах коштів, які виділені на це з державного бюджету України в передбачених контрактами обсягах і на землях, що придатні для безпечного ведення сільського господарства і за площею не перевищують лімітів розораності та сільськогосподарської освоєності відповідних територій, воно координує діяльність підприємств і організацій, спрямовану на виконання цих контрактів.
Істотною правомочністю міністерства слід розглядати його активну участь в забезпеченні своєчасного укладання договорів щодо реалізації сільськогосподарської продукції та додержання її виробниками та заготівельниками належної договірної дисципліни.
Мінагропром розробляє порядок укладання договорів на закупівлю сільськогосподарської продукції і сировини до державного і регіональних фондів, державного резерву та умови переробки продукції з державних ресурсів в межах державного замовлення на давальницьких умовах. На Мінагропром покладається обов'язок створювати умови товаровиробникам і заготівельним організаціям для реалізації сільськогосподарської продукції через ринкові інфраструктури на біржах, через торгові доми, фірмову торгівлю та інше.
4. Місцевими органами управління сільським господарством області є обласні управління агропромисловим комплексом. Правомочності цього управління визначені Типовим положенням про управління агропромислового комплексу обласної, Севастопольської міської державної адміністрації. Цей акт затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1998 р. Воно підпорядковане голові адміністрації та Мінагропрому України. Обласне управління є юридичною особою і має самостійний баланс і рахунки в установах банків.
Свою управлінську діяльність управління здійснює відповідно до завдання та компетенції визначених Типовим положенням. Найважливішими з них слід визнати повноваження стосовно його участі у розробленні та забезпеченні виконання прийнятих державних та регіональних програм розвитку сільського господарства, підприємств, установ і організацій м'ясної, молочної, плодоовочевої, елеваторної, борошномельно-круп'яної, хлібопекарської, макаронної та інших галузей промисловості. Управління визначає потребу області в сільськогосподарській продукції і сировині, організує закладання і зберігання продовольства і сировини до державного резерву, своєчасне їх освіження відповідно до встановлених Урядом та Мінагропромом завдань.
Обласне управління Мінагропрому готує пропозиції, спрямовані на поглиблення економічної реформи і подає їх
на розгляд керівництва обласної (міської) державної адміністрації, аналізує тенденції розвитку галузей. Воно подає пропозиції Мінагропрому з питань прогнозування розвитку галузей, ліквідації застарілих та розміщення нових виробництв, вдосконалення аналізу і планування в сільському господарстві, на переробних та обслуговуючих підприємствах, в установах і організаціях АПК. До його компетенції віднесено сприяння забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності сортовим насінням, діяльності сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління щодо державного випробування сортів і гібридів сільськогосподарських культур, а також здійсненню державного контролю за якістю насіння, розвитку насінництва і розсадництва.
Воно приділяє увагу питанням механізації, електрифікації, автоматизації виробництва, транспортного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників, надає їм допомогу в експлуатації, ремонті, технічному обслуговуванні сільськогосподарської та дощувальної техніки і обладнання, розвитку матеріально-технічної бази.
Обласне управління АПК здійснює управління та контроль за лісами сільськогосподарських лісокористувачів, організує ведення в цих лісах лісового господарства і захисного лісорозведення, а також збереження, охорону від пожежі, захист від шкідників і хвороб.
Істотним слід вважати повноваження управління аналізувати і подавати Мінагропрому пропозиції щодо проведення цінової політики з метою дотримання цінового паритету на сільськогосподарську продукцію (роботи, послуги) інших галузей економіки, а також пропозиції з питань податкової політики, фінансування і кредитування державних і регіональних програм. Управління надає допомогу підприємствам, установам і організаціям галузі з питань юридичного обслуговування, а також домагається в межах їхньої компетенції забезпечення додержання ними вимог законодавства, належного захисту майнових прав та інтересів сільськогосподарських товаровиробників.
У процесі своєї діяльності обласне управління взаємодіє з іншими підрозділами обласної (міської) державної адміністрації, представницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян.
5. Основним засобом сільськогосподарського виробництва і базою для розміщення його виробничих приміщень є землі сільськогосподарського призначення. Органом державного управління цими землями є державні Комітети по земельних ресурсах (Держкомзем). Він є центральним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України і входить до складу агропромислового комплексу України. Правове становище і компетенція Держкомзему визначені Положенням про державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженим Указом Президента України від 13 травня 1996 р.
Держкомзем у межах своєї компетенції здійснює державне управління земельними ресурсами, спрямовує діяльність підпорядкованих йому державних органів земельних ресурсів з проведення земельної реформи, забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів. В межах своїх повноважень Держкомзем організовує виконання та узагальнює практику застосування актів законодавства України, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань бере участь у формуванні державної політики щодо регулювання земельних відносин і проведення земельної реформи, забезпечує належне функціонування механізму її запровадження, забезпечує прогнозування розвитку земельних відносин, а також опрацьовує заходи економічної реформи з питань земельних відносин для включення їх до плану діяльності Уряду України та ін. Всю свою діяльність Держкомзем проводить спільно з Міністерством агропромислового комплексу України.
На Держкомзем покладається обов'язок здійснювати Контроль за цільовим використанням коштів, що надходять у Порядку відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та плати за землю, дбати про додержання норм Земельного кодексу України та належне вирішення земельних спорів, що виникають в процесі здійснення земельної реформи.
Держкомзем здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення і умов надання. Держкомзем забезпечує вдосконалення методики та проведення робіт з грошової оцінки земель, бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки.
Держкомзем має право видавати нормативно-правові акти і давати вказівки з питань реформування земельних відносин, які є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками землі та землекористувачами. Він уповноважений вносити на розгляд відповідних державних адміністрацій і рад подання про зупинення рішень, їх дій або бездіяльності з питань регулювання земельних відносин, що суперечать законодавству, пропозиції про припинення права власності або права користування землею у випадках, передбачених земельним кодексом України, а також про вжиття заходів до поліпшення якості землі та має інші права.
6. Державне управління землями в межах області здійснює обласне управління земельних ресурсів.
7. Місцевим органом державного управління є районний відділ земельних ресурсів, він входить до складу районної державної адміністрації за принципом подвійного підпорядкування. Положення про цей відділ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. Відділ утворюється Держкомземом і підпорядковується як Комітетові, так і обласному управлінню земельних ресурсів.
