- •Завдання і зміст аграрної реформи та її основної складової земельної реформи в реалізації аграрної політики держави
- •Перше десятиліття: підіб’ємо підсумки
- •3.4. Предмет, основні методи правового регулювання та принципи аграрного права.
- •Поняття аграрного права і сільськогосподарської діяльності та їх особливості.
- •6. Аграрне право як галузь права та галузь юридичної науки
- •7. Система аграрного права як навчальна дисципліна. Історія розвитку
- •8. Поняття і класифікація джерел аграрного права та їх особливості
- •9. Конституція і Закони України як джерела аграрного права
- •11. Урядові правові акти та акти органів державного управління у системі аграрного законодавства
- •12. Види і юридична сила локальних правових актів як джерел аграрного права
- •17. Поняття, класифікація і особливості суб’єктів аграрного права.
- •20. Правосуб’єктність кооперативних сільськогосподарських підприємств
- •22. Особливості правового статусу аграрних підприємців, заснованих на державній формі власності
- •23. Особливості правосуб’єктності міжгосподарських підприємств і об’єднань
- •24. Правові підстави і особливості правового регулювання реорганізації та ліквідації суб’єктів агарного підприємництва.
- •22. Особливості правового регулювання ринку капіталу для суб’єктів аграрного підприємництва
- •23. Загальна характеристика та поняття державного-правового регулювання сільського господарства
- •32. Методи і форми державного регулювання сільського господарства.
- •33. Задачі та функції Міністерства аграрної політики України
- •34. Органи державного управління сільського господарства та їхні повноваження
- •35. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві
- •21. Поняття власності аграрних підприємств корпоративного типу
- •37. Характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель с/г призначення
- •39. Охорона земель як об’єкта природного серодовища
- •55. Кримінальна відповідальність
- •79. Правове регулювання рослинництва
- •84. Правове регулювання тваринництва
- •79. Правове регулювання рослинництва.
- •84. Правове регулювання тваринництва.
- •43. Поняття та особливості юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства
- •44. Дисциплінарна відповідальність працівників, зайнятих в аграрному виробництві
- •45. Матеріальна відповідальність робітників аграрних підприємств
- •46. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення
- •47. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
- •48. Поняття та правові ознаки фермерського господарства
- •49. Порядок створення фермерського господарства та його державної реєстрації
- •53. Державна підтримка фермерських господарств
- •50. Умови та порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства
- •51. Правовий режим майна у фермерському господарстві, його особливості
- •52. Правові основи господарської діяльності, матеріально-технічного забезпечення та реалізація виробленої продукції фермерського господарства
- •54. Правові підстави та порядок припинення фермерського господарства
- •57. 58. Правовий режим землі та майна в особистому селянському господарстві
- •59. Права та обов’язки членів особистого селянського господарства
- •59. Зайнятість членів особистих селянських господарств
- •61. Загальна характеристика законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації
- •62. Поняття та класифікація сільськогосподарського кооперативу, його основні юридичні ознаки.
- •64.Порядок створення сільськогосподарського кооперативу та його державної реєстрації.
- •64 . Значення Статут сільськогосподарського кооперативу як локального нормативно-правового акту..
- •65 .Правові умови членства у сільськогосподарському кооперативі.
- •67.Система органів управління та контролю у сільськогосподарському кооперативі.
- •68. Правові підстави реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу.
- •90. Поняття, особливості і види договірних відносин суб’єктів аграрного підприємництва.
- •93. Договори агрохімічного та меліоративного, а також виробничо-технічного сервісу суб’єктів аграрного підприємництва.
- •90. Договори на реалізацію продукції суб’єктів аграрного підприємництва.
- •30. Правове регулювання ринку продовольства. Біржовий ринок.
- •14. Поняття, класифікація й особливості аграрних правовідносин.
- •25. 27. Правове регулювання паювання.
- •94. Правове регулювання ринку зерна.
- •74. Поняття соціального розвитку села. Аграрний протекціонізм.
- •75. Правовий режим об’єктів соціальної сфери села.
- •72. Особливості правового статусу найманих працівників у с/г ат та ТзОв.
- •92. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства.
- •95. Правове регулювання хімізації сільського господарства.
- •96. Правове охорона ґрунтів у сільському господарстві.
9. Конституція і Закони України як джерела аграрного права
Контитуція та Закони як джерела АП
Згідно зі ст. 8 Конституції, в Україні визнається й діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується. Всі норми Конституції є джерелами конституційного права. Перелічені вище положення ст. 8 Конституції засвідчують, що Конституція є, з одного боку, нормою прямої дії, а з другого, — юридичною основою для формування й розвитку правової системи України.
Вони є джерелами галузі аграрного права тією мірою, якою вони відповідають Конституції. Якщо закони, інші правові акти або їх окремі положення чи окремі статті законів, що стосуються аграрного права, не відповідають Конституції, за рішенням Конституційного Суду України вони, згідно зі ст. 152 Конституції, визнаються неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Отже, закони та інші нормативно-правові акти, що стосуються аграрного права, є джерелами аграрного права, оскільки відповідають Конституції України.
Закони — основні джерела аграрного права
Виходячи з цих позицій, аграрні закони доцільно згрупувати за предметом регулювання окремих груп аграрних відносин, забезпечуючи при цьому їх загальну єдність і єдину спрямованість на забезпечення інтегрованої діяльності всіх елементів комплексу.
У цьому плані можна умовно вирізнити такі групи законів України, що стосуються АПК:
1) уніфіковані акти про організаційно-правову перебудову структури АПК, аграрну реформу й створення ефективних товаро- виробників сільськогосподарської продукції. До цієї групи належать закони, що стосуються організаційної перебудови в АПК: "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про особисте селянське господарство", а також закони України від 10 квітня 1992 р.1 "Про споживчу кооперацію" і від 20 грудня 2001 р.2 "Про кредитні спілки";
уніфіковані акти законодавства про правовий режим земель сільськогосподарського призначення й земельну реформу;
уніфіковані акти законодавства про селекцію, насінництво, тваринництво і меліорацію земель: закони України від 26 грудня 2002 р. "Про насіння і садивний матеріал"3, від 6 лютого 2003 р. "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них"4, від 15 грудня 1993 р. "Про племінну справу в тваринництві"(в редакції Закону від 21 грудня 1999 р.)5, від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медицину" (в редакції Закону від 15 листопада 2001 р.)6.
Ефективність аграрного законодавства забезпечується поєднанням уніфікації і диференціації в процесі його розвитку.
Диференційовані акти аграрного законодавства — це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів аграрного підприємництва.Диференційованими можна вважати такі закони: "Про зерно та ринок зерна в Україні"; "Про насіння й садивний матеріал"; "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них" та інші.
10. Укази Президента України у системі джерел аграрного права
Підзаконними актами є укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, положення, інструкції, що приймаються центральними органами державної виконавчої влади з питань сільськогосподарського виробництва і підприємництва, виробництва продуктів харчування і продовольства рослинного і тваринного походження та їхньої безпеки для споживачів, а також із питань охорони здоров'я працівників, державних контрактів тощо.
Укази Президента України видаються на розвиток чинного законодавства для термінового правового врегулювання питань, що мають загальнодержавне значення. Головним чином укази Президента України спрямовані на:
а) здійснення Національної аграрної програми;
б) проведення трансформації форм власності в аграрному секторі;
в) прискорення земельної реформи [19; 38].
Мабуть жодна галузь права не регулюється такою кількістю указів Президента як аграрне право. Це можна пояснити тим, що:
1) ще не прийнято велику кількість законів, які б регулювали аграрні відносини;
2) аграрний сектор економіки в силу своєї специфіки за певних обставин потребує негайного втручання держави; приймати ж оперативно закони держава не в змозі.
В залежності від питань, які врегульовували укази Президента, умовно можна виділити кілька етапів.
Указом "Про заходи щодо реформування аграрних відносин" від 18 січня 1995 року № 63 визначено правомочності аграрних товаровиробників щодо самостійного розпорядження своєю продукцією, права іноземних інвесторів та національних аграрних товаровиробників, передбачено створення ринкової інфраструктури (спеціалізованих аграрних бірж), встановлено обов'язки міністерств і відомств із питань реформування аграрних відносин, передбачено можливість одержання кредитів під урожаї майбутніх років тощо.
Питанню реалізації земельної реформи було присвячено, зокрема, Указ "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 року № 666, яким установлено, що приватизація земель у колективну і приватну власність є першочерговим невідкладним заходом у здійсненні земельної реформи.
Керуючись Конституцією, Президент України мав змогу в період з 28 червня 1996 року по 28 червня 1999 року приймати укази, які по своїй суті були близькими до законів. Наприклад, 23 квітня 1997 року Президентом України було прийнято Указ № 367 “Про оренду землі”. Даний Указ діяв до набрання чинності Законом України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року [2].
Після 28 червня 1999 року Президентом України також продовжували видаватись укази, які за своєю значимістю мали надзвичайно велике значення для регулювання відносин в аграрному секторі економіки. Найзначнішим серед них є указ Президента від 3 грудня 1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».
