55. Кримінальна відповідальність

за злочинні порушення екологічного законодавства передбачена Кримінальним кодексом. Природоохоронне правопорушення вважається злочином, якщо воно спричиняє суттєву шкоду вказаним у законі об'єктам природи або навколишньому середовищу внаслідок знищення, ушкодження, псування природних об'єктів, що охороняються законом або може спричинити шкоду здоров'ю та життю людей. Поряд із наявністю шкоди для деяких злочинів значення юридичних фактів мають такі елементи, що характеризуються ступінню суспільної небезпеки, такі як повторність скоєння злочину та дії, вчинені загальнонебезпечним способом.

Кримінальним кодексом, зокрема, передбачені такі екологічні злочини, як: незаконна порубка лісу, порушення правил охорони вод, забруднення водоймищ та атмосферного повітря, знищення або пошкодження лісових масивів, порушення правил охорони надр, забруднення або псування земель, безгосподарське використання земель, проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля. Винні громадяни та посадові особи залежно від характеру злочину та його екологічної і суспільної небезпеки караються позбавленням волі, штрафом та додатковими покараннями у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також конфіскацією знарядь і засобів злочину та всього незаконно добутого.

Поняття виробничо-господарської діяльності, її правове регулювання

У сiльському господарствi України виробничо-господарська дiяльнiсть здiйснюється колективно-кооперативними

i державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, акцiонерними сiльськогосподарськими товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами. Сiльське господарство України характеризується наявнiстю великого виробництва на промисловiй основi, чiтко вираженого зональногойого розмiщення, розвинутою внутрiшньорайонною та галузевою спецiалiзацiєю. Зокрема, Полiська зона спецiалiзуєтьсяна виробництвi картоплi, льону, продукцiї мясного скотарства. У степових районах України найбiльше розвинуте виробництво цукрових бурякiв, зерна, продукцiї скотарства iсвинарства, в степовiй зонi виробляється основний обсягплодiв i винограду, продукцiї вiвчарства, значна кiлькiсть зерна, продукцiї свинарства i скотарства, у примiськiй зонi - великий обсяг овочiв, молока для промислових центрiв,

Спецiалiзацiя в сiльському господарствi - це форма (процес) суспiльного подiлу працi, що дiстає вияв у територiальному розмiщеннi та розчленуваннi галузi на окремi види виробництва сiльськогосподарської продукцiї й сировини. Спецiалiзацiя на основi впровадження досягнень науково-технiчного прогресу, рацiонального використання агроклiматичнихумов, матерiально-технiчних i трудових ресурсiв, iнтенсифiкацiї виробництва сприяє його концентрацiї та є важливимчинником пiдвищення ефективностi сiльського господарства.

2. В аграрному секторi економiки розрiзняють зональну(внутрiшньозональну), галузеву (внутрiшньо- й мiжгалузеву),мiжгосподарську, господарську (внутрiшньогосподарську),Правове регулювання виробничо-господарськоТ дiяльностi СГП 343технологiчну, функцiональну та iншi форми спецiалiзацiї виробництва.

Спецiалiзацiю (виробничу спрямованiсть) сiльськогосподарського пiдприємства визначають за основною (провiдною)галуззю, на яку випадає найбiльша (вiд 25 вiдсоткiв i вище)питома вага в товарнiй продукцiї, а рiвень останньої - за системою показникiв (коефiцiєнтiв).

Розрiзняють зерновi, овочевi, овочево-молочнi, птахiвницькi, вiдгодiвельнi та iншi спецiалiзованi господарства, атакож їх типи, що утворилися внаслiдок рiзного поєднанняосновних i додаткових галузей.

Спецiалiзацiя виробництва - один iз вагомих чинникiв iнтенсифiкацiї сiльського господарства. Її основними напрямами є: вдосконалення територiального розмiщення виробництв на основi регiональної (мiкрозональної) концентрацiї;розвиток вертикальних звязкiв сiльського господарства з галузями переробної промисловостi, створення продуктовихкомплексiв, виконання цiльових монопродуктових програм;

формування iндустрiально-виробничої системи з виробництва окремих видiв продовольства i сировини на основi впровадження iндустрiальних методiв та автоматизацiї сiльськогогосподарства i промислових циклiв виробництва: поглиблення спецiалiзацiї колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств через полiпшення окремих видiв виробництва продуктiв харчування рослинного i тваринного походження, збiльшення їх обсягiв, здешевлення собiвартостi, пiдвищення екологiчної якостi та безпечностi.

Одним iз проявiв спецiалiзацiї є створення спецiалiзованого господарства, що являє собою велике сiльськогосподарське пiдприємство, яке спецiалiзується на виробництвi однорiдної продукцiї. Це сприяє найбiльш ефективному використанню землi, трудових ресурсiв, основних та обiгових фондiв,що у свою чергу забезпечує пiднесення продуктивностi суспiльної працi, прискорення темпiв зростання виробництва

продуктiв харчування i сировини.

Розрiзняють три типи спецiалiзованих господарств. Допершого належать глибокоспецiалiзованi господарства з однiєю основною галуззю, вiд якої одержують 60-70 вiдсоткiвденних надходжень, та з трьома-чотирма додатковими галузями. Такими, наприклад, є господарства з вiдгодiвлi свиней,великої рогатої худоби, птахiвницькi, виноградарськi, рисiвницькi, хмiльницькi тощо. Другий тип - це спецiалiзованi

господарства з двома основними галузями (зазвичай рослинницькою i тваринницькою), кожна з яких забезпечує не менше ЗО вiдсоткiв денних надходжень, та з трьома-пятьма додатковими галузями. Це, примiром, тваринницько-бурякiвничi, овочево-молочнi, садiвницько-молочнi, молочно-картоплярськi та iншi господарства. До третього типу належатьгосподарства комбiнованої спецiалiзацiї з трьома основнимигалузями, кожна :> яких забезпечує не менш як 20 вiдсоткiвденних надходженi>, та з трьома-чотирма додатковими. Такими є тиаринпицько-зерново-бурякiвничi, овоче-молочнокартоплярськi, тваринницько-льонарсько-картоплярськi господарства.

3. Правове регулювання спецiалiзацiї сiльськогосподарського виробництва здiйснюється за допомогою правовихнорм як загальних, так i спецiальних законiв та пiдзаконнихактiв.Так, вiдповiдно до ст. 20 загального Закону "Про пiдприємства в Українi", ст. 1 спецiального Закону "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарствi" та ст. 13 спецiального Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство"сiльськогосподарськi пiдприємства самi визначають напрями

i структуру сiльськогосподарського виробництва, а отже i його спецiалiзацiю та обсяги. Вони можуть здiйснювати свою дiяльнiсть як самостiйно, так i через кооперування з промисловими пiдприємствами та iншими субєктами пiдприємництва.

На рiвнi спецiальних актiв, скажiмо. Законiв "Про насiння","Про охорону прав на сорти рослин", "Про племiнне тваринництво", визначаються спецiальнi субєкти, правомочнiстьостаннiх та основнi вимоги до них. Так, згiдно зi ст. З Закону"Про племiнне тваринництво" субєктами цiєї галузi визнаються пiдприємства, селекцiйно-гiбриднi центри, iподроми,лабораторiї iмуногенетичного контролю, контрольно-випробувальнi станцiї, центри трансплантацiї ембрiонiв, iншi пiдприємства, установи та органiзацiї незалежно вiд форм власностi, а також селянськi (фермерськi) господарства, якi маютьсвiдоцтва на право займатися племiнною справою.

На рiвнi пiдзаконних актiв спецiалiзацiя сiльськогосподарських пiдприємств визначається урядовими та локальнимиактами. Зокрема, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiдПравове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 345i 16 червня 1993 р. "Про заходи щодо полiпшення насiнництвасiльськогосподарських культур" пiдтримано iнiцiативу сiльськогосподарських пiдприємств i органiзацiй, якi займаютьсявиробництвом, переробкою i реалiзацiєю насiння, про створення державно-кооперативного виробничого обєднання"Насiння України" та встановлено, що генеральний директоростаннього та його заступники за умовами медичного i трансПортно-побутового обслуговування прирiвнюються вiдповiдно до голови державного комiтету та його заступникiв.

i Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприємств спрямована на розвиток основних галузей(рослинництво i тваринництво) i додаткових (садiвництво,бджiльництво, ставкове рибництво, тепличне i парниковегосподарство, вирощування овочiв, хмелярство тощо). Порядi ними розвиваються допомiжнi галузi - переробка продовольства i сировини власного виробництва, мiсцевi промис| ли, торгiвля через власну або орендовану торговельну мережутощо.

Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподарських товаровиробникiв визначається спецiальними правовими актами. Згiдно з ст. 13 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" останнє самостiйно визначає напрями сiльськогосподарського виробництва, його структуру iобсяг, самостiйно розпоряджається виробленою продукцiєюта доходами, здiйснює будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить

законодавству України.Законом "Про сiльськогосподарську кооперацiю" визначенi господарськi правомочностi кооперативу (ст. 28). Кооператив (обєднання) вiдповiдно до свого статуту самостiйновизначає основнi напрями господарської дiяльностi, здiйснює

її планування i реалiзацiю. Вiн самостiйно реалiзує свою продукцiю, майно, надає послуги за цiнами i тарифами, якi встановлюються ним самостiйно або на договiрнiй основi. Виробничо-господарська правосубєктнiсть акцiонерного сiльськогосподарського товариства визначена нормами Закону "Прогосподарськi товариства".

4. Здiйснення виробничо-господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств провадиться на засадах самоокупностi, самофiнансування i прибутковостi. Прибутковiстькожного з них досягається шляхом пiдприємництва. Зазначена правосубєктнiсть основана на Законi "Про пiдприємництво", прийнятому Верховною Радою України 7 лютого1991 р. За своїм змiстом цей закон поширюється на дiяльнiстьусiх типiв сiльськогосподарських товаровиробникiв. Згiдно зст. 1 пiдприємництво становить собою самостiйну iнiцiативу,

повязану з систематичною на власний ризик дiяльнiстю повиробництву продукцiї, виконанню робiт, наданню послуг тазаняттю торгiвлею з мстою одержання прибутку.

Виробничо-господарська дiяльнiсть, додержання у повсякденнiй роботi засад пiдприємництва зумовленi такимипершорядними субєктивними i обєктивними факторами.Серед них першорядне значення має фактор необхiдного матерiально-технiчного забезпечення господарства, рацiональневикористання всiх сiльськогосподарських угiдь, використання прогресивних технологiй, залучення до керiвництва виробництвом високопрофесiональних спецiалiстiв сiльськогогосподарства та активно-творчих керiвникiв галузей, обкла- ,

дання сiльськогосподарського пiдприємства помiрними податками (зокрема введення єдиного земельного податку), застосування зважених цiн на пальне i мастильнi матерiали, запаснi частини до сiльськогосподарської технiки, заснованi назасадах ринково-економiчних вiдносин умови i порядок реалiзацiї виробленої сiльськогосподарської продукцiї та iн. Недодержання цих вимог за сучасних умов призвело до занепаду, збитковостi i банкрутства значної частини як колективних, так i державних сiльськогосподарських пiдприємств i товариств. |

Рiвень виробничо-господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств перебуває в прямiй залежностi вiд впровадження у виробництво досягнень сiльськогосподарської, економiчної науки, високоврожайних сортiв сiльськегосподарських культур, нових i полiпшених порiд тварин, сучасної сiльськогосподарської технiки (включаючи досягненнязарубiжних країн).

Нарiвнi з розвитком рослинництва i тваринництва сiльськогосподарськi пiдприємства мають право здiйснювати промислову переробку своєї продукцiї - як самостiйно, так i наГустые и здоровые волосы за 2-3 недели! основi мiжгосподарської кооперацiї як агропромислової iнтеграцiї. Для бiльш повного й рiвномiрного використаннятрудових ресурсiв i мiсцевих джерел сировини, пiдвищеннясвоєї прибутковостi вони можуть створювати i розвивати пiдсобнi виробництва, а також рiзнi промисли; вступати в догоПравове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СiТi 347вiрнi вiдносини з будь-якими субєктами пiдприємництва(фiзичними i юридичними особами, у тому числi з iноземними) з метою створення фiлiй, цехiв iз виготовлення рiзних товарiв. Така дiяльнiсть є допомiжною, оскiльки основною, статутною дiяльнiстю є виробництво продуктiв харчування рослинного i тваринного походження.

5. Сферою виробничо-господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств є як внутрiшньогосподарськi, такi мiжгосподарськi вiдносини.Зазначена правомочнiсть цих пiдприємств випливає зiзмiсту ст. 13 Закону "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство", згiдно з якою таке пiдприємство має правокооперуватися з промисловими пiдприємствами та установами при переробцi сiльськогосподарської продукцiї, виготовленнi промислових та iнших товарiв, розширеннi сфери соцiально-культурного, комунально-побутового обслуговуваннясiльського населення, пiдготовцi й перепiдготовцi кадрiв. Якюридичнi особи колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, спiлки селян, сiльськогосподарськi виробничi кооперативи, акцiонернi товариства, товариства з обмеженоювiдповiдальнiстю можуть брати участь у мiжгосподарськiй дiяльностi через створення спiльних пiдприємств або на договiрних засадах. Вони є учасниками рiзноманiтних органiзацiйно-майнових вiдносин, що формуються в процесi їхньоїосновної, статутної дiяльностi. Сюди входить i наступна їхнядiяльнiсть, повязана з реалiзацiєю вироблених ними продуктiв харчування рослинного i тваринного походження (в томучислi в переробленому виглядi), яка за своїм змiстом належить до майнових вiдносин, що мають товарно-грошовийхарактер.

Впровадження зазначених засад у практику господарськоїдiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств забезпечує останнiм оперативно-господарську самостiйнiсть i пiдприємницьку свободу дiй.Виробничо-господарська дiяльнiсть колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств та iнших субєктiв аграрного пiдприємництва здiйснюється на планових засадах.

6. Ефективнiсть виробничо-господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств перебуває у прямiй залежностi вiд реалiзацiї комерцiйного планування тобто вiд виконання його бiзнес-плану. У процесi здiйснення своїх органiзацiйно-управлiнських посадових функцiй керiвники i спецiалiсти пiдприємства зобовязанi використовувати всiдоступнi їм органiзацiйно-управлiнськi, економiчнi та трудовi

заходи за умови їхньої реалiзацiї вiдповiдних правових засобiв. З цiєю метою пiдприємство як пiдприємець визначає загальнi свої цiлi на 2-5-10 рокiв, опрацьовує шляхи їх здiйснення, а також забезпечує постiйний контроль за виконанням зазначених у бiзнес-планi показникiв. У бiзнес-планiокреслюються тi конкретнi завдання, якi ставляться передпiдприємством, визначається доцiльнiсть та обсяги залучення

капiталовкладень (iнвестицiй). Цi завдання повиннi бути конкретними з визначенням певних строкiв виконання, матирозроблену маркетингову стратегiю пiдприємства.За умов впровадження ринкових економiчних вiдносиннабуває особливої значущостi пошук покупцiв своєї продукцiї, виявлення запитiв та потреб споживача, органiзацiйноправове забезпечення збуту виробленої продукцiї, рентабельнiсть виробництва i прибутковостi. При розробцi комерцiйного плану пiдприємство-пiдприємець зобовязанi мати повну уяву стосовно наступного звернення до банкiвськихкредиторiв.Комерцiйнi або бiзнес-плани характеризуються такимискладовими:1) короткий висновок - резюме; 2) пiдприємство, йогопродукцiя чи окремий продукт; 3) цiлii стратегiя; 4) дослiдження ринку; 5) оцiнка конкурентiв; 6) план маркетингу;7) план виробництва; 8) органiзацiя i управлiння; 9) юридичний план; 10) фiнансовий план; 11) програма iнвестування;

12) вплив на навколишнє середовище; 13) програма зменшення ризику i страхування.У бiзнес-планi зазначаються обсяги виробництва у кожнiйiз галузей, прибуток, строки повернення iнвестицiй за умовиїх залучення для розвитку господарства.

Правове регулювання вчробничо-господарсько! дiяльностi СГП 341i

Поняття, види, особливості внутрішніх агарарних відносин

Внутрішні аграрні правовідносини являють собою правовідносини, засновані на членстві в сільськогосподарському кооперативі, у родині, що провадить фермерське або особисте селянське господарство, а також на трудовому договорі в державній або іншій формах організації сільськогосподарського виробництва, що складаються в процесі виробничо-господарської діяльності. Внутрішні відносини між учасниками і товариством з обмеженою відповідальністю являють собою відносини зі внесення майнових внесків, а в акціонерному товаристві — з придбання акцій. Аграрні відносини всередині сільськогосподарської організації виникають не тільки між підприємством і його членами чи працівниками, але й між підприємством та його структурними (виробничими) підрозділами.

За своїм змістом внутрішні аграрні правовідносини є сукупністю взаємних суб'єктивних прав та обов'язків їхніх учасників, реалізованих у ході провадження сільськогосподарського виробництва. Специфіка сільськогосподарської діяльності визначається насамперед особливостями використання землі й праці на ній, що зумовлює відокремлення земельних і трудових правовідносин.

Серед земельних відносин розрізняють відносини земельної власності й відносини в сфері використання землі. Останні у свою чергу поділяються на відносини сільськогосподарського й несільськогосподарського землекористування. При цьому до предмета аграрного права належать лише земельні відносини в сфері сільськогосподарського землекористування. Подальша класифікація земельних відносин визначається по суб'єктах сільськогосподарського землекористування.

Трудові відносини за своїм характером і змістом поділяються на: відносини у сфері організації праці; відносини з дотримання дисципліни праці; відносини у сфері оплати праці; відносини у сфері охорони праці та дотримання техніки безпеки й виробничої санітарії. Усі ці відносини ґрунтуються або на трудовому договорі й регулюються нормами трудового права, або на членстві в сільськогосподарських кооперативах. Специфіка ж цих відносин визначається нормами аграрного права.

На відміну від земельних і трудових відносин, які визначають специфіку внутрішніх аграрних правовідносин, майнові відносини є основою внутрішніх правовідносин. їх поділяють на: відносини власності в сільськогосподарському виробництві в процесі володіння, користування і внутрішньогосподарського розпорядження об'єктами цієї власності; відносини, що складаються між сільськогосподарськими підприємствами та їх внутрішніми виробничими підрозділами; деліктні внутрішні майнові відносини. Основну частину майнових відносин сільськогосподарських товаровиробників становлять правовідносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, яке належить їм на праві власності.

Важливу роль у внутрішніх аграрних правовідносинах відіграють організаційно-управлінські відносини сільськогосподарських організацій. З розширенням легальних організаційно-правових форм господарювання ці відносини набувають нового змісту. Так, залежно від обраної форми господарювання розмежовуються зміст і форми управлінських відносин. Згідно зі ст. 13 Закону України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію" вищим органом управління кооперативом є загальні збори його членів. У кооперативі з числом не менше 50 членів може бути створена спостережна рада, що контролює діяльність виконавчих органів кооперативу. Виконавчими органами кооперативу є правління та його голова. Вони здійснюють поточне керівництво діяльністю кооперативу і підзвітні спостережній раді й загальним зборам членів кооперативу.

Інтереси фермерського господарства перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями представляє голова господарства. Він має право письмово доручити виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом (ст. 4 Закону України від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарство").

Загальні принципи організації та управління іншими, крім сільськогосподарських кооперативів і фермерських господарств, суб'єктами сільськогосподарського виробництва регламентуються відповідним законодавством України (ЦК, ГК, Закон України від 15 травня 2003 р. "Про особисте селянське господарство" тощо).

Зовнішні аграрні виробничі відносини

Зовнішні аграрні правовідносини є певною сукупністю відносин сільськогосподарських організацій, їх об'єднань та інших учасників сільськогосподарського виробництва між собою, а також з іншими підприємствами, організаціями, громадянами і відповідними державними органами управління. Зовнішні відносини сільськогосподарських організацій і підприємців регулюються, насамперед, нормами традиційних галузей права — цивільного, земельного, адміністративного й фінансового, а всі разом і нормами аграрного права.

Зовнішні аграрні відносини поділяються на: відносини в сфері здійснення права власності на рухоме і нерухоме майно, яке належить учасникам сільськогосподарського виробництва; договірні відносини; податкові відносини; деліктні відносини.

Основну частину зовнішніх аграрних правовідносин становлять відносини в сфері здійснення права власності. Власник на свій розсуд здійснює зі своїм майном будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству і не порушують права й законні інтереси інших осіб.

В умовах переходу до ринкових відносин значно зростає роль договірних відносин у сільському господарстві. До зовнішніх аграрних договірних відносин належать ті сільськогосподарські договори, що зумовлені специфікою сільського господарства, юридично відображають і закріплюють її. Це договори оренди землі, оренди майнового і земельного паїв, державної закупівлі й постачання сільськогосподарської продукції, на агрохімічне обслуговування, на використання меліоративних земель тощо.

Певне значення має група податкових і прирівняних до них відносин, що за своєю природою носять владно-організаційний характер. До таких належать, зокрема, стягнення плати за землю сільськогосподарських товаровиробників у формах земельного податку чи орендної плати.

Зовнішні деліктні майнові правовідносини сільськогосподарських організацій та інших учасників сільськогосподарського виробництва, що виникають внаслідок заподіяння їм збитків третіми особами, є звичайними цивільно-правовими відносинами, і відповідальність тут настає на підставі загальних норм цивільного законодавства щодо заподіяння шкоди.

Правове регулювання діяльності підсобних промислових підприємств і промислів

Виробничо-господарська правосубєктнiсть сiльськогосподарських пiдприємств охоплює також створення i дiяльнiсть пiдсобних промислових виробництв (пiдприємств) iпромислiв як елемента їхньої внутрiшньогосподарської правосубєктностi. Створення цих господарських структур в першу чергу мало на метi одержання вiд такого товарного виробництва вiдповiдних доходiв (прибутку) для поповнення своїхгрошових надходжень. Функцiонування подiбних виробничихПро формування внутрiшньогосподарського розрахунку за сучаснихумов див. статтю Рябчика О. А. у книзi "Пiдприємництво в аграрнiй сферi економiки". - К" 1997. - С. 319 та iн.

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 355i пiдроздiлiв сприяє забезпеченню зайнятостi членiв КСГП,

i ВСГК, АСГТ особливо в перiоди вiльнi вiд основних сiльськогосподарських робiт. А це в свою чергу дає можливiсть працюючим у цих пiдроздiлах селянам мати вiдповiдний заробi|iток i таким чином полiпшувати своє матерiальне становище.

i Як свiдчить досвiд у рядi пiдприємств створюються пiдсобнii промисловi виробництва у виглядi виробничих звязкiв мiських промислових пiдприємств, якi створюють на селi своїпiдроздiли (цехи) з використанням працi громадян, що працюють в сiльському господарствi, проживають на селi, забезI печенi житлом i мають можливiсть набути фах для роботи вцих цехах i одержувати певну плату за свою роботу. За своїмгосподарським призначенням такi внутрiшньогосподарськiпiдприємства переробляють сiльськогосподарську продукцiю

у виглядi оночсво-фруктоиих консервантiв або сокiв, виготовляють молочнi або ж ковбаснi вироби для задоволення потреб

мiсцевих жителiв i жителiв мiст. До цiєї групи виробничо-господарських структур належать також майстернi мiсцевих промислiв. В областях Захiдної України цi промисли набули зна1 чень джерела надходжень власних прибуткiв, включаючи i ваI лютнi надходження. Таким чином, створення i функцiонування пiдсобних промислових виробництв (пiдприємств) iмiсцевих промислiв є справою суспiльне корисною i сприяєвирiшенню нових соцiально-економiчних завдань.

Пiдсобнi виробництва i промисли за своєю сутнiстю належать до допомiжних галузей виробництва всiх сiльськогосподарських пiдприємств, що зумовлено його сезонним характером i особливостями промислу. Крiм задоволення iнтересiвсвоїх членiв i виробництва сiльськогосподарської продукцiї тасировини головним їхнiм завданням є забезпечення найбiльшповного й продуктивного використання трудових ресурсiв(особливо сезонного надлишку робочої сили), використаннянаявних мiсцевих матерiальних i сировинних ресурсiв або вiдходiв промислового виробництва i приведення в такий спосiбу дiю значних резервiв збiльшення товарної продукцiї, прибутковостi господарств i задоволення iнтересiв власникiвостаннiх.

2. За правовим становищем такi виробництва i промислиподiляють на внутрiшнi та мiжгосподарськi. Обидва види євласнiстю сiльськогосподарських пiдприємств у цiлому абопропорцiйно внесенiй ними частцi майна чи коштiв.Пiдсобнi промисловi виробництва i промисли функцiонують, зазвичай, на правах структурних виробничих пiдроздiлiв субєктiв аграрного пiдприємництва. Вони створюються в

колективних сiльськогосподарських пiдприємствах, спiлкахселян, сiльськогосподарських виробничих товариствах, товариствах з обмеженою вiдповiдальнiстю за рiшенням їхнiх вищих органiв управлiння (загальних зборiв членiв, акцiонерiв,учасникiв чи iнших орiанiн, уповноважених на те статутамизазначених приiиiпiих юридичних осiб), а в радгоспах та iнших державних сiльськогосподарських пiдприємствах – занаказом директора. Всi дiї пiдсобних виробництв i промислiвзавдяки їх промисловому статусовi здiйснюються господарством як юридичною особою.На вiдмiну вiд внутрiшньогосподарських пiдсобних виробництв i промислiв, мiжгосподарськi пiдприємства утворюються (засновуються) сiльськогосподарськими пiдприємствами i 1|функцiонують як самостiйнi субєкти пiдприємництва зi статусом юридичної особи. Вони дiють на засадах пiдприємництва (у тому числi повного госпрозрахунку, самоокупностi,

самофiнансування).Дiяльнiсть пiдсобних виробництв i промислiв характеризується рядом особливостей i має вiдповiдати певним вимогам.

Так, у виробничiй дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств частка прибутку вiд них має бути незначною. Це означає, що основнi та додатковi галузi не повиннi поглинатисядопомiжною галуззю або зводитися до її рiвня. Загальний обсяг виробництва i прибутки вiд пiдсобних виробництв i промислiв мають бути значно нижчими вiд основних i сприятирозвитковi сiльськогосподарського виробництва. Робота впiдсобних виробництвах i промислах має виконуватися не нашкоду основним i додатковим галузям. Для забезпечення

професiонального керiвництва дiяльнiстю пiдсобних виробництв i промислiв за трудовими договорами залучаютьсяспецiалiсти.

4. Пiдсобнi виробництва i промисли створюють в основному з метою промислової переробки виробленої власнимисилами продукцiї рослинництва i тваринництва, дикорослихплодiв, ягiд, грибiв, виробництва мiсцевих будiвельних матерiалiв, виготовлення з мiсцевої сировини товарiв народногоспоживання та художнiх виробiв, їх виробничi плани розробляють самi субєкти аграрного пiдприємництва.

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 357

5. Державне управлiння пiдсобними промисловими виробництвами i процесами сiльськогосподарських пiдприємств iтовариств покладається на спецiальний вiддiл МiнагропромуУкраїни. Цей вiддiл дiє у вiдповiдностi з Положенням проВiддiл, про пiдсобнi промисловi пiдприємства i промисли Мiнiстерства агропромислового комплексу України, яке затверджене 19 грудня 1997 р. Цей вiддiл є самостiйним структурним пiдроздiлом центрального апарату Мiнагропрому. Нанього покладається правомочнiсть забезпечення державної

пiдтримки щодо сприяння розвитку цих пiдприємств i промислiв, сiльськогосподарських пiдприємств, органiзацiї роботи з питань iнтеграцiї основного сiльськогосподарського iУспокоят, придадут уверенности, защитят, украсят руку пiдсобного промислового виробництва, а також участi у реалiзацiї державної полiтики у сферi зайнятостi сiльського населення. Вiддiл узагальнює практику застосування аграрного

законодавства щодо дiяльностi пiдсобних промисловихвиробництв i промислiв, та вживає заходи щодо його вдосконалення.

Своєю дiяльнiстю вiддiл надає допомогу органам управлiння агропромислового комплексу, пiдприємствам i органiзацiям у виконаннi цiльових програм розвитку пiдсобних промислових пiдприємств i промислiв, у вишукуваннi додатковихрезервiв щодо збiльшення виробництва продукцiї, будiвництва нових i реконструкцiї дiючих пiдприємств. Вiддiл розробляє та затверджує в установленому порядку нормативно-технiчну документацiю на продукцiю, що виробляється на пiдсобних промислових пiдприємствах i промислах. До його

компетенцiї вiднесена участь в розробцi нових технологiчнихкомплексiв машин i обладнання малої потужностi для переробки сiльськогосподарської сировини. Ним вивчається ринок збуту продукцiї i вносяться пропозицiї щодо розширенняасортименту i переорiєнтацiї виробництва щодо випуску товарiв пiдвищеного попиту, сприяє забезпеченню пiдсобнихпромислових пiдприємств i промислiв обладнанням, запасними частинами та матерiалами.

6. Враховуючи сучаснi економiчнi труднощi, що склалисяу дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств створена iналагоджена виробничо-господарська дiяльнiсть пiдсобнихпромислових виробництв i промислiв може стати вагомимджерелом грошових надходжень для пiдприємств. Правовимзасобом забезпечення ефективної їхньої дiяльностi є застосування аграрно-договiрних зобовязань сiльськогосподарського пiдприємства як власника пiдсобних промислових внутрiшньогосподарських пiдприємств i набувача вироблюваної

продукцiї.У таких договорах зазначається вид продукцiї (предмет договору), цiни на неї, строки виготовлення продукцiї, вимоги

до її якостi, порядок i умони розрахункiв, а також юридичнавiдповiдальнiсть в рачi порушення стороною своїх договiрнихзобовязань.

Для ефективного використання договорiв як форм ринкових економiчних вiдносин чинне аграрне законодавство надає власниковi продукцiї пiдсобних промислових виробництвi товарiв мiсцевих промислiв усi необхiднi правовi засоби. Закон "Про пiдприємництво" гарантує застосування самостiйної iнiцiативи i забезпечення прибутковостi; Закон "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" надає йому

право укладати будь-якi договори, самостiйно вибирати партнерiв, в тому числi зарубiжних (ст. 14). Прагнення не лише

виробити продукцiю, а й умiло її реалiзувати, одержати вiдповiдний доход, забезпечити прибутковiсть вiд кожного вироблюваного товару є неодмiнною умовою економiчного змiцнення сiльськогосподарського пiдприємства.

Додержання законодавства щодо якості та безпеки харчових продуктів продовольчої сировини та су пітних матеріалів

Виробництво високоякiсної продукцiї є першоряднимобовязком кожного сiльськогосподарського товаровиробника. Залежно вiд якостi цiєї продукцiї визначається попит нанеї споживачiв, реалiзацiя i одержання прибутку, наступне їївиробництво, спроможнiсть бути конкурентоздатною на ринку, як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому.

За загальним поняттям якiсть продукцiї (у тому числi

сiльськогосподарської) - це сукупнiсть споживчих властивостей товарiв, продуктiв, що забезпечують певнi потреби населення та народного господарства вiдповiдно до її призначення. Водночас, Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8квiтня 1993 р. "Про державний нагляд за додержанням стандартiв, норм i правил та вiдповiдальнiсть за їх порушення" даєПравове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СГП 359пiдстави стверджувати, що якiсть сiльськогосподарської продукцiї - це система рiзноманiтних показникiв, яким має вiдповiдати остання i якi повиннi впроваджуватись у процесi виробництва. Такий висновок випливає зi змiсту ст. 1 цьогоДекрету, де зазначено, що якiсть продукцiї - це сукупнiстьвластивостей, якi вiдображають безпечнiсть, новизну, довговiчнiсть, надiйнiсть, економiчнiсть, енергоємнiсть, естетичнiсть, екологiчнiсть продукцiї тощо, якi надають їй здатностiзадовольняти споживача вiдповiдно до її призначення.

Визначення поняття якостi дане в Мiжнародному стандартi 150 9001.87 за яким якiсть - сукупнiсть властивостей, характеристик продукцiї чи послуги, котрi надають цим властивостям можливiсть задовольняти обумовленi потреби, якi передбачаються, вiдповiдно iдеологiєю стандартiв серiї 9000.

| i Системи якостi повинна функцiонувати таким чином, щобзабезпечити упевненiсть у тому, що протягом певного часупiсля її використання не виявляться недолiки.Серед правових актiв, що стосуються якостi визначним єЗакон "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини", прийнятий Верховною Радою України23 грудня 1997 р. У ст. 1 цього Закону викладено поняття

якостi продуктiв харчування, а саме: якiсть харчового продукту являє собою сукупнiсть властивостей харчового продукту,

що визначає його здатнiсть забезпечувати потребу органiзмулюдини в енергiї, поживних та ароматизованих речовинах,

безпеку для її здоровя, стабiльнiсть складу i споживчих властивостей протягом строку придатностi до споживання. Уцьому Законi наведенi термiни та дається пояснення щодо їхзначення стосовно якостi i безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини. Зокрема, безпека останнiх ознак, вiдсутнiсть токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чиiншої несприятливої для органiзму людини дiї харчових продуктiв при їхньому споживаннi у загальноприйнятних кiлькостях, межi яких встановлюють Мiнiстерством охорони здоровя України та iн. Цей Закон встановлює правовi засади забезпечення якостi i безпеки харчових продуктiв, продовольчоїсировини для здоровя населення, регулює вiдносини мiжорганами виконавчої влади i виробниками, продавцями (постачальниками i споживачами) пiд час розробки, виробництва, ввезення на митну територiю України, закупiвлi, постачання, зберiгання, транспортування, реалiзацiї, використання, споживання та утилiзацiї харчових продуктiв, продовольчої сировини, а також надання послуг у сферi громадськогохарчування.

2. Забезпечення належної якостi вирощуваної сiльськогосподарської продукцiї, харчових продуктiв i продовольчої сировини має визначне системне значення i характеризуєтьсявiдповiдними принципами. Закон "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини", прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1997 р., закрiпив вiдповiднiпринципи у ст. З Закону. Основними заходами державної полiтики щодо забезпечення якостi та безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини є:створення гарантiй безпеки для здоровя людини пiд часвиготовлення, ввезення, транспортування, зберiгання, реалiзацiї, використання, споживання, утилiзацiї або знищенняхарчових продуктiв i харчової сировини;

державний контроль i нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю, використанням, утилiзацiєю або знищенням, якi забезпечують збереження навколишнього природного середовища, ввезення вУкраїну, а також наданням послуг у сферi громадськогохарчування;стимулювання впровадження нових безпечних науковообгрунтованих технологiй виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв та виробництва нових видiв спецiальних i екологiчно

чистих харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiхтоварiв;пiдтримка контрольної якостi харчових продуктiв з боку

громадських органiзацiй;координацiя дiй органiв виконавчої влади при розробцi iреалiзацiї полiтики щодо забезпечення належної якостi харчових продуктiв i продовольчої сировини;встановлення вiдповiдальностi виробникiв, продавцiв (постачальникiв) харчових продуктiв, продовольчої сировини iсупутнiх товарiв за забезпечення їх належної якостi та безпеки для здоровя людини пiд час виготовлення, приготування,зберiгання та реалiзацiї, а також за реалiзацiєю всiєї продукцiїу разi її невiдповiдностi стандарту, санiтарним, ветеринарним

та фiтосанiтарним нормам.Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 361

3. Згiдно з цими правовими нормами визначаються повноваження органiв державного управлiння щодо забезпеченняякостi сiльськогосподарської продукцiї. Зокрема, в Мiнагропромi України функцiонує Державна iнспекцiя по заготiвляхi якостi продукцiї Мiнiстерства агропромислового комплексуУкраїни. Вiдповiдно до Положення ця Державна iнспекцiя ємiжгалузевим органом АПК України з питань державногоконтролю щодо заготiвель i якостi сiльськогосподарської продукцiї, а також самостiйним структурним пiдроздiлом центрального апарату Мiнагропрому України. Цей орган здiйснює контроль за якiстю сiльськогосподарської продукцiї тасировини пiд час їх виробництва i збереження та реалiзацiї, утому числi при проведеннi експортно-iмпортних операцiй.

До його компетенцiї вiднесено здiйснення контролю задотриманинм пiдприємствами i органiзацiями галузi встановленого порядку визначення якостi i кiлькостi сiльськогосподарської продукцiї, що закуповується у товаровиробникiв,правила зберiгання, проведення своєчасних розрахункiв занеї.

Положенням про цю iнспекцiю передбаченi i права (п. 6).їй надано право проведення перевiрок господарств, заготiвельних органiзацiй всiх форм власностi з питань дотриманняними вимог стандартiв, технiчних умов якостi сiльськогосподарської продукцiї i сировини при здачi-прийманнi, транспортуваннi, розмiщеннi, зберiганнi та розрахунках за неї, атакож при переробцi сировини у власних цехах товаровиробникiв. У разi виявлення порушень iнспекцiя складає акти звiдповiдними вимогами, якi є належними до виконання.

Органом державного контролю є Державна хлiбна iнспекцiя, що також є структурним пiдроздiлом МiнагропромуУкраїни. Вона дiє на пiдставi вiдповiдного Положення вiд19 грудня 1997 р. На iнспекцiю накладається обовязок здiйснювати аналiз стану, кiлькiсного, якiсного зберiгання зерната продуктiв його переробки, бобових та олiйних культур i сировини при виникненнi спiрних питань у процесi їх приймання пiдприємствами галузi тощо.

Аграрне законодавство накладає на сiльськогосподарського товаровиробника першорядний обовязок – вироблятисiльськогосподарську продукцiю, харчовi продукти i продовольчу сировину високої якостi. Виконанню цих обовязкiвсприяють вiдповiднi виробничо-господарськi передумови втому числi використання нових високоврожайних сiльськогосподарських культур, племiнної худоби, прогресивних технологiй, сучасних збиральних машин, таких мiнеральних добрив, пестицидiв, що не шкодять здоровю людини, як споживача продуктiв харчування.

4. Чиннi норматипно-тсхнiчнi документи насамперед передбачають вимоги до вирощування та виробництва продукцiї росли нництiяi i тварин ницiка. Вони встановлюють показники, яким мають вiдпопiдати насiння та сiльськогосподарська технiка, що вiдiїрають важливу роль у процесi вирощування сiльськогосподарських рослин. Причому нинi, колинадто часто використовується iмпортне насiння, треба, щоб

воно в повному обсязi вiдповiдало щонайперше стандартамкраїни вирощування, а також України з огляду на можливiсть

його використання в наших природно-клiматичних умовах.Для вiдтворення поголiвя худоби велике значення має система показникiв, додержання яких може забезпечити вирощування високопродуктивної худоби i високу якiсть продукцiїтваринництва.

На рiвнi законодавчих актiв та нормативно-технiчних документiв встановлено також конкретнi вимоги до екологiчноїбезпеки вирощуваної в Українi та iмпортованої сировинипродукцiї рослинництва i тваринництва, в тому числi й у переробленому виглядi. Грунтовнiсть таких вимог обумовленазастосуванням хiмiчних засобiв захисту i стимулювання ростурослин, впровадженням у країнах-iмпортерах генної iнженерiї, використанням рiзних (iнколи заборонених у цих країнах)стимуляторiв росту в галузях мясного скотарства i птахiвництва.

Скажiмо, Законом "Про пестициди i агрохiмiкати" врегульовано правовi вiдносини, повязанi з державною реєстрацiєю, виробництвом, закупiвлею, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю та безпечним для здоровя людини iнавколишнього природного середовища застосуванням пестицидiв i агрохiмiкатiв. Ним спецiально визначено права таобовязки пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян, а також повноваження органiв державної виконавчої влади i посадових осiб у вiдповiднiй сферi.

Цей Закон закрiпив вимоги до якостi за критерiями безпечностi сiльськогосподарської сировини i харчових продуктiв. Так у ст. 18 даного акта зазначено, що сiльськогосподарПравове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 363ська сировина i харчовi продукти рослинного i тваринногопоходження, при виробництвi, зберiганнi й транспортуваннiяких використовувалися пестициди i агрохiмiкати, мусять вiдповiдати санiтарно-гiгiєнiчним вимогам, що має бути пiдтверджено сертифiкатом вiдповiдностi. Рiшення про порядок

використання сiльськогосподарської сировини i харчовихпродуктiв, що не вiдповiдають санiтарно-гiгiєнiчним вимо|гам, приймають органи Державного санiтарного нагляду i| державної ветеринарної медицини. Сiльськогосподарська сиiровина i харчовi продукти, що не можуть бути використанi>| пiдлягають вилученню, утилiзацiї та знищенню в порядку,| встановленому Урядом України.

! Крiм того, цим Законом (ст. 19) визначено вимоги доякостi .iа критерiями безпечностi iмпортованої сiльськогоспо-рської сировини i хпрчових продуктiв. У ньому зазначено,що вони ч> цими критерiями мають вiдповiдати державним[ стандартам України та iншим нормативним документам, супi роводжуватися сертифiкатами вiдповiдностi.

| 5. Суспiльнi вiдносини, що виникають з приводу якостi| сiльськогосподарської продукцiї, значною мiрою мають регу| люватися нормами цивiльного права i є цивiльно-правовими,:i зокрема це стосується таких понять як iдентифiкацiя i сертифiкацiя. iдентифiкацiя як термiн означає визначення вiдI повiдностi показникiв якостi харчових продуктiв i продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативнiй i тех| нiчнiй документацiї виробника харчових продуктiв чи наведенням в iнформацiї про цi продукти, а також визначенням

вiдповiдностi харчових продуктiв i продовольчої сировини уЕ звичайнiй загальнiй назвi з метою сертифiкацiї.

| Вiдповiдно пiд сертифiкацiєю розумiється процедура, впроцесi якої уповноважений (акредитований) Державним комiтетом по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї органдокументально засвiдчує, що харчовi продукти або продо| вольча сировина вiдповiдає встановленим вимогам.i Згiдно зi ст. 15 Закону "Про якiсть та безпеку харчовихпродуктiв i продовольчої сировини" встановлена обовязковiсть сертифiкацiї харчових продуктiв, продовольчої сировини, супутнiх матерiалiв, послуг у сферi громадського харчу1 вання та сертифiкацiя системи якостi їх виробництва.Порядок i правила сертифiкацiї встановлюються Державним комiтетом України по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї. /цi,

Обовязкова сертифiкацiя харчових продуктiв, продовольчої сировини, супутнiх матерiалiв, послуг у сферi громадського харчування, а також сертифiкацiя систем якостi цих продуктiв, сировини, матерiалiв, надання послуг здiйснюєтьсяорганами сертифiкацiї, акредитованими Державним комiтетом України по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї.

6. Важливим етапом чахисту прав споживачiв, збереженняналежної якостi сiльськогосподарської сировини i харчовихпродуктiв с цiлесiїрямонаiiа угилiзацiя вiдходiв виробництвата екологiчної безпечностi сировини i харчових продуктiв,зокрема тих, що не вiдповiдають санiтарно-гiгiєнiчним вимогам (надмiрний вмiст нiтратiв, молоко i мясо хворих тваринтощо).

На сiльськогосподарськi пiдприємства, сiльськi (фермерськi) господарства як виробникiв сiльськогосподарської продукцiї i сировини поширюються норми Закону "Про якiсть табезпеку харчових продуктiв, продовольчої сировини" стосовно їхнiх правомочностей як виробникiв i постачальникiв цихтоварiв. Вiдповiдно до ст. 19 субєкти пiдприємницької дiяльностi - фiзичнi та юридичнi особи усiх форм власностi,якi займаються розробленням, виробництвом, зберiганням,транспортуванням, ввезенням в Україну, використанням, а

також реалiзацiєю харчових продуктiв продовольчої сировини, мають право: одержувати в установлений строк неодмiнну

та достовiрну iнформацiю вiд вiдповiдних органiв виконавчоївлади про можливiсть реалiзацiї, використання i споживання

харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв в Українi i в разi потреби звертатися за захистом своїхПомощь при заболеваниях суставовправ до суду.Поряд з цим субєкти пiдприємницької дiяльностi зобовязанi реалiзовувати та використовувати харчовi продукти, продовольчу сировину i супутнi матерiали лише за наявностi документального пiдтвердження їхньої якостi та безпеки: забезпечувати безперешкодний доступ на вiдповiднi обєкти працiвниками, якi здiйснюють державний контроль i нагляд, для

проведення перевiрки вiдповiдностi виробництва, зберiгання,транспортування, реалiзацiї, використання харчових продуктiв i продовольчої сировини вимогам, нормам i правилам щодо якостi та безпеки цих продуктiв i сировини. Необхiдно також вiдшкодувати споживачам шкоду, заподiяну внаслiдокПравове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 365порушення законодавства України про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини.

7. За порушення законодавства про додержання вимог щодо якостi та безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини передбачено цивiльно-правову, адмiнiстративну абокримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законiв України.Комплекс наведених заходiв розробляється сiльськогосподарським пiдприємством i закрiплюється в системi управлiння якiстю продукцiї. Такi системи декiлька рокiв тому булирозробленi та досить успiшно використовувалися. Кризовiявища якоюсь мiрою загальмували цю досить важливу дiяльнiсть. Одначе боротьба за ринки збуту змусить українськихаграрних товаровиробникiв пiдвищити вимоги до якостi таекологiчної безпеки своєї продукцiї, перейти на новий рiвеньвикористання системи управлiння її якiстю, здiйснюваного здодержанням мiжнародних вимог.

Одне з чiльних мiсць у системi забезпечення якостi сiльськогосподарської продукцiї та безпеки споживачiв посiдаєiнститут вiдповiдальностi (насамперед, цивiльно-правової таадмiнiстративної, а вже потiм i кримiнальної).

Таку вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну життю, здоровю або майну споживача, на рiвнi законiв встановлено,зокрема. Законом "Про захист прав споживачiв". ДекретомКабiнету Мiнiстрiв України "Про державний нагляд за додержанням стандартiв, норм та правил та вiдповiдальнiсть за їхпорушення", а на рiвнi локальної правотворчостi – умовамиконкретних договорiв, конкретних контрактiв купiвлi-продажу, контрактацiї, мiни, кредиту пiд заставу майбутнього врожаю, фючерсних та iн. угод.

8. Законом "Про захист прав споживачiв" (ст. 17), зокрема, встановлено майнову вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну товарами (роботами, послугами) неналежної якостi. Вiдповiдно до нього шкода, заподiяна життю, здоровю або майнуспоживачна товарами, що мiстять недолiки, пiдлягає вiдшкодуванню в повному обсязi, якщо законодавством не передбачено бiльш високої мiри вiдповiдальностi. Право вимагати

вiдшкодування заподiяної шкоди визначається за кожним потерпiлим споживачем незалежно вiд того, перебував вiн чи нi

у договiрних вiдносинах iз виготовлювачем. Таке право зберiгається протягом встановленого термiну служби (термiнупридатностi);

Згiдно з п. 4 ст. 17 Закону "Про захист прав споживачiв"виготовлювач несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну життю, здоровю або майну споживача у звязку з використаннямматерiалiв, обладнання, приладiв, iнструментiв та iнших засобiв, необхiдних для виробництва товарiв незалежно вiд рiвняйого наукових i технiчних знань.

Недолiк - окрема нснiднопiднiсть товару вимогам нормативних документiв, умовам доi опорiв або вимогам, що ставляться до нього, й також iнформацiї про товар, яка надана виготовлювачем (пиконiнiцем. продавцем). iстотний недолiк чнедолiк. який робить нсможлиiiим чи недопустимим використання товару вiдповiдно до його цiльового призначення,або який не може бути усунутий цим споживачем, або для

його усунення необхiднi великi затрати працi й часу, або вiнробить товар iншим, нiж передбачено договором, або проявляється знову пiсля його усунення (преамбула Закону "Прозахист прав споживачiв").; Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державний

iнагляд за додержанням стандартiв, норм i правил та вiдповiдальнiсть за їх порушення" (роздiл 5) передбачено також вiдповiдальнiсть за порушення стандартiв, норм i правил, якаповною мiрою поширюється й на сiльськогосподарськi пiдприємства.Вiдповiдно до ст. 8 цього Декрету субєкт пiдприємницькоїдiяльностi (пiдприємець) несе вiдповiдальнiсть за порушеннястандартiв, норм i правил. Зокрема, за реалiзацiєю продукцiї,що не вiдповiдає їх вимогам, вiн сплачує штраф у розмiрi 25вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї: за ухилення вiдпредявлення органам державного нагляду продукцiї, яка пiдлягає контролю, - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi продукцiї, що випущена з моменту ухилення: за реалiзацiю продукцiї, яка пiдлягає обовязковiй сертифiкацiї, але не пройшла її, - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi реалiзованоїпродукцiї; за реалiзацiю експортної продукцiї, яка не вiдповiдає вимогам стандартiв, форм i правил, про що є письмовепiдтвердження споживача. - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiввартостi реалiзованої продукцiї; за реалiзацiю продукцiї, забороненої до випуску i реалiзацiї органами державного нагляду,- штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї: за випуск, реалiзацiю продукцiї, яка внаслiдок порушеннявимог стандартiв, норм i правил є небезпечною для життя,Правове регулювання виробничо-господарськоi дiяльностi СГЛ---367здоровя i майна людей та навколишнього природного середовища, - штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi випущеноїабо реалiзованої продукцiї.

Сплата зазначених штрафiв не звiльняє пiдприємця вiдобовязку вiдшкодувати споживачам продукцiї збитки, якихвони зазнали внаслiдок порушення стандартiв, норм i правил,невиконання умов договору на поставку продукцiї. Постанови про накладення штрафiв видають головний державний iнспектор Автономної Республiки Крим, областi, мiста або йогозаступник, а в окремих випадках - головний державний iнспектор України або його заступники. Один примiрник постанови надсилається державнiй податковiй iнспекцiї за мiсцезнаходженням пiдприємця для контролю за надходженнямштрафу. В разi невиконання порушником постанови протягом 15 днiв вiд дня її видання сума штрафу стягується у беззаперечному порядку державною iнспекцiєю.Треба, однак, зазначити, що вiдповiдно до п. 7 ст. 8 вказаного декрету штрафи не накладаються, якщо є рiшення урядуУкраїни про дозвiл реалiзовувати сiльськогосподарську продукцiю з вiдхиленням щодо якостi вiд вимог стандартiв у рахунок виконання державного замовлення: пiдприємець маєдозвiл на тимчасове вiдхилення вiд вимог вiдповiдних стандартiв щодо якостi продукцiї, виданий Держстандартом України за наявностi клопотання заiнтересованого органу державної виконавчої влади, згоди споживача та спецiальноуповноваженого органу, який здiйснює державний нагляд за

безпечнiстю цiєї продукцiї. При цьому пiдприємець вiдраховує в порядку, встановленому Мiнфiном України, в дохiд державного бюджету 10 вiдсоткiв вартостi такої продукцiї протягом строку дiї дозволу.