- •Завдання і зміст аграрної реформи та її основної складової земельної реформи в реалізації аграрної політики держави
- •Перше десятиліття: підіб’ємо підсумки
- •3.4. Предмет, основні методи правового регулювання та принципи аграрного права.
- •Поняття аграрного права і сільськогосподарської діяльності та їх особливості.
- •6. Аграрне право як галузь права та галузь юридичної науки
- •7. Система аграрного права як навчальна дисципліна. Історія розвитку
- •8. Поняття і класифікація джерел аграрного права та їх особливості
- •9. Конституція і Закони України як джерела аграрного права
- •11. Урядові правові акти та акти органів державного управління у системі аграрного законодавства
- •12. Види і юридична сила локальних правових актів як джерел аграрного права
- •17. Поняття, класифікація і особливості суб’єктів аграрного права.
- •20. Правосуб’єктність кооперативних сільськогосподарських підприємств
- •22. Особливості правового статусу аграрних підприємців, заснованих на державній формі власності
- •23. Особливості правосуб’єктності міжгосподарських підприємств і об’єднань
- •24. Правові підстави і особливості правового регулювання реорганізації та ліквідації суб’єктів агарного підприємництва.
- •22. Особливості правового регулювання ринку капіталу для суб’єктів аграрного підприємництва
- •23. Загальна характеристика та поняття державного-правового регулювання сільського господарства
- •32. Методи і форми державного регулювання сільського господарства.
- •33. Задачі та функції Міністерства аграрної політики України
- •34. Органи державного управління сільського господарства та їхні повноваження
- •35. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві
- •21. Поняття власності аграрних підприємств корпоративного типу
- •37. Характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель с/г призначення
- •39. Охорона земель як об’єкта природного серодовища
- •55. Кримінальна відповідальність
- •79. Правове регулювання рослинництва
- •84. Правове регулювання тваринництва
- •79. Правове регулювання рослинництва.
- •84. Правове регулювання тваринництва.
- •43. Поняття та особливості юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства
- •44. Дисциплінарна відповідальність працівників, зайнятих в аграрному виробництві
- •45. Матеріальна відповідальність робітників аграрних підприємств
- •46. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення
- •47. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
- •48. Поняття та правові ознаки фермерського господарства
- •49. Порядок створення фермерського господарства та його державної реєстрації
- •53. Державна підтримка фермерських господарств
- •50. Умови та порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства
- •51. Правовий режим майна у фермерському господарстві, його особливості
- •52. Правові основи господарської діяльності, матеріально-технічного забезпечення та реалізація виробленої продукції фермерського господарства
- •54. Правові підстави та порядок припинення фермерського господарства
- •57. 58. Правовий режим землі та майна в особистому селянському господарстві
- •59. Права та обов’язки членів особистого селянського господарства
- •59. Зайнятість членів особистих селянських господарств
- •61. Загальна характеристика законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації
- •62. Поняття та класифікація сільськогосподарського кооперативу, його основні юридичні ознаки.
- •64.Порядок створення сільськогосподарського кооперативу та його державної реєстрації.
- •64 . Значення Статут сільськогосподарського кооперативу як локального нормативно-правового акту..
- •65 .Правові умови членства у сільськогосподарському кооперативі.
- •67.Система органів управління та контролю у сільськогосподарському кооперативі.
- •68. Правові підстави реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу.
- •90. Поняття, особливості і види договірних відносин суб’єктів аграрного підприємництва.
- •93. Договори агрохімічного та меліоративного, а також виробничо-технічного сервісу суб’єктів аграрного підприємництва.
- •90. Договори на реалізацію продукції суб’єктів аграрного підприємництва.
- •30. Правове регулювання ринку продовольства. Біржовий ринок.
- •14. Поняття, класифікація й особливості аграрних правовідносин.
- •25. 27. Правове регулювання паювання.
- •94. Правове регулювання ринку зерна.
- •74. Поняття соціального розвитку села. Аграрний протекціонізм.
- •75. Правовий режим об’єктів соціальної сфери села.
- •72. Особливості правового статусу найманих працівників у с/г ат та ТзОв.
- •92. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства.
- •95. Правове регулювання хімізації сільського господарства.
- •96. Правове охорона ґрунтів у сільському господарстві.
68. Правові підстави реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу.
З точки зору наслідків, викликаних припиненням юридичної особи, розрізняють дві форми цього припинення: 1) реорганізацію; 2) ліквідацію. Реорганізація кооперативу — це форма його припинення як юридичної особи з переходом його справ (прав і обов’язків) та майна в порядку правонаступництва до інших осіб. Реорганізація кооперативу не означає припинення тієї діяльності, для здійснення якої він був створений. Не ліквідується і його майно. Але суб’єктом прав на майно і суб’єктом відповідної діяльності, а також пов’язаних з нею обов’язків стає правонаступник — інший кооператив як юридична особа. Організаційними формами реорганізації можуть бути: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Останні можна поділити на 2 групи: 1) за яких кооператив припиняється як юридична особа (злиття, поділ, перетворення); 2) за яких кооператив як юридична особа зберігається (приєднання, виділення). Реорганізація кооперативу здійснюється за рішенням загальних зборів його членів. Інколи реорганізація кооперативу у формі його поділу або виділення з його складу однієї або кількох юридичних осіб провадиться за рішенням суду. Злиття як форма реорганізації має місце тоді, коли два або більше кооперативів об’єднуються в один новий, вони припиняють своє існування. При цьому до новоствореного кооперативу переходять усі права та обов’язки кооперативів, які злилися. Кооператив може бути утворений таким шляхом тільки тоді, коли зливаються 2 чи більше кооперативів. Не треба плутати злиття зі вступом у члени іншого кооперативу. Наприклад, виробничий кооператив стає членом обслуговуючого кооперативу. Але він продовжує існувати як самостійна юридична особа, користуючись певними правами та виконуючи обов’язки як член обслуговуючого кооперативу. Злиття кооперативів провадиться на основі рішення загальних зборів кожного з кооперативів, які зливаються. На загальних зборах (або зборах уповноважених) треба затвердити правочин, на основі якого має відбутися злиття. Правочин повинен бути затверджений спочатку загальними зборами (зборами уповноважених) кооперативів, що зливаються. Правочин про злиття кооперативів є підставою для розробки та затвердження статуту новоствореного кооперативу, в якому обов’язково повинно бути зазначено, що він є правонаступником кооперативів, що злилися, і вказано його нову назву. Дуже близькою за змістом до злиття є така форма реорганізації, як приєднання, за якої один кооператив входить до складу іншого, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Права та обов’язки приєднуваного кооперативу переходять до того кооперативу, що припиняє своє існування. Кооператив, що приєднався, припиняє своє існування. Злиття та приєднання — схожі форми реорганізації. Рішення про це має бути повідомлено в певний строк всім кредиторам кооперативів, що реорганізуються, щоб вони знали, до кого тепер мають право звертати вимоги щодо повернення боргу, а також кооперативним спілкам або тим об’єднанням, членами яких були ці кооперативи. Однак такі повідомлення доцільніше замінити публікацією в пресі, як це робиться в разі ліквідації юридичної особи. З дня реєстрації статуту всі кооперативи, які злилися або увійшли до складу іншого кооперативу, вважаються такими, що припинили свою діяльність, і всі їх права та обов’язки переходять у разі злиття — до новоствореного внаслідок злиття кооперативу, а у разі приєднання — до існуючого кооперативу, до якого увійшли інші кооперативи. Поділ означає, що на базі одного кооперативу виникає 2 або більше нових, а цей перший — припиняє своє існування. Майно поділеного і припиненого кооперативу розподіляється між новос-твореними. 3 дня реєстрації статутів новостворених кооперативів, які виникли внаслідок поділу певного кооперативу, до них переходять від розділеного кооперативу права та обов’язки згідно з постановою загальних зборів. Розподілений кооператив вважається припиненим з моменту державної реєстрації всіх новостворених кооперативів. Виробничі кооперативи можуть перетворюватися на господарські товариства різних видів. Головна відмінність кооперативів від господарських товариств полягає в тому, що в перших обов’язковою є трудова участь (виробничі кооперативи) або участь у господарських операціях (обслуговуючі кооперативи) їхніх членів, а в господарських товариствах — ні. Виробничі кооперативи — це об’єднання осіб, а господарські товариства — коштів (капіталів) різних осіб. Проте, визначивши частку кожного члена кооперативу у вартісному вираженні його майна, можна перетворити його у товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство чи інший вид господарського товариства. Надзвичайно важливе значення має документальне (юридичне) закріплення реорганізації. Обов’язково повинен бути правочин (якщо має місце злиття чи приєднання), рішення загальних зборів, статути новостворених внаслідок реорганізації кооперативів. Ці документи можна вважати установчими, які необхідно представити для державної реєстрації. Питання ліквідації сільськогосподарського кооперативу врегульовано в Законі “Про сільськогосподарську кооперацію” лише в загальних рисах. Ліквідація кооперативу зачіпає інтереси не тільки самого кооперативу та його членів, але й його партнерів у господарських відносинах, їх кредиторів та ін., а сільськогосподарських кооперативах ще й інтереси багатьох приватних товаровиробників. Тому підстави й процедура припинення діяльності кооперативів мають особливе значення. Ліквідація кооперативу спричинює припинення його діяльності без переходу прав та обов’язків до інших осіб у порядку правонаступництва. Оскільки кооператив є добровільним об’єднанням, то і діяльність його, за загальним правилом, може бути припинена в добровільному порядку за рішенням загальних зборів. У випадках, передбачених законом, кооператив може бути ліквідовано за рішенням суду. Єдиною підставою для ліквідації кооперативу за рішенням загальних зборів є воля більшості членів кооперативу. Жоден державний орган не має права примусити кооператив до самоліквідації або заборонити йому це зробити. Добровільний порядок створення кооперативу передбачає і добровільний порядок його ліквідації. Можна вирізнити такі підстави ліквідації кооперативів: 1) за рішенням загальних зборів членів кооперативу, зокрема у зв’язку з досягненням мети, заради якої він був створений; за спливом строку, на який було створено кооператив, та ін.; 2) за рішенням суду, якщо діяльність здійснювалась без ліцензії, була заборонена законом або супроводжувалась іншими грубими чи неодноразовими порушеннями законодавства; 3) у разі визнання кооперативу банкрутом у судовому порядку; 4) якщо припинено право власності чи право користування земельною ділянкою (для виробничих кооперативів); 5) в інших випадках, встановлених чинним законодавством. Важливе значення має також правова регламентація процедури ліквідації сільськогосподарських кооперативів та її наслідки. Сьогодні вона не достатньою мірою врегульована законодавством. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” лише в досить загальних рисах визначає порядок проведення ліквідації кооперативу. Рішення про ліквідацію можуть прийняти загальні збори членів кооперативу або суд. Ліквідаційна комісія обирається загальними зборами членів кооперативу або призначається судом (якщо рішення про ліквідацію кооперативу ухвалив суд). Обов’язками ліквідаційної комісії є: точне встановлення пасиву й активу кооперативу, розшук, оцінювання та реалізація майна, стягнення боргів, складання ліквідаційного балансу, вироблення плану ліквідації майна і задоволення вимог кредиторів, виконання цього плану й складання ліквідаційного звіту. З моменту призначення ліквідаційної комісії вона одержує від правління правомочності з управління справами цього кооперативу. Комісія користується всіма правами правління відповідно до статуту і може укладати всі правочини, якщо вони потрібні для ліквідації кооперативу, представляти кооператив, що ліквідується, в інших випадках. Правління припиняє свою діяльність. Ліквідаційна комісія, обрана загальними зборами членів кооперативу, підлягає контролю з боку ревізійної комісії кооперативу до завершення ліквідації. Для вирішення окремих питань, що стосуються процесу ліквідації, затвердження звіту про проведену ліквідацію, ліквідаційна комісія має право скликати загальні збори. Від імені кооперативу ліквідаційна комісія виступає в суді. Надзвичайно важливим у процесі ліквідації кооперативу є встановлення черговості задоволення претензій, яка повинна бути визначена в законодавстві. За ст. 38 Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”, майно кооперативу, яке залишилося після розрахунків із бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю. Разом з тим, у зазначеному положенні не передбачено розрахунки із найманими працівниками та ін. Найперше треба розрахуватися з найманими працівниками, ліквідувати борги перед бюджетами, установами банку, компенсувати витрати на відновлення природного середовища, якому завдана шкода ліквідованим кооперативом. Ліквідація вважається завершеною, а кооператив таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення органом державної реєстрації запису про це до державного реєстру.
