39.Основні і допоміжні літостратиграфічні підрозділи

Літологічні ознаки є головними в разі виділення допоміжних (підсвіта, пачка, шар, товща) і основних місцевих літостратиграфічних підрозділів (світ, серій) на локальному рівні стратиграфічних досліджень.

Світа утворена на певних етапах геологічного розвитку регіону, для яких характерна єдність фізико-географічних умов утворення. Тому в середині світ не може бути кутових і паралельних незгідностей. Єдність фаціальних умов під час утворення світ не абсолютна і залежить від положення світ у седиментаційних басейнах. Наприклад, не можна об’єднувати в світу відклади глибокого шельфу і континентального схилу, мілкого і глибокого шельфу. В паралічних областях до складу світи можуть належати різнофаціальні відклади – морські і лагунні, озерні й алювіальні тощо. Поширення світи обжене одним структурно-фаціальним районом, його частиною або декількома суміжними структурно-фаціальними районами з близькими умовами седиментації. Тривалість формування світ може бути різною і відповідати в загальній стратиграфічній шкалі підроз-ділу від під’ярусів до відділу.

У випадку виділення світи та описі її стратотипу повинні бути чітко визначенні її діагностичні особливості і літолого-фаціальна мінливість. Необхідно подавати повну характеристику, яка складається з комплексу седиментаційних ознак: речовинного складу і характеру сполучення порід, кольору, шаруватості, конкреції тощо; і палеонтологічної характеристики. Для визначення латеральних меж літостратиграфічних підрозділів умовно можна прийняти зміну кількості типів порід, що утворюють світу, близько 50%.

Головні діагностичні ознаки для різних за складом осадових товщ будуть неоднакові. Для теригенних порід це спрямованість зміни фаціальних типів і виявлення маркувальних горизонтів, а в карбонатних товщах – структурно-текстурні особливості, систематичний склад фауни тощо.

У закордонній геологічній практиці за літологічними ознаками виділяють таку стратиграфічну одиницю, як формація. Це літолого-генетичний підрозділ, що утворився в одноманітних умовах чи в разі їхнього чергу-вання. Межі формацій проводять за зміною літологічного складу і перервами в осадонакопиченні. Назва найчастіше складається з двох слів – географічної назви місцевості, де вони найліпше вивчені, і літологічного складу. Декілька формацій можуть бути об'єднані в групу. Формаціям підпорядковані пачки, якщо породи витримані на площі, клини, якщо вони виклинюються в будь-якому одному напряму, і лінзи, якщо виклинювання відбувається в обох напрямах.

Маркувальний горизонт – це малопотужний шар чи пласт серед осадової товщі, який виділяють за специфічними літологічними особливостями і який зберігає свої властивості на значній площі. Інакше кажучи, це шар зі стійким регіонально поширеним комплексом літологічних характер-их або однією – двома керівними ознаками. Найчастіше маркувальними літологічними горизонтами слугують шари позаформаційних конгломератів, прошарки глинистих порід – тонштейни і бентоніти, вугільні пласти, шари з конкреціями певного складу тощо