- •1. Стратиграфія:предмет вивчення; об’єкт, мета і завдання стритиграфічних досліджень.
- •2.Аспекти стратиграфічних досліджень та їх суть.
- •3.Стратиграфічне розчленування і стратиграфічна кореляція.
- •4.Структура стратиграфії.
- •5.Поняття наукового принципу і принципи стратиграфії.
- •17.Стратиграфія і геохронологія
- •18.Етапи підготовки стратиграфічної основи.
- •19. Опорні стратиграфічні розрізи, їх категорії та характеристики.
- •21.Вивчення геологічної будови закритих територій.
- •20.Типові стратиграфічні розрізи та їх документація.
- •22. Класифікація осадових порід та їх поширення.
- •23. Верствуватість осадових порід.
- •25. Форми тіл осадових порід.
- •26. Особливі форми залягання осадових порід. Кластичні дайки.
- •33. Поняття про формації
- •34.Геосинклінальні формації.
- •35.Орогенні формації.
- •36.Платформні формації.
- •39.Основні і допоміжні літостратиграфічні підрозділи
- •40.Гомотаксальні послідовності літологічних ознак
- •41.Формування осадочних верств та особливості їх латерального поширення
- •42.Класифікація незгідного залягання верств.
- •43.Етапи та методи літологічних досліджень.
- •44.Біостратиграфічний метод розчленування і кореляція осадочних товщ.
- •45. Завдання біостратиграфічного методу
- •46.Розчленування відкладів біостратиграфічним методом
- •47.Виділення біостратиграфічних зон.
- •48.Визначення відносного віку та кореляція осадочних товщ
- •49.Методи біостратиграфічних досліджень.
- •50.Амінокислотний метод
- •51.Палеоекологічний метод
- •52.Методика палеоекологічних досліджень
- •53.Завдання палеонтологічних досліджень
- •54.Палеомагнітний метод.
- •55.Методика палеомагнітного опробування та способи підготовки зразків для вимірювань
- •56.Проблеми магнітостратиграфії:
- •60.Кореляція циклічного побудування товщ.
- •61.Кліматостратиграфічний метод розчленування і кореляції осадочних товщ
- •62. Кліматостратиграфічні таксони та їх характеристика
- •63.Індикатори палеокліматів
- •64.Методи палеокліматичних досліджень.
- •67.Секвенс-стратиграфічний метод розчленування і кореляції осадочних товщ.
- •68.Секвенс та його характеристика.
- •69.Характеристика і будова седиментаційних трактів
- •70.Подієва стратиграфія і типи подієвих відкладів.
- •71.Геохімічний метод вивчення і кореляції осадочних товщ.
- •72.Геофізичні методи вивчення і кореляції осадочних товщ
- •73.Уран-торій-свинцевий метод визначення абсолютного віку.
- •74.Рубідій-стронцієвий метод визначення абсолютного віку.
- •75.Калій-аргоновий метод визначення абсолютного віку
- •76.Радіовуглецевий метод визначення абсолютного віку
- •77.Метод уранових треків визначення абсолютного віку.
49.Методи біостратиграфічних досліджень.
За предметом досліджень серед біостратиграфічних методів виділяють: макрофауністичний (вивчає морфологію, систематику, розподіл макрофауністичних решток); макрофлористичний (досліджує макрорештки давніх рослин); мікропалеон-тологічний (вивчає мікроскопічні фосилії).
Мікропалеонтологія – це розділ палеонтології, що вивчає мікроскоп-пічні фосилії, які потребують специфічних методів виділення і вивчення. Виникла мікропалеонтологія завдяки широкому застосуванню в природни-чих науках мікроскопа, який дав змогу виявити і вивчити найдрібніші скам’янілості. Початок методу заклала праця Еренберга “Мікрогеологія”, що вийшла 1854 р. Однак розквіт мікропалеонтології припадає на 30-ті роки ХХ століття і пов’язаний передусім з інтенсивним розвитком нафтогазової геології. Об’єкти вивчення мікропалеонтології численні та різноманітні й охоплюють:
• мікроскопічні скелети одноклітинних (форамініфери) і багатоклітинних (остракоди, птероподи) тварин; • фрагменти скелетів макрогруп – спікули губок, сколекодонти (щелепи хробаків), луску і зуби риб, конодонти (зубний апарат гастропод) тощо;
• мікрофітофосилії: оболонки одноклітинних водоростей, репродуктив-ні клітини рослин (спори та пилок), фрагменти тканин рослин;
• проблемні рештки – хітинозої, акритархи;
• мікрокопрофосилії – фекалії безхребетних.
Таке різноманіття об’єктів приводить до того, що власне мікропалеон-тологія розділяється на низку дрібних методів, які відрізняються предметом досліджень, а також підходами до їхнього вивчення та способом виділення із вмісних відкладів.
Мікропалеонтологічні дослідження виконують у такій послідовності:
• відбір зразків;
• лабораторна обробка з використанням різноманітних механічних (дроблення), фізичних і хімічних методик для виділення мікрофон-силій із породи;
• мікроскопічне вивчення мікрофосилій для виявлення морфологічної будови і систематичної приналежності та кількісний підрахунок кожного виду або роду в пробі;
• з’ясування діапазону поширення кожного з таксонів у розрізі і виявлення характеру розподілу та категорії таксона (керівний, характерний, фоновий);
• виділення біостратиграфічних зон за подібними асоціаціями таксонів, що простежені в багатьох розрізах.
Мікрофосилії наявні в породах у великих кількостях. Матеріал політаксонний. Крім того, мікрофосилії – це переважно рештки планктон-них пелагічних тварин або рослинні залишки зі значним латеральним поширенням. Усе це зумовлює широке використання мікропалеонтології для:
• детальної стратифікації розрізів;
• як основу для міжрегіональних і глобальних кореляцій;
• зіставлення різнофаціальних товщ.
Особливе місце серед мікропалеонтологічних методів посідає спорово-пилковий – єдиний з біостратиграфічних методів, який використовують для детального розчленування континентальних товщ, зіставлення порід різного генезису, розчленування четвертинних відкладів на кліматостратиграфічній основі.
