46.Розчленування відкладів біостратиграфічним методом

Розподіл фосилій у вертикальному розрізі нерівномірний, хвилясто-переривчастий, коли ділянки збагачені тими чи іншими таксонами чергуються з інтервалами, де органічні рештки є в незначній кількості або їх взагалі нема. Викопні організми по-різному поширені у розрізі і мають різне стратиграфічне значення. За характером розподілу у розрізі таксони поділять на три групи:

• фонові, або транзитні, з широким стратиграфічним діапазоном – не мають важливого значення, їх можна використовувати лише для загальної характеристики стратиграфічних підрозділів;

• керівні – форми з вузьким стратиграфічним і широким латеральним поширенням, розподіл їх обмежений конкретним стратиграфічним підрозділом; вони є особливо важливими для стратиграфічних досліджень – серед них вибирають зональні роди чи види;

• характерні форми з досить значним поширенням у межах двох-трьох суміжних стратонів, однак з більшою частотою знаходження в межах конкретного підрозділу; серед них виділяють форми, що з’являються в межах конкретного стратону й переходять у ті, які залягають вище, і форми, що з’являються стратонах, які лежать нижче, і зникають у межах конкретного підрозділу.

У практиці біостратиграфічних досліджень застосовують усі три групи таксонів.

Розчленування відкладів біостратиграфічним методом виконують за принципом виділення в розрізах спеціальних біостратиграфічних підроз-ділів – різноманітних біостратиграфічних зон, при визначенні яких врахову-ють як діапазони поширення окремих таксонів, так і неповторні за складом асоціації різних груп таксонів. Межі між зонами визначають за рівнями зміни окремих характерних чи керівних таксонів, а також і всього зонального комплексу фауни або флори. Називають зони за видовими назвами одного або двох (залежно від виду зони) найхарактерніших видів.

Детальність розчленування залежить від потреб геологічної практики і визначається швидкістю еволюційних змін групи, обраної для біостратиграфічного розчленування. Потужності біостратиграфічних підрозділів змінюються на платформах у межах декількох десятків метрів, у геосинкліналях – до перших сотень метрів.

47.Виділення біостратиграфічних зон.

Практично зони виділяють так.

1. Визначають місцезнаходження у розрізі конкретних палеофауністи-чних чи палеофлористичних груп.

2. Виконують таксономічне визначення родів і видів.

3. Визначають групи таксонів за характером розподілу у розрізі, головну увагу звертаючи на пошук керівних і характерних таксонів.

4. Виявляють неповторні сполучення (комплекси) різних груп таксонів і рівні, на яких змінюється їхній склад.

5. Простежують латеральне поширення комплексів фосилій у межах геологічного регіону або його частини; визначають регіонально витримані інтервали з подібним складом органічних решток та рівні їхньої зміни і таким способом виділяють біостратиграфічні зони та їхні послідовності.

Вертикальний ряд біостратиграфічних зон утворює біостратиграфічні шкали різного рівня – місцеві, регіональні, глобальні