67.Секвенс-стратиграфічний метод розчленування і кореляції осадочних товщ.

Ключовими аспектами в секвенс-стратиграфії для розуміння будови осадових нашарувань є врахування ролі хроностратиграфічних одиниць, циклічності та зміни положення базису ерозії залежно від рівня евстазії та регіональних тектонічних рухів. Це вчення про співвідношення окремих частин хроностратиграфічних утворень, які складаються із генетично пов'язаних відкладів, що повторюються у розрізі, й обмежені згідними чи незгідними поверхнями нашарування. Метод зародився в 60-х роках ХХ ст. і пов'язана з іменами дослідників Л. Слос, Г. Уілер, П. Вейл та ін. У 60-х роках інтенсивний розвиток розшукових робіт на нафту та газ із широким застосуванням нових методик сейсморозвідки (МСГТ) дав змогу отримати важливу інформацію про будову осадових товщ, що не відслонюються. Було з'ясовано, що традиційне уявлення про горизонтальнопаралельне, послідовне знизу догори накопичення осадових відкладів потребує перегляду. На багатьох сейсмічних профілях простежувалося скісне нашарування відкладів, коли осадові лінзи прилягають одна до одної у вигляді сходинок. Учень Л. Слоса П. Вейл висловили думку, що поверхні нашарувань і незгідності, які розділяють породи з різною щільністю і швидкістю проходження сейсмічних хвиль, збігаються не з літологічними, а з хроностратиграфічними межами. І, відповідно, комплекс відкладів, що складений згідною безперервною послідовністю шарів, обмежених знизу й угорі незгідностями і названих секвенсом, можна вважати одиницею хроностратиграфічною. Згідно з секвенс-стратиграфією седиментаційний процес є функцією трьох змінних: постачання теригенного матеріалу з областей зносу, рівня світового океану і швидкості прогинання осадового басейну. Кількість матеріалу, швидкість його накопичення, глибина басейну, положення берегової лінії i розподіл та зміна фацій - це комбінований ефект регіональної тектоніки й евстазії. Визначення глобальних ізохронних рівнів змін Світового океану є головним доробком секвенс-стратиграфії. Евстатичні коливання відображені в змінах типу нашарувань осадових комплексів з певним набором літологічних і палеонтологічних ознак. Головною стратиграфічною одиницею є седиментаційний комплекс, або секвенс - послідовність генетично пов'язаних і фаціально близьких відкладів, що обмежені поверхнями згідного (безперервного) чи незгідного (з перервою у часі) залягання. Межі комплексів утворюються внаслідок збільшення швидкості зниження рівня океану чи зменшення швидкості прогинання дна басейну і можуть бути зумовлені як регіональними тектонічними рухами, так і глобальними змінами евстазії. Межі Незгідності тектонічного походження неодночасні i не простежуються за межами того чи іншого геологічного регіону. Отже, виділення ізохронних глобальних незгідностей є ще одним важливим доробком секвенс-стратиграфії. Секвенс утворюється за повний цикл зміни рівня евстази між двома низь-кими стояннями океану.

68.Секвенс та його характеристика.

Головною стратиграфічною одиницею є седиментаційний комплекс, або секвенс, – послідовність генетично пов’язаних і фаціально близьких відкладів, що обмежені поверхнями згідного (безперервного) чи незгідного залягання. Межі комплексів утворюються внаслідок збільшення швидкості зниження рівня океану чи зменшення швидкості прогинання дна басейну і можуть бути зумовлені як регіональними тектонічними рухами, так і глобальними змінами евстазії. Межі евстатичного походження ізохронні в усіх басейнах, що пов’язані з відкритим океаном. Незгідності тектонічного походження неодночасні і не простежуються за межами того чи іншого геологічного регіону. Отже, виділення ізохронних глобальних незгідностей є ще одним важливим доробком секвенс-стратиграфії. Евстатичні коливання ритмічні і відбуваються відносно нуля, за який приймають сучасний рівень Світового океану. Від значень максимального зниження (так зване низьке стояння океану) рівень океану поступово підвищується, досягаючи максимуму (високе стояння океану), після чого знову знижується. Значні зниження рівня океану зумовлюють чималі незгідності. Секвенс утворюється за повний цикл зміни рівня евстазії між двома низькими стояннями океану.