52.Методика палеоекологічних досліджень

1) седиментологічне вивчення відкладів, що вміщують рештки палео-організмів; 2) визначення систематичного складу палеонтологічних решток; 3) тафономічне вивчення, тобто аналіз збереженості решток палеоор-ганізмів і біостратономічні спостереження, а саме: визначення ступеня насиченості, характеру сортування, розміщення та орієнтування біотичних компонентів, виявлення їхньої приуроченості до певних літологічних типів порід, визначення автохтонних і алохтонних компонентів; 4) виділення екологічних груп організмів за способом життя і факто-рами середовища (температурою, солоністю, глибиною тощо); 5) виявлення прижиттєвого угруповання, яке існувало на конкретній ділянці палеобасейну, і здатне діагностувати фізико-географічні умови осадонакопичення; 6) з’ясування фаціальної приуроченості фауністичних чи флорис-тичних решток.

Палеоекологічні висновки є синтезом польових, камеральних і лабора-торних досліджень. Упродовж польового етапу досліджень виконують пов-ний комплекс седиментаційних і тафономічних спостережень, на камераль ному вивчають видовий склад решток палеоорганізмів, виділяють екологіч-ні типи та угруповання, провадять статистичний аналіз отриманих даних тощо. Лабораторний етап передбачає виконання спеціальних досліджень для виявлення параметрів зовнішнього середовища з застосуванням таких методів: • морфофункціонального (ґрунтується на уявленні про адаптивне значення більшості морфологічних елементів і дає змогу за морфо-логією таксона робити висновки про умови існування організму); • актуалістичного (використовує дані про спосіб життя сучасних організмів для з’ясування умов існування близьких за будовою видів геологічного минулого); • біогеохімічного, а саме: палеотермометрії (визначення палеотемпера-тур за співвідношенням певних ізотопів у складі черепашок молюс-ків); палеогалометрії (вимірювання солоності палеобасейнів за вмістом хімічних елементів у вапняних скелетах безхребетних) – дають змогу отримати кількісну оцінку деяких абіотичних факторів зовнішнього середовища.

53.Завдання палеонтологічних досліджень

У стратиграфії за допомогою палеоекологічного методу виконують:1) детальну кореляцію розрізів за палеоекологічними і біостратономі-чними ознаками (палеоекологічні ознаки, а саме: прижиттєві кількісні спів-відношення видів, їхня приуроченість до певних частин шару, що відповідає місцю та часу їхнього життя, сліди життєдіяльності, прижиттєве орієнту-вання черепашок, та біостратономічні показники включають: посмертні кількісні співвідношення, збереженість, орієнтування органічних решток і характер їхніх скупчень – витримані в шарах на невеликі відстані (в десятки кілометрів), їх можна використовувати для пошарової кореляції, вони мають важливе значення для розробки детальних місцевих стратиграфічних схем); 2) виділення стратиграфічних одиниць і кореляцію розрізів за зміною екокомплексів у часі (приклад: виділення горизонтів зі збідненим комплек-сом фауни); 3) визначення синхронності утворення різнофаціальних відкладів; 4) уточнення стратиграфічних меж.

Той факт, що одновікові відклади можуть бути залежно від умов їхньо-го утворення відмінними як за літологічним складом, так і за палеонто-логічною характеристикою, на перший погляд, значно ускладнює застосу-вання біостратиграфічного методу. Екологічні особливості просторового розподілу організмів раніше тільки ускладнювали роботу стратиграфа. Внаслідок ігнорування фаціальної приуроченості біоти в разі страти-графічного розчленування та зіставлення досить часто допускали значні помилки. Нерідко за синхронні фауни і флори приймали різновікові, проте однофаціальні фауни й флори, і навпаки, різнофаціальним одновіковим відкладам, що не вміщували спільних видів, приписували різний геологіч-ний вік. Головні позитивні моменти використання палеоекологічного методу полягають у такому: він дає змогу створити детальні стратиграфічні схеми й обґрунтованіше виділяти стратони та корелювати різнофаціальні товщі різних палеогеографічних областей; підвищує достеменність біо-стратиграфічного методу і розкриває нові напрями застосування палеонто-логії в стратиграфії; посилює аналітичний елемент у стратиграфії.