36.Платформні формації.

Особливостями платформенних формацій є: незначні потужності (найчастіше - десятки і сотні метрів), переважання континентальних, лагунних і морських мілководних фацій, невитриманість і строкатість складу, значні площі поширення тощо. Кількість платформених формацій дуже велика і провідну роль у їх формуванні відіграють кліматичні умови. Корисні копалини: боксити, оолітові залізні руди, каоліни. В умовах жаркого чи помірного клімату на прибережних рівнинах, що періодично затоплюються морем, може нагромаджуватись паралічна вугленосна формація з покладами вугілля, залізних руд. В кінці ранньої стадії формування чохла платформи утворюється морська трансгресивна піщано-глиниста формація, яка представлена пісковиками, алевролітами, аргілітами, рідше мергелями, вапняками, сформованими в умовах неглибокого відкритого моря. До порід формації приурочені поклади жовнових фосфоритів, оолітових залізних руд, горючих сланців. Максимальному розвитку трансгресій на платформах відповідають платформені карбонатні формації, які утворюються в умовах відкритих, відносно глибоководних епіконтинентальних морів. При цьому в гумідних зонах відкладаються вапняки, мергелі, крейда, а в арідних окрім органогенних вапняків, осаджуються також гіпси та доломіти. З формацією можуть бути зв'язані поклади нафти і газу. Типовою для платформ є також трапова формація, яка утворюється при наземних вулканічних виверженнях і складена долеритами, діабазами, базальтами та їх туфами

37. Стратиграфічне розчленування ефузивних утворень Виділення страт комплексів ефузивів і визначення віку.

1.Вивчається фаціальний перехід вулк утворень в осадові відклади (в умовах доброї розчленованості рельєфу та відслоненості відкладів).

2.При недостатній розчленованості релєфу це завдання вирішуєтьсч мінімум за 2-а різними відслоненями. Якщо в них підстеляючі відклади однакові,а вище - в 1 відслон вулк утворення,а в ін - осадові стратифіковані.

3. В умовах поганого розчленування та відслоненості вивчають поступово перекриваючі відклади.

Для визначення віку осад пор проводяться: м-ди абсол геохронології, орг рештки (пустоти), за ксенолітами ос пор з фауною і флорою, за співвіднош із підстеляючими і перекриваючими відкладами та їх віком, прошарки туфів серед нормально-верствуватих ос пор - час виливання лав.

При вивченні ефузивів в польових умовах увага звертається на: склад порід, визнач елементів звлягання, визн підошви та покрівлі, флюїдність розтушована паралельно підошві і покрівлі.

При наземних виверженнях у вертик част потоку - окремість плитчаста і паралел поверхні потоку, а знизу - стовбчаста і перпендик до підошви. Вмвчається "гарячий контакт".

38.Літологічний метод розчленування і кореляції осадочних товщ.

Літологічним методом виконують розчленування і зіставлення відкладів за комплексом літологічних ознак, які можна розділити на групи і підгрупи

1)фаціальні.:а) динамічні: структурні : речовинний склад, гранулометричний склад, ступінь обкатаності зерен, ступінь сортування матеріалу, колір; текстурні: органогенні текстури, не органогенні текстури( механогліфи, шаруватість), інші текстури.

б) геохімічні: включення, неорганічні конкреції, органічні рештки.

2) Геотектонічні або структурно-геометричні ознаки: послідовність шарів, характер контактів і переходів з одного шару в інший, ворма осадових тіл та їх потужність і латеральне поширення, незгідності і перерви.

В основі застосування літологічного методу для стратифікації відкладів є два твердження:

• шари з подібним комплексом літологічних ознак – одновікові;

• відмінність літологічних ознак – критерій для розмежування осадових товщ.

Оскільки ці твердження справджуються лише для невеликих ділянок земної кори, то застосування літологічного методу обмежене місцевим рівнем стратиграфічних досліджень. Зміст методу полягає в такому: окремі розрізи за комплексом літологічних ознак поділяють на шари, пачки; потім, уніфікуючи їх літологічні ознаки, визначені одиниці простежують на площі та виявляють їхнє латеральне поширення. Допоміжні стратиграфічні підрозділи і їхні угруповання, витримані на площі з характерним комплексом літолого-фаціальних ознак, є основою для виділення місцевих стратиграфічних підрозділів – світ, серій.

У випадку вибору літологічних ознак, за якими виконують розчленування і кореляцію відкладів, треба враховувати таке. 1. Набір корелятивів кожного стратиграфічного підрозділу відображає сукупну дію факторів зовнішнього середовища, тому під час стратиграфічних досліджень потрібна максимальна комплексність і всебічна вивченість усіх показників. 2. Стратифікацію осадових товщ виконують за комплексом літологічних ознак, які повинні бути об’єктивними, зручними для спостереження, витримані на площі і легко діагностовані у розрізах.