Лекція № 5. Створення хореографічного образу.

1. Аналіз та визначення образу.

2. Образ хореографічний.

3. Значення хореографічного образу в сучасній хореографії.

4. Робота над танцювальними етюдами та створення сучасних образів

1. Аналіз та визначення образу.

Знання теорії помітно збагачує процес творчості. Теорія мистецтва танцю дає можливість постановнику оволодіти майстерністю у створенні хореографічної композиції. Хореограф, який не володіє теоретичною підготовкою, не розуміє, за якими законами створюється сюжетна лексика хореографічного твору. Лексика має літературну основу і створюється на базі сценарної розробки балетмейстера-постановника.

Людина, як відомо, розривається і удосконалюється під впливом своєї багатогранної практичної і теоритичної діяльності, насиченого навколішнього світу.

Враховуючи і застосовуючи емоційно-практичне дійство, балетмейстер позначає змістовну, основну лексику, яка здібна розкрити дію, а виконавці перетворюються в образне втілення, своєю майстерністю деталізують хід думки постановника, накреслюючи її розвиток в технічних і пластичних формах хореографічної лексики, яка містить у собі навіть філософський зміст. Балетмейстер та виконавець розкладають уявну пластику, переживання, естетично сприйняті наміри, бажання та емоції – цілеспрямовано. Зодного боку концентрують емоції радощі, захоплення, з другого – милування, суму, незадоволення і т.д. В цих напрямках розкривається розуміння пластичного бачення, навіть форми чуттєво-емоційного сприйняття.

Завдяки образу в хореографії можна показати час, місце дії, а головне людину, яка живе і розвивається. Основним завданням балетмейстера, як і будь-якого іншого митця, є створення художнього відображення дійсності через показ конкретного явища, тобто створення художнього образу.

Художній образ – це конкретний характер людини, який виявляється у його відношенні до дійсності, навколишнього середовища. Художній образ – чудовий своєю правдивістю, гармонійністю у всіх своїх складових частинах. Фольклорно-матеріальна форма разом з духовно-життєвою пластикою об`єднають його естетичним утриманням дійсності. Інколи окрема риса якого-небудь звіра дає характер образу. Образ лисиці - уособлення хитрості, зайця – боягузництва. В символі – дійсний змістовний зв`язик формується за межою почуттєвого . Навпаки, деталізація в образі створюється в підборі матеріальної форми, конкретної типової деталі в поєднанні з духовною або життєвою пластикою, таким чином опрацьовується правда цілого.

2. Хореографічний образ.

Образ хореографічний – це і є образ художній, але характер дійових осіб, лінія їхньої поведінки та стосунків розкривається засобами хореографічного мистецтва.

Створення образу не може відбуватися одностороннє. Пошуки характерних рис образу повинні відбуватися з повною віддачею внутрішніх і зовнішніх сил. У виконавській майстерності необхідно володіти рухом тіла і душі. Внутрішня енергія сприяє появі думки, а зовнішня – м`язової основи рук. На практичних заняттях опрацьовується внутрішня і зовнішня техніка виконавця.

Засоби створення хореографічного образу:

• характеристика образу;

• відповідність лексики та тематики задуманої роботи;

• використання пластичної пантоміми для визначення образу.

Для складання і фіксації хореографічного образу, необхідно давати елементи у позах, жестах, відтворювати думки та дії задуманого.

Образний початок є характерним для всіх танців всіх видів хореографічного мистецтва. Танців без образу не існує. Навіть у простих побутових або бальних танцях образ є обов`язково. Він виявляється в їх емоційній наповненості та змістовній характеристиці. Тільки за наявності художнього образу в танцювальному творі можна говорити про його сенс, про вираження ідеї.

Знаменитый балет «Сон в летнюю ночь» по одноименной комедии У.Шекспира с музыкой Ф.Мендельсона впервые поставил М.Петипа в Мариинском театре (1876). Через 30 лет на той же сцене появилась версия М.Фокина, и партию Оберона танцевал В.Нижинский. Самым популярным стал спектакль Дж. Баланчина, который он поставил для своей труппы «Нью-Йоркский городской балет» (1962) с участием В.Верди. Новий балет французького хореографа Жана-Кристофа Майо – это органичный синтез музыки, танца и театра. Именно театральность является характерной особенностью творчества хореографа, ради которой он часто идет на смелые эксперименты.

Как сказал Ж.-К.Майо, «балету нужна новая кровь», поэтому в «Сне» звучит не только музыка Ф.Мендельсона, но также электроакустическая композиция аргентинца Даниэля Теруджи и музыка Бернара Майо, брата хореографа.

Его персонажи в серебристых, облегающих костюмах балансируют на границе мечты под призрачным светом полной луны. Для царства Оберона придуманы оригинальные космические трико. Кажется, персонажи плавают в невесомости сказки. На костюмы вертикально, как барельеф, пришиты крупными буквами имена героев, что здорово помогает зрителю ориентироваться в весьма запутанных коллизиях шекспировского сюжета. Можно полностью сосредоточиться только на хореографии и самом театральном представлении. Пепельные парики словно срисованы с амфор. Многожанровый спектакль, искусно сотканный из танцевальных миниатюр, театральных скетчей, экспрессивной пантомимы и цирковой клоунады, увлекательно и убедительно рассказывает волшебную историю с участием сказочных и мифологических персонажей.

Сочинённая балетмейстером лексика характеризует каждый персонаж. Хореографические движения «прочитываются» зрителем легко, как естественный и для всех понятный язык. Танцы на пуантах здесь – редкая привилегия, дарованная лишь избранным балеринам. Основная же масса персонажей вовлечена в шумный, акробатичный бурлеск, составленный из веселых шуток, откровенного баловства, пылкой чувственности, фривольной эротики.