3.Робота над образом в танцях для дітей.

У період від 3 до 7 років діти інтенсивно розвиваються. У них зростає потреба в рухах. І якщо ці рухи підносять їм в цікавій ігровій формі, імітуючи тварин, птахів, і до усього цього додається музичний супровід - то це сприятливо впливає на емоційний світ дитини.

Рух і гра - найважливіші компоненти життєдіяльності дітей, вони завжди готові рухатися і грати - це провідний мотив їх існування тому свої заняття по хореографії потрібно починати із слів: "Ми зараз гратимемо"., "Ми зараз перетворимося"., "Ми зараз відправимося в подорож". і тому подібне.

Ознайомлення з хореографією в дошкільному віці починається з елементарних рухів - це робота стопами (олівчики - прасування), корпусом (гордий носик, пристібання черевця на гудзичок), руками (тарілочки, ліхтарики, пальчиковая гімнастика), ногами (виставляння на п'яту, на шкарпеточку, вперед, убік).

Через наслідування - найдоступніший дітям спосіб сприйняття будь-якої рухової діяльності вони отримують уявлення про те, як танцювальний рух виражає внутрішній світ людини що краса танцю - це досконалість рухів і ліній людського тіла, легкість, сила, грація. Наслідувальні або імітаційні сюжетно-образні рухи мають велике значення в розвитку і навчанні дітей дошкільного віку різноманітним видам основних танцювальних рухів. З наслідування образу починається пізнання дитиною техніки рухів і танцювальних вправ, ігор, діяльності, що театралізується.

Знайомство з наслідувальними рухами починається з раннього віку в спрощеній формі з поступовим ускладненням техніки виконання, емоційної передачі характеру цього образу (мімікою, рухами усього тіла і так далі). Діти із задоволенням інсценують сюжети пісень, ігор хороводів, перевтілюються в казкові або реальні персонажі, проявляючи при цьому фантазію, вигадку, ініціативу, використовуючи різноманітну міміку, характерні жести, дії.

Ефективність наслідувальних рухів полягає в тому, що через образи можна здійснювати часту зміну рухової активності з різних початкових положень і з великою різноманітністю видів рухів : ходьби, бігу, стрибків, повзань і так далі, що дає хороше фізичне навантаження на усі групи м'язів. За допомогою наслідувальних рухів діти задовольняють свої рухові потреби, розкривають свої природні здібності.

Навчання дітей окремим рухам і танцям є підготовкою до творчості. Формування творчих якостей особи необхідно починати з дитячого віку. Дошкільників якомога раніше слід спонукати до виконання творчих завдань, необхідно динамічно зв'язувати навчання і творчість, оскільки творчість - один з методів освоєння пропонованого для вивчення матеріалу.

Збудником творчої фантазії є музика, вона направляє творчу активність. Отримані від музики враження допомагають виражати в рухах особисті емоційні переживання, створювати оригінальні рухові образи. Тому необхідно дуже обережно підходити до підбору музичного репертуару. Музичний твір повинен відповідати віковому критерію, повинно мати свою драматургію, яка зможе активізувати фантазію, направити її, спонукати до творчого використання виразних рухів.

Від зображення тварин, переходимо до імітації людей, їх характерів. Показ, імітація людських характерів зачіпає емоційну і духовно-моральну сферу дитини, формує моральні якості, учить відрізняти прекрасне, залучає до світу духовності і краси.

Живий інтерес у дітей викликає сюжетний танець, який є дуже яскравою формою прояву творчості, фантазії, поєднує в собі музику, рух, драматизацію. Привабливість сюжетного танцю обумовлена створенням своєрідної ігрової ситуації, образним перевтіленням, різнохарактерністю персонажів і їх спілкуванням між собою.

Для того, щоб сталося спілкування, своєрідний діалог між партнерами, потрібне їх взаєморозуміння, яке неможливе без знання виразної мови пантомімічних і танцювальних рухів, без уміння бачити в танці особливу форму "розповіді" і сприймати окремі виразні рухи, як специфічні засоби, що передають сюжетний розвиток танцю.

Особливості сюжетного танцю створюють сприятливі умови для виникнення і розвитку танцювальної творчості у дітей дошкільного віку.

Робота над образом в танцях для дітей дуже цікава і доладна. Її можна прослідкувати на прикладах. Тема, ідея і зміст повинні бути зрозумілими і цікавими дітям конкретного віку. У пошуках характерних і цікавих образів для дітей, хореографи часто звертаються до літературних героїв, казок, сучасних мультфільмів, наприклад: "Червона шапочка", "Попелюшка", "Білосніжка" Сюжет дитячого танцю повинний бути знайомим для дітей, гарно продумана драматургія номеру, а також обоснованність вчинків і поведінка героїв, музика і танець повинні бути взаємозв’язані та відображати настрій і характер один одного.

Тема праці в постановках, зв’язує поняття сучасності, характерним стає «танцювання» самих різних предметів, як наприклад, «живий» градусник, «жива» лейка. Дитяча гра, як прийом, який дозволяє «оживляти» різні предмети..

Щоб донести до глядача усю красоту та естетичну цінність номеру, треба познайомити маленьких виконавців з колоритом, стилистичними особливостями та манерою виконання танцю.

На першої репетиції розповісти ідею і тему танця , його зміст, з’ясувати жанр, надати характеристику кожної діючої особи. Якщо це народний танець, тоді надати інформацію про народ та епоху. Розповісти про костюми, познайомити з музикою. Для повноцінного здійснення задуму сценічного номеру в його високо- художній формі необхідні два компоненти: перший- це технічна завершенність виконання і другий- виразність пластичного образу.

Таким чином - тема, ідея, сюжет, образи, композиція танцю, співвідношення частин, рухів, які входять в склад танцю, їх об’єднання і послідовність - повинно бути у взаємозв’язку.