Лекція № 9. Створення танців малих форм.

1. Специфіка створення і виконання танців малих форм.

Спресований час сучасного життя диктує мистецтву свої форми, і якщо в двадцятому столітті в російському балеті панували масштабні багатоактні спектаклі, то вже останні три десятиліття "малі форми" переважають в репертуарі сучасних балетних театрів. Одноактні, в крайньому випадку двохактні, балети є нормою для постановників, і це, напевно, закономірно, тому що новому поколінню глядачів, що виросли на телевізійних кліпах важко сприймати розгорнуті багатогодинні постановки. І нове покоління хореографів, будучи людьми свого часу, йде по цьому шляху, хтось більш, хтось менш успішно.

Малі форми - це танці на декілька осіб. Вони можуть бути дійовими і безсюжетними - тобто дивертисментними. Жанр танцювального дивертисменту був найпрогресивнішим на російській сцені кінця XVIII - почала XIX століття. Хореографи И.М. Аблец, И.И. Вальберх і Огюст культивували російські інтермедії на музику Кашина, Давыдова, Кавоса, Титових і т.д.

Дивертисмент - (франц. Divertissement - розваги). Дивертисмент - це театральне видовище, зібране з номерів різних жанрів. Витоки появи дивертисменту йдуть в епоху відродження, хоча сам термін з'явився тільки в XVII столітті. Ознаками дивертисменту є:

- театральність і видовищність;

- звеселяння видовища;

- наявність певної кількості хореографічних номерів, не обов'язково об'єднаних сюжетом.

Створення номерів малої форми має свої закономірності. вона вимагає лаконізму, тобто розвиток хореографічного образу та сюжету номера відбувається за більш короткий час при порівнянні з балетом..

Не залежно від того, що тимчасові рамки стислі, розвиток змісту або сюжету має обов'язково дотримуватися законів драматургічної побудови, але всі щаблі (етапи) розвитку в цьому випадку будуть коротші. Тому повинні вибирати самі яскраві сюжетні ситуації, в яких найбільш повно можуть бути розкриті і тема номера, і зміст, і хореографічний образ.

Створення образно-емоційної основи танців малої форми, жанрової різноманітності танцювальних мініатюр – дуже складний процес в індивідуальному виконавстві. В малій формі танцю все залежить від професійності виконавців. Щоб створити будь який образ, необхідно володіти високою хореографічною підготовкою. Особливості побудови хореографічного номеру малої форми залежать від підбору музичного матеріалу: літературної основи, місця дії, музичної мініатюри; підбору музики при визначені теми хореографічного твору-казки, побуту, праці, жанру і т.д.

Відповідність жанру, дотримання закону драматургії, співвідношення всіх складових частин, з точки зору архітектоніки хореографічного твору малої форми. Використані образи, їх хореографічна і виконавська майстерність, матеріальна і духовна основа запропонованої роботи. Складові танцю малої форми оцінюється перш за все створенням яскравого, правдивого образу.

Кращім прикладом танців малих форм може бути балетна програма “Мініатюри” французького хореографа Жана Крістофа Майо у виконанні Балету Монте-Карло. Дана програма включає в себе 7 ультрасучасних абстрактних мініатюр, які досліджують все багатство людських відносин. В якості музичного супроводу використані композиції, що були написані до 20-ї річниці Фестивалю Printemps des Arts de Monte-Carlo сучасними композиторами Бруно Мантовані, Жераром Пессоном, Рамоном пестить, Іваном Феделе, Марком Дюкре.

У номерах, з малою кількістю виконавців, танцювальна лексика повинна бути більш різноманітна і виразна в порівнянні з малюнками.

Спектакль «Три соло и Дуэт» (прем'ра европейського турне пройшла на сцені Латвійської Національної опери 2 травня 2009 р.) Спеціально для Міхаїла Баришнікова та Анни Лагуни сучасні хореографи створили цілий ряд хореографічних мініатюр, поєднанних головною темою вистави "Три соло і дует" — спогади.

Хореограф Олексій Ратманський поставив “Вальс-фантазію” на музику М. Глінки. Сюжет цього балетного “монологу” автобіографічний. Свого часу до цієї музики Глинки зверталися такі великі хореографи, як Михайло Фокін та Джордж Баланчин. Але хореографія Ратманського у виконанні Міхаїла Баришнікова відповідала високому професійному рівню.

“Соло для двох” - так називається номер шведського хореографа Матса Ека, поставлений на музику Арво Пярта. У музичній композиції звучать уривки з інструментальних творів композитора: “Für Alina” для фортепіано (1976), “Variationen zur Gesundung von Arinuschka” для фортепіано (1977), “Spiegel im Spiegel” для скрипки або віолончелі та фортепіано (1978). Партнеркою Баришнікова в танці є видатна іспанська танцівниця Ана Лагуна.

Танцювальний номер “Роки потому” - результат співпраці балетмейстера Бенджамена Міллепіда, художника Олів'є Сімоли і Баришнікова. У номері використана оригінальна ідея з'єднання минулого і сьогодення шляхом поєднання проекції на величезному екрані уривків із виступів Баришнікова в минулому (Ленінград, Нью-Йорк, європейські міста) і його сьогоднішнього танцю. В останній частині номера Баришніков танцює у чорному костюмі, під звуки живої скрипки. У номері звучить мінімалістська музика Філіпа Гласса (Мелодії для саксофонів) і Акіри Рабеле (“Gnossiennе” з альбому “Eisoptrophobia”).

Заключним акордом програми є ще один номер в хореографії Матса Ека. Він називається "Місце". У номері використані композиції групи "Fläskkvartetten". Танцюють Михайло Баришніков та Ана Лагуна.