Екземенаційни білет №21

1. 1.)Назвіть авторів відомих афоризмів:

а) «Все тече, все змінюється» Геракліт

б) «Бог умер! … Ми його вбили — ви і я!» Фрідрих Ніцше

в) «Дій так, щоби завжди ставитися до людей як до мети і ніколи як

до засобу» Іммануїл Кант

2. 2.)До основних принципів діалектики належать: в) зв’язку; д) розвитку

    3) До форм наукового пізнання належать:а) проблема;в) гіпотеза;г) теорія.

3.Які соціально-економічні та культурні фактори підготували виникнення філософії в Давній Греції?

У соціальному розвитку давньогрецького суспільства виділяють два періоди. Перший, який тривав XII—VI ст. до н. е., характеризувався пануванням землеробської аристократії, патріархальними родовими відносинами. На другому етапі, який розпочався в VI ст. і тривав до початку нашої ери, активно розвивалися ремесла, товарно-грошові відносини, набула широкого застосування рабська праця в усіх сферах виробництва. В політичному житті змагалися аристократія та демократія (торгово-ремісничі прошарки міста), що спричинило поступове відсторонення аристократії від влади. Наслідком цих змін стало переміщення центру соціально-економічного життя із села в місто, перетворення міста з осередку аристократії на ремісничо-торговий центр.

Давньогрецька філософія виникла в VI ст. до н. е. Особливий вплив на її формування справила полісна демократія. Вона підготувала появу вільної особи, інтелектуальної свободи і, зрештою, сформувала особу як суб'єкта філософського мислення. Особливості суспільних відносин у полісах здійснили вплив на формуванння основної проблеми, яка хвилювала давньогрецьких мислителів, — проблеми відношення загального і одиничного. В умовах демократії загальне (моральні й правові норми, державні інститути, політичні інтереси) відокремилось від приватного життя громадянина полісу, однак воно продовжувало перебувати в тісному зв'язку з ним. Взаємозумовленість загального й одиничного, полісу і громадянина у сфері соціального життя окреслила схему філософського осмислення світу в давньогрецькій філософії.

4. В чому полягає різниця між пізнавальною стратегією емпіризму та раціоналізму?

Емпіризм — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що в принципі нічого не додає до змісту нашого знання. Раціоналі́зм — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди.

Раціоналізм вважається ознаковою характеристикою сучасного духу.Таким чином, емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, а раціоналізм – через діяльність розуму.

5. Чому, на Вашу думку, виникли жанри соціальної утопії та антиутопії? Проаналізуйте одну з моделей ідеального суспільства.

Я вважаю, що ці жанри виникли тому, що люди не могли жити в ідеальних умовах, в ідеальному суспільстві, і вони цими жанрами хотіли показати саме цей ідеал суспільства, те, до чого вони прагнули, з позитивної (утопія) чи негативної (антиутопія) точки зору. На мою думку, людям потрібно було вірити у якийсь ідеал, як вони повірили на прикладі християнства та комунізму.

Проаналізуємо одну з моделей ідеального суспільства на прикладі комунізму.

У прогнозній складовій «Теорії комунізму» під комунізмом розуміють такий ідеальний стан «суспільства майбутнього», коли всі люди, члени суспільства будуть ставити суспільні інтереси вище за власні, розуміючи вирішальну роль суспільства у їхньому житті. У цьому аспекті комуністичне вчення є також окремою формою утопічного світогляду:1.Безкласовий стан суспільства 2.Лад соціальної організації суспільства, в якому суспільство є власником усього майна. В реальності — держава є власником усього майна. Держава також планує і контролює економіку під структурою однопартійного політичного уряду. (Наприклад політика «віськового комунізму» під час Громадянської війни 1918—1921) 3.Теоретична концепція майбутнього безкласового суспільства, бездержавної суспільної організації, що ґрунтується на спільному володінні засобами виробництва й може розглядатися як відгалуження соціалізму. Він виходить з принципу:4.«від кожного — за здібностями, кожному — за потребами».5.Політичне утопічне вчення та програма політичних партій і рухів, що безпосередньо походить з цієї концепції.Та все ж таки які б міри не приймали комуністи, досягти ідеального суспільства їм не вдалося. Починаючи з першого пункту можна одразу сказати, що безкласового стану суспільства не було, і в принципі бути не може, так як у всіх жителів держави різні посади у різних підприємствах чи фірмах, у кожного своя робота певного ступеня складності та відповідного рівня заробітку.