Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ф лософ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
515 Кб
Скачать
☆

Екзаменаційний білет №23

1.Знайдіть зайве, Шиллер, Маркс

Зайвими в данному ряді є Шиллер і Маркс, так як всі інші – представники класичної німецької філософії.

2.Назвіть основні категорії діалектики, використовуючи їх визначення надані у таблиці:

(одиничне) річ, котра розглядається у своїх відмінностях від інших речей

(загальне)подібність сутнісних ознак певних груп речей

(зміст)найбільш значуща внутрішня властивість речі, без котрої вона не може бути сама собою

(форма)зовнішній вигляд речі, такий, якою вона сприймається завдяки органам відчуття

(причина)те, що зумовлює розвиток явища певним чином

(наслідок)те, що є кінцевим результатом окремого процесу

(необхідність)такий розвиток явища, котрий виходить із внутрішніх суттєвих властивостей чи зовнішніх обставин

(випадковість)заздалегідь непередбачуваний розвиток,зумовлений несуттєвими, випадковими,зовнішніми причинами

(можливість)те, чого не існує у реальності, але за певних обставин може стати дійсністю

(дійсність)реально існуюче

3.У чому полягає суть, значення та недоліки індуктивного методу? Наведіть приклади індуктивного умовиводу.

        Індукція – це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне, це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. В реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов’язана з нею.    

Прикладами індуктивних висновків є, наприклад, наступні пари спостереження/висновок:

  • Цей лебідь білий.

  • Всі лебеді білі.

           Деякі філософи вважають термін «індуктивна логіка» непорозумінням, оскільки істинність індуктивного висновку не залежить від законів формальної логіки, котрі є за означенням дедуктивними. На противагу дедукції, індуктивні висновки не мають того ж ступеня достовірності що і вихідні твердження. Індуктивне судження ніколи не є зобов'язуючим, але є обґрунтованим. Індуктивне судження є також дедуктивно некоректним.

4. Які ідеї стоїцизму наближують його до християнського розуміння людини та світу?

У світі, у якім щодня убуває зміст і гармонія, єдиною опорою виявляється проходження обов’язку. Стоїк - це той, хто тримається за опору обов’язку й виконує його до кінця, хоч би все навколо було не на його користь. Причому це обов’язок не стільки перед іншими, скільки перед самим собою. Адже чеснота, вважали стоїки, сама собі нагорода. У стоїків є принцип смиренності, який саме зі стоїцизму перейде в християнську етику. Суть його в тому, щоб прийняти неминуче зі спокоєм духу. Але в стоїцизмі мудрість ще не стала антиподом розуму. Тому стоїчний ідеал, на відміну від християнського, полягає в тому, щоб не плакати, не сміятися, а розуміти.

Стоїки першими оголосили себе «громадянами всесвіту».

5.Які загрози для прав і свобод людини виникають в інформаційному суспільстві? Сучасна фаза еволюції техногенної цивілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати “інформаційне суспільство” або  “суспільство ризику”.Ці назви фіксують дві головні і взаємопов язані ознаки сучасного соціуму:-інформаційних характер сучасних “високих”  технологій -ускладнення середовища мешкання людини розумної, де наростають кризові явища і виникають нові джерела небезпеки для її існування, добробуту та здоров’я.Що стосується загроз, програмуючий вплив наукового знання на спрямування розвитку культури і економіки також інтенсифікується, а темпи зростання кількості наукової інформації випереджають темпи розвитку економіки і соціокультурних трансформацій. Іншими словами наукове знання стає  джерелом ризику. Також не треба забувати, що в інформаційному суспільстві твої права і обов язки можуть бути порушені. Нема ні яких гарантій, що твої особисті права хтось  захистить. Статус науки, як фактора, який викликає та попереджує соціальні ризики, багатократно зростає. Наука, в деякій мірі не дозволяє людині самостійно розвиватись, тобто особисто досягати свідомого, глибокого самопізнання, утискаючи права самої людини