6.Сутнісна характеристика класичного підходу до побудови системи управління промисловим підприємством.

Ідеї та концепції, які утворюють класичну теорію побудування системи управління підприємством, розроблялись багатьма вченими та практиками. Представниками клас.підхлду є: Ф.Тейлор, А.Файоль, М.Вебер. О.Богданов. Однією з перших спроб проаналізувати організаційні аспекти управління біла здійснена Ф.Тейлором та його послідовниками. Ідеї та методи досліджень Ф.Тейлора відомі як наукове управління. Основною передумовою цього напрямку класичної теорії є те, що робота (зокрема, робота операційних виконавців) має й повинна вивчатись за допомогою наукових методів. Сутність наукового управління відображується у таких основних положеннях: 1.Кожний елемент роботи має бути науково обгрунтованим (замість вольових рішень). 2.Відбір, навчання, освіта та розвиток робочої сили за допомогою певних критеріїв. 3.Тісна співпраця з людьми, яка при цьому забезпечує виконання роботи відповідно до розроблних принципів науки. 4.Забезпечення обгрунтованого розподілу праці й відповідальності між керівниками та робітниками. Керівник виконує ту роботу, для якої він більш підготовлений, ніж робітник.

А.Файоль запропонував 14 організаційних принципів, які він згрупував за різними ознаками:

Структ. Пр.	Пр.процесу	Пр.кінцев.результату
-Розподіл праці -Єдність цілі та керівництва -Співвідношення централіз. та децентралізації -Влада та відповідальність	-Справедливість -Дисципліна -Винагородження персоналу -Єдність команд -Підпорядкування головному інтересу	-Порядок -Стабільність -Ініціатива -Корпоративний дух

У дослідженнях Макса Вебера бюрократія належить до соціологічних уявлень щодо раціоналізації колективної діяльності. Бюрократична структура, як вважав Вебер, передбачає високий рівень урахування результатів для керівництва організації, а також для тих, хто з нею пов’язаний. Для того щоб отримати максимальну вигоду з бюрократичної форми, Вебер зазначав, що підприємство має приймати певну стратегію розвитку. Суть теорії полягає у наступному: 1.Всі завдання, необхідні для досягнення цілей, повинні розподілятися на високоспеціалізовані види робіт. Виконавці мають стати експертами у своїй роботі й нести відповідальність за ефективне виконання своїх обов’язків. 2.Кожне завдання має виконуватись відповідно до “постійної системи абстрактних правил” з метою гарантування однорідності та скоординованості різних завдань. 3.Кожний співробітник або офіс організації повинен відповідати перед керівництвом за свої дії або дії підлеглих. Влада керівників грунтується на експертних знаннях та узаконюється тим, що делегується з верхніх рівнів ієрархії управління. 4.Кожна офіціальна особа на підприємстві (керівник підрозділу) має вести свої справи безособисто та формально. Вона має підтримувати соціальну дистанцію між собою та підлеглими, а також клієнтами. Мета такої практики – гарантувати невтручання окремих осіб у продуктивне виконання цілей підрозділу, відсутність фаворитизму, службових відносин, які грунтуються на дружбі або знайомстві. 5.Наймання на роботу в бюрократичну організацію повинно грунтуватись на технічній кваліфікації та передбачати захист від довільного звільнення. Відповідно, просування за службою основується на трудовому стажі та особистих досягненнях. Наймання робітника розглядається як кар’єра працівника протягом всього життя, що передбачає високий рівень його відданості підприємству.

На початку ХХ століття А.А.Богдановим була зроблена спроба систематизувати організаційний досвід людства в цілому та розробити концепцію триєдиної організації – речей, людей та ідей. Був запропонований цілий ряд ідей, таких як поняття “керуюча та керована система”, “зворотний зв’язок”, “моделювання”, універсальний закон фізиологічних затрат енергії”.

За думкою Богданова, предметом наукового узагальнення мають стати організацйні принципи та закони, за якими протікають процеси організації у всії сферах органічного та неорганічного світу: у психічних та фізичних комплексах, у живої та неживої природі, у роботі стихійних сил та усвідомленої діяльності людей. Вони, за думкою А.Богданова, діють у техніці (організація речей), економіці (організація людей), та ідеології (організація ідей). Він висловив ідею необхідності системного підходу до вивчення процесів в організації, дав характеристику системи та її елементів, показав, що організована цілісність є більше, ніж проста сума її частин. При цьому елементи будь-якої організації проявляються в “активностях” та “опірах”. Їх сполучення призводять до утворення трьох типів організації – організованих, дезорганізованих та нейтральних комплексів.

Відповідно до теорії А.Богданова, основними організаційними механізмами є формуючий та регулюючий, при цьому “біорегулятори” є спорідненими з поняттями “зворотного зв’язку” в кібернетиці; також ним обгрунтовані поняття “ланцюговий зв’язок”, “принцип мінімуму” та ін. В свою чергу, формуючі механізми включають у себе такі елементи як: -з’єднання комплексів; -входження елементу одного комплексу в інший; -розпад комплексу.