25. Спілк., мовний етикет

У західній психології поняття «спілкування» перекладається як «комунікація». Проте поняття «комунікація» ширше. Воно містить у собі зв'язок, у ході якого відбувається обмін інф. в живій та неживій природі. Спілк. ж існує тільки між людьми. Суб'єктами спілкування можуть бути як індивід, так і група. У спілкуванні виділяються: зміст, ціль, засоби, функції, форми, сторони, бар'єри. Зміст - це інформація, яка в між індивід. контактах передається від однієї живої істоти до іншої.

Ціль спілкування - це те, ради чого у людини виникає даний вид активності. Цілі спілкування є засобом задоволення багатьох різноманітних потреб: соціальних, культурних, пізнавальних, творчих, естетичних, потреб інтелектуального зростання, етичного розвитку і ряду інших. Кількість потреб і відповідно цілей у людини збільшується.

По цілях спілкування ділиться на біологічне (необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму, пов'язано із задоволенням основних органічних потреб) і соціальне (переслідує цілі розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку відносин, особового зростання індивіда). Залежно від цілей існують також приватні види спілкування. Вони визначаються підвидами біологічних і соціальних потреб:

ділове - спілкування, включене як приватний момент в яку – небудь спільну і продуктивну діяльність людей; служить засобом підвищення якості цієї діяльності; його змістом є те, чим зайняті люди, а не проблеми, що зачіпають їх внутрішній світ;

особове - спілкування, зосереджене в основному навколовнутрішніх психологічних проблем, тих інтересів і потреб, які глибоко і інтимно зачіпають особу людини: пошук сенсу життя, визначення свого відношення до значущої людини , до того, що відбувається навколо, вирішення якого-небудь внутрішнього конфлікту;

інструментальне - спілкування, яке н е є самоціллю, не стимулюється самостійною потребою, але переслідує якусь іншу мету, окрім отримання задоволення від самого акту спілкування;

цільове - спілкування, що служить засобом задоволення специфічної потреби, в даному випадку - потреби в спілкуванні.

У функціях спілкування відповідно до змісту виділяються:

• інструментальна — характеризує спілк. як соц. механізм управління і передачі інформації, необхідній для виконання дії;

• інтеграційна — розкриває спілкування як засіб об'єднання людей;

• трансляція — функція передачі конкретних способів діяльності, оцінок і т.д.;

• функція самовираження визначає спілкування як форму взаєморозуміння психологічного контексту;

• експресивна — взаєморозуміння переживань і емоційних станів;

• функція соціалізації формування навиків взаємодії в суспільстві відповідно до прийнятих норм і правил;

• функція соціального контролю — регламентація поведінки і діяльності.

Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості "орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом.