58. Етичні катег. Спілк. Толер. І співчув.

Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – це вміння терпіти, витримувати іншого, визнавати його відмінність ,"визнання іншого", "дозволеність", "стриманість стосовно іншого".

Толерантність є необхідною умовою людського співжиття. Вона уможливлює співіснування не лише протилежних психологічних типів людей, а й різних культур, націй, держав, іноді, навіть, ворожих одні одним. На основі толерантності вибудовується соціальна взаємодія. Толерантність вимагає від людей примирення, досягнення компромісу. Проте цим вона не вичерпує себе, адже примирення не завжди є метою. Дуже часто це фізично неможливо (приміром, не можна примусити людей змиритися з злочинцями, простити їхні злі діяння). Толерантність не є насиллям над людською волею, позаяк це не людська кара.

Приклади толерантності: батьки миряться з певною поведінкою своїх дітей; людина терпить слабкості іншої людини; людина терпить толерантність; монарх терпить інакомислення; релігійна течія терпимо ставиться до гомосексуалів; держава визнає релігійні меншини; суспільство терпимо ставиться до певних форм девіантної поведінки.

Суть толерантності полягає в такому:

• толерантність як терпимість іншого не передбачає відмови від його критики чи від власних переконань, вона передбачає визнання плюралізму;

• толерантність передбачає й інший бік прояву людської взаємодії. Вона спонукає не тільки до примирення, а й до розведення — дистанціювання (наприклад, злочинців дистанціюють від суспільства, відправляючи їх в місця позбавлення волі). Історія засвідчила різні форми дистанціювання. Так, цивілізованою формою дистанціювання є суд. Крайніми нецивілізованими формами дистанціювання стали здобутки тоталітарних режимів: концтабори, гетто тощо.

Співчуття людини — це здатність поділяти з іншими радість або тугу, захоплюватися успіхами іншого чи сумувати з приводу невдач.

Співчуття може набувати двох форм — співрадості та співстраждання. Існує така думка, що "друг пізнається в біді". Це означає, що справжній друг не кине в біді, допоможе в скрутну хвилину, принаймні — співстраждатиме.

Співстраждання є більш глибше почуття, ніж співчуття і означає: добровільне моральне залучення до того полюса людського самопочуття, котрий найбільшою мірою сприймає всю складність, стражденність, уразливість реального життя людини.

Співрадіти складніше, ніж співстраждати: справжній друг той, хто здатний не лише сумувати з приводу ваших невдач, але й щиро радіти вашим досягненням. Чому це так? Адже аморальним чинником людської свідомості є заздрощі. Саме вони є перешкодою до щирої співрадості.

У житті ж здатність людини і до співпереживання, і до співрадості вимагає значних зусиль волі в подоланні деяких егоїстичних рис людської природи, гордині. Людина, що наділена здатністю співчувати в обох формах (чи то співрадіти, чи співпереживати), відзначається високою мораллю.

59. Функції моралі

Мораль – это совокупность исторически определенных норм, представлений, правил поведения людей, реализуемых в их жизнедеятельности.

Функцией в общественных науках называют предназначение, роль какого-либо элемента в социальной системе или определенного вида работу, которая требуется от него в интересах системы в целом. Функции морали отражают основные направления ее применения и через них реализуются цели, задачи, назначение морали.

Функции морали:

Регулятивная функция морали - главная функция, регулирующая поведение людей и общества в целом посредством: ограничения негативных устремлений людей; саморегуляции индивида и социальной среды, управление общественными отношениями; воплощение в жизнь гуманистических норм морали. Мораль регулирует поведение и взаимоотношения людей с помощью выговора или одобрения со стороны общественного мнения и моральной самооценки личности.

Воспитательная функция морали - формирование нравственных привычек, установок, моральных запретов, самовоспитания человека в течение всей жизни, сознательный выбор нравственных ориентиров. Воспитательную функцию могут осуществлять не только люди, но и СМИ, литература, искусство, взаимоотношения людей.

Ценностно-ориентирующая функция морали - мораль играет важную роль в развитии личности, именно она дает моральную ориентацию личности («ее установку на добро»).

Коммуникативная функция морали - ритуализация общения людей, создание различных нормативов (этикет), гуманизация общения, желание сделать его приятным для всех сторон (ориентация на добро в общении).

Познавательная функция морали - мораль является средством познания внутреннего мира человека, дает человеку этические знания, которые помогают решить вопросы морали, управлять своим поведением, чувствами.

Гуманизирующая функция морали - стремление морали совершенствовать человека, обязательность нравственных правил для всех людей, их равенство. Первоначальная задача - сделать мир достойным человека, а человека - достойной своего имени. Любой человек должен быть нравственным. Таким образом мораль возвращает человеку его целостность, полноту существования.