- •Осн. Культуролог. Школи і конц.
- •2 Міфологія як форма культури
- •3. Осн. Функції культури
- •4. Християнська культура
- •5. Іслам і мусульм. Культ.
- •6. Регулятиви і норми
- •7. Знання і вірування
- •8. Істор. Типологія культури
- •10. Соціальні світи
- •9. Верб. І неверб. Спілк.
- •11. Інформ.-семіот. Конц. Культ.
- •12. Особистість і культ.
- •13. Семіотика культури
- •14. Принц. І методи культурол.
- •15. Контркультура
- •16. Роль культ. У житті людини
- •17. Іст. Людства - іст. Культури
- •18. Народна культура
- •19. Мистецтво як мех. Культ. Евол.
- •20. Культуролог. Як наука
- •21. Функції мистецтва
- •22. Поняття культ., її сутність, походж.
- •23. Класиф. Видів мистецтв
- •24. Мистецтво й публіка
- •25. Спілк., мовний етикет
- •26. Моральна культ.
- •27. Наука як феномен культури
- •28. Культ. Особл. Сходу та Заходу
- •29. Сучасна культ. Ситуація в Укр.
- •30. Масова й елітарна культ.
- •31. Естетика як наука, її предмет
- •32. Ділова етика
- •33. Прекрасне як естет. Категорія
- •34. Потворне як катег. Естет.
- •35. Низьке як катег. Естет.
- •36. Піднесене як естет. Катег.
- •37. Комічне як естет. Катег.
- •38. Трагічне як катег. Естет.
- •39. Жахливе як катег. Естет.
- •40. Катег. Етики. Щастя, смисл життя
- •41. Катег. Естетики. Міра та гармонія
- •42. Естет. Думка доби Відродження
- •43. Труднощі та бар'єри спілк.
- •44. Естетичне виховання
- •45. Етичні проблеми. Сур. Матер., шт. Оплодотв.
- •46. Етика як наука, її предмет
- •47. Любов як катег. Етики
- •48. Біолог. Етика (транспл., аборти)
- •49. Моральні пробл. Мед. Етики
- •50. Біолог. Етика. Евтаназія
- •51. Добро як катег. Етики
- •52. Зло як етичн. Катег.
- •53. Смертна кара. За і проти
- •54. Моральні пробл. Глобаліз.
- •55. Благодійність
- •56. Етикет
- •57. Культура спілкування
- •58. Етичні катег. Спілк. Толер. І співчув.
- •59. Функції моралі
- •60. Етичні катег. Альтруїзм і милосердя
35. Низьке як катег. Естет.
Категорії естетики — це естетичні відчуття, смаки, оцінки, переживання, ідеї, ідеали, естетичні міркування, судження. Категорії естетики історично змінюються і розвиваються, відображаючи певні етапи у розвитку людського пізнання.
Естетичні уявлення можуть існувати в нашому розумі як пари протилежних категорій, боротьба протилежних сил: «прекрасне — потворне», «піднесене — низьке», «комічне — трагічне». Китайський мудрець Лао-Цзи казав: «відкиньте прекрасне, і не буде потворного, облиште високе, і не буде низького». Естетичні категорії — це духовні моделі естетичної практики, де закріплено досвід опанування людиною світу.
В естетичній свідомості людства незмінним зберігається існування естетичних категорій та їх глибинний зміст. Естетичні ж вподобання змінюються, як у часі, так і у просторі.
Естетична свідомість існує на рівнях:
Безсвідомому — як генетично успадкований від предків інстинкт
Чуттєвому — як емоційні стани
Розумовому — як усвідомлені цінності, естетичні категорії
Естетичні категорії виступають мірилом людських почуттів, порухів душі. Звісно, вони є відносними визначеннями, оскільки відчуття прекрасного у кожного так чи інакше відрізняється. Вони розробляються на основі побудови логічних визначень, які включають у себе найголовніші ознаки і риси того, що підпадає під естетичну категорію. Правда, естетичні категорії скоріше послуговують для наукового пізнання прекрасного, ніж основою для відчуття прекрасного.
Категорії гармонія, міра та хаос. Категорії прекрасне і потворне. Категорії комічне і трагічне.
Категорії піднесене і низьке
Піднесене — категорія естетики, яка відбиває сукупність природних, соціальних та художніх явищ, які є вийнятковими за своїми якісними характеристиками, завдяки чому вони виступають як джерело глибокого естетичного переживання. Якщо прекрасне несе в собі людську міру, то піднесене — це перевищення міри, тобто піднесене — це те, що вражає людське уявлення силою або масштабом свого прояву.
Пафос, патетичне — від грецького path́etikos, сповнений почуття, ṕathos — страждання; споріднена категорія, що виражає великі та сильні людські почуття. Ці патетичні почуття виникають внаслідок прийняття найважливішого рішення, напр., на краю смерті.
Низьке — категорія естетики, яка відтворює негативні явища дійсності і особливості суспільного та індивідуального життя, які викликають у людини співвідносну естетичну реакцію (презирство і зневагу). Низьке на противагу піднесеному є буденним, звичайним. Але це не вся звичайна реальність, це гірша, нижча її частина. Як низькі сприймаються явища, які містять загрозу для життя людини, її гідності, самоповаги, які заважають процесу самореалізації особистості.
36. Піднесене як естет. Катег.
Естетика - це наука про естетичне в природі, суспільстві і в життєдіяльності людей, закономірності естетично-художнього освоєння дійсності і створення продуктів, здатних задовольняти специфічну потребу людини в функціональній цілісності, гармонізації її внутрішнього світу і в її взаємин із середовищем, в творчому житті і в духовній свободі
Естетичне - це найширша і фундаментальна категорія естетики, що відображає те загальне, що властиве естетичним явищам. Естетичне - це специфічно духовне, чуттєве відношення людини до світу. Характеристикою
такого відношення є здатність людини самореалізуватися цілісно і всебічно.
Виділяють групи естетичних категорій, які знаходяться в певній субординації і координації. Так, до естетичних категорій, що відображають об'єктивні стани відносять: прекрасне, піднесене, трагічне, комічне і т.д.
До естетичних категорій, що відображають духовно-практичне освоєння світу відносять: естетичний ідеал, естетичний смак, естетичне почуття. До естетичних категорій, що відображають світ суб'єкту соціально-духовного
життя відносять: мистецтво, художній образ, творчість.
Піднесене - категорія естетики, що характеризує внутрішню значущість предметів і явищ, несумірних за своїм змістом з реальними формами їх виразу. У мистецтві типовими формами відображення піднесеного є грандіозність, масштабність, монументальність. Наприклад, статуя Зевса Олімпійського грецького скульптора Фідія або єгипетські піраміди, що звеличували божественний початок фараона. Уявлення про піднесене в природі пов'язують з різними проявами пишності її явищ, які викликають відчуття захоплення (наприклад, безбережні простори неба і моря, велич гір, величні річки і водопади, грандіозні явища природи — буря, гроза, полярне сяйво та ін.)
У суспільному житті піднесене виявляється у видатних діяннях, які слугують справі суспільного прогресу. Ці звершення і подвиги оспівуються в мистецтві за допомогою таких жанрів, як ода, гімн, ораторія, героїчна трагедія та ін.
Піднесене виявляється в боротьбі людини з природою і в зіткненнях протилежних соціальних сил. Повне внутрішньої напруги піднесене несе в собі зерно неминучих противоборств, конфліктів. Не випадково категорія піднесене тісно пов'язана з естетичними категоріями драматичного і трагічного. Саме у драматичних і трагічних ситуаціях і конфліктах яскраво розкривається справжній масштаб піднесеного, велич людського духу.
Особливим виглядом піднесеного є феномен так званої «похмурої величі», який існує і в природі (пустеля «біла безмовність») і в суспільстві (Мефістофель, леді Макбет)
У античну епоху піднесене використовувалося у зв'язку з теоріями поетики і риторики. За часів Середньовіччя піднесене ототожнювалося з Богом. Образ піднесеного найяскравіше представлений в готичному соборі з його спрямованістю до неба, поривом до ідеального.
У Новий час європейська естетична думка звернулася до категорії піднесеного лише в XVIII ст. Кант вважав, що піднесене то притягає, то відштовхує, не доставляючи позитивного задоволення, а порушує здивування і пошану, яку можна назвати негативною насолодою. Шиллер протиставляв піднесене і прекрасне, знаходячи, що піднесене викликає неприємне відчуття, бо неприємні гроза, блискавки, хоч і піднесені. Французькі естетики XIX ст. вважали піднесеним вищий ступінь прекрасного.
