44. Сегментація ринку праці

Сегментація ринку праці — це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність ро­бочої сили своїми рамками.

Ознаками сегментації можуть бути: • територіальне положення — регіон, місто, район тощо; • демографічні характеристики — статево-віковий і сімейний склад населення;

• соціально-економічні характеристики — рівень освіти, про-фесійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;• економічні критерії — розподіл покупців за формами влас­ності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;- психографічні показники — особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;- поведінкові характеристики — мотивація зайнятості та ін. Великого значення набуває створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки з боку держави. Це такі малоконкурентоспроможні групи осіб, яким потрібна робота: мо­лодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого ві­ку, інваліди, жінки з дітьми.

Сегментація ринку праці передбачає поділ ринку праці на дві частини: первинний і вторинний ринки праці.

Первинний ринок характеризується тим, що на ньому присут­ні «хороші роботи». Ознаками цього ринку є:

♦ стабільність зайнятості і надійності становища працівника;

♦ високий рівень заробітної плати;

♦ використання прогресивних технологій, що потребують ви­сокої кваліфікації працівників. Вторинний ринок праці — це ринок, на якому присутні «пога­ні роботи», що характеризуються ознаками, прямо протилежними первинним ринкам праці. Ознаками вторинного ринку є: — велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість; - Все короче навпаки!!!!

45. Гнучкість та жорсткість ринку праці

Залежно від того, які склалися стосунки між найманими пра­цівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відно­сини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.

До 70-х років XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, по­вна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий ринок праці. Йому було притаманне державне регулювання і ве­ликий вплив профспілок.

Ринок характеризувався гарантією і стабільністю зайнятості, що забезпечувалося політикою повної зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівни­ків, забезпечен+мм трудящих стабільними доходами через узако­нення статусу профспілок та їхніх прав, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю місця роботи, її безпеки. Структурна перебудова в економіці цих країн в умовах жорст­кого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнуч­кого ринку праці. Його можна характеризувати як форму присто­сування ринку праці до структурної перебудови економіки.

Гнучкість ринку праці передбачає: • оперативне реагування на зміну кон'юнктури ринку праці, тобто зміну попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості р/с. • територіальну та професійну мобільність працівників; • гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулю­ванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами; - різноманітність форм наймання і звільнення; • різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепід­готовки; • гнучкість диференціації заробітної плати; • гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу; • гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу; • різноманітність методів і форм соціальної допомоги;

• різноманітність методів і форм зайнятості.