14. Праця і науково-технічний прогрес.

Могутнім фактором росту продуктивних сил суспільства є наука, а точніше, органічна сполука науки з виробництвом , тому що науково-технічна революція (НТР) означає не просте застосування нових видів енергії, нових матеріалів, електронно-обчислювальних машин і навіть комплексної автоматизації виробництва , а глибоку перебудову всього технічного базису виробництва , форм його організації й керування . Поява в умовах індустріального й постіндустріального суспільства електронно-обчислювальної техніки, ріст швидкодіючих ЕОМ виявилися одним з найбільш вражаючих напрямків НТР. Спочатку вживали спроби представляти комп'ютери у вигляді панацеї від усіх бід, чудодійного засобу , здатного вирішити всі економічні і соціальні проблеми й насамперед забезпечити автоматизм керування господарством без участі людини. Незабаром, однак, практика розвіяла подібного роду ілюзії, "комп'ютерна релігія" відійшла в минуле, а електронно-обчислювальна техніка одержала широке поширення не як заміна творчої живої праці, а як інструмент у справі керування концернами й компаніями. Значення ЕОМ, застосовуваних і вироблених у розвинених країнах, росте швидкими темпами, але разом з тим повністю враховується і роль "людського фактора " у керівництві виробництвом матеріальних благ і послуг, роль "менеджерів" усіх рангів.

15. Гуманізація праці

Гуманізація праці – зміна форм організації праці, спрямована на збагачення їх змісту. Кінцева мета Г.п. — пом’якшити протиріччя між очікуваннями, що зросли, особливо у молоді, в сфері праці (внаслідок підвищення загального рівня утворення, розвитку засобів масової комунікації, руйнування патріархальної структури родини і т.д.) і змістом виконуваної праці, обмеженої рамками передбачуваних дій і позбавленої творчої самостійності. Мотиви, що викликають задоволеність працею: зміст праці; можливість професійного росту; використання здібностей; автономність; відповідальність; завершеність роботи; визнання

Гуманізація праці орієнтована на створення більш людяних умов праці. До методів гуманізації праці відносять:+ пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це має місце у сучасних умовах);+ збагачення змісту праці; чергування робіт, які виконуються; поширення трудових функцій;+ відповідність кваліфікації працівників складності виконуємих робіт;+ підвищення престижності праці, її відповідальності, самостійності;+ активна участь у вирішенні виробничих завдань, поширення “виробничої демократії”, перехід від жорстких форм управління до гнучких, колективних форм;+ створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистості працівника.+інші.

16. Управління суспільною працею

Праця припускає певну суспільну форму, тому що завжди є суспільним процесом. Суспільна праця - це відношення окремих індивідів колективів одне до одного: у процесі виробництва, певна форма у суспільному зв'язку .

Організація суспільної праці являє собою одну з функцій керування суспільством , а методи, що лежать в основі загальної системи керування суспільним виробництвом, визначають механізм керування працею в масштабі як суспільства , так і конкретних підприємств. Методи й принципи керування обумовлені характером виробничих відносин, відбивають та конкретизують зміст її економічних законів і закономірностей керування . Вони виступають як основні положення й правила, якими керуються органи керування в силу соціально-економічних умов, що склалися в суспільстві .

За допомогою системи заходів законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру держава здійснює керування економікою і її регулювання. Керування суспільною працею є складовою частиною процесу відтворення. Воно вирішує завдання стимулювання економічного росту, регулювання зайнятості, зменшення нерівності в розподілі доходів . Свої функції держава виконує, застосовуючи різні методи впливу на економіку, які міняються залежно від економічних завдань, матеріальних можливостей держави, накопиченого досвіду регулювання.