53. Лексика української мови з погляду походження.

В українській мові 85-90% лексики становлять слова незапозичені, які поділяються:

- питома лексика (українська)

- успадкована лексика (спільний фонд, слова які походять з індоєвропейської єдності, східнослов’янські і слов’ян)

10-15%- запозичення з інших мов.

Найдавнішою верствою незапозиченої лексики є слова спільні або дуже подібні для багатьох індоєвропейських мов. Назви спорідненості(мати, син, брат…), назви тварин і рослин, частин тіла, продуктів харчування…

Є слова, що утворилися на правослов’янському мовному грунті (онук, отець, жінка…) назви житла і його частин, природних явищ та пір року, числівники, займенники.

Українську лексику можна впізнати за:

- префіксами су- (сусід), між- (міжгір’я), прі-(прізвище), перед-.

- Суфіксами -ник (вісник), -ець(молодець), -ій (водій), -ень(велетень), -ще (горище)

- Частками аби, бозна, хтозна, будь, ні, сь..

- Прийменниками біля, серед…

В українській мові є запозичення з дуже багатьох мов. Найчастіше лексичними(засвоєння готового слова (феодал)), словотвірними(засвоєння словотворчих елементів (контрзахід)), морфологічними (один із компонентів складного слова(телебачення)), синтаксичними(поява в укр.мові нового значення слова під впливом аналогічних процесів в іншій мові(супутник-той, хто йде поряд, космічний пристрій)), калькування(копіювання структурних частин готового слова(півострів)).

54. Функціональна диференціація лексики( загальновживана і незагальновживана)

ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ І НЕЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ СЛОВА Слова, що відомі всім, хто розмовляє українською мовою, називаються загальновживаними. Слова, що широко не розповсюджені, носять назву незагальновживаних. До таких слів відносяться, напр., діалектні і професійні слова. ДІАЛЕКТИЗМИ Діалектні слова діалектизми — це слова, які використовуються лише мешканцями тієї чи іншої місцевості напр., кукэля — зозуля, буцян — чорногуз, пчулник — пасіка. Мову мешканців окремої місцевості називають діалектом. Діалектизми не входять до лексичного складу української літературної мови, але використовуються у художніх творах для передачі життя і мови людей певної теріторії. ПРОФЕСІЙНІ СЛОВА Професійні слова — це слова, що використовуються у мові людей, обєднаних однією професією чи спеціальністю. Серед них можна виокремити слова, що позначають різноманітні наукові поняття. Це — терміни напр., суфікс, підмет — у мовознавстві; гіпотенуза, катет — у математиці. Окремі професійні слова іноді стають загальновживаними телевізор, радіо, аспірін. Професійні слова використовуються у художніх творах для більш точного опису людей та їх занять. Професійні слова, що використовуються у художніх творах, називають професіоналізмами.

55. Фразеологічні одиниці мови.

Фразеологія від грецького phrasis — вираження, logos — вчення — розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів. Обєктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозвязок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням. Фразеологія — сукупність зворотів і висловів словосполучень, речень, фразеологізмів, властивих тій чи іншій мові. Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом Фразеологічні зрощення — стійкі, неподільні словосполучення, зміст яких не виводиться із значень слів, що входять до фразеологізму: дати драла, врізати дуба. Фразеологічні єдності — семантично неподільні і цілісні,але в них семантика частково мотивована значення слів, що становлять фразеологізм. Єдності не мають такого міцного поєднання, як зрощення: зітерти розтерти, стерти на порох зітерти в порох, на прах. Фразеологічні сполучення — такі стійкі мовні звороти, в яких один із компонентів має самостійне значення, що конкретизується у постійному звязку з іншими словами: нічого в рот не брати нічого не їсти, брати рушник свататися. Класифікація фразеологічних одиниць В основі вітчизняної концепції класифікації ФО лежить семантична класифікація, яку запропонував російський мовознавець В.В.Виноградов. Він виділив три типи ФО: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Фразеологічні зрощення — семантично неподільні ФО, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень компонентів бити байдики, точити ляси, собаку зїсти. Фразеологічні єдності — тематично неподільні одиниці, але цілісне значення їх певною мірою мотивоване значенням компонентів тримати камінь за пазухою, не нюхати пороху, прикусити язика. Фразеологічні сполучення — це такі стійкі мовні звороти, які не є безумовними семантичними одиницями, оскільки характеризуються певною самостійністю складових части. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну чи підстановку бере досада зло, страх, жаль; порушити питання справу, проблему; не сходити з язика уст.