- •1.Курс українського ділового мовлення, його зміст, мета і завдання.
- •2.Мова в житті суспільства. Мова і мовлення.
- •3. Функції мови в суспільстві.
- •4.Українська мова серед інших мов світу.
- •5.Українська національна та літературна мови.
- •6. Українська мова, та її територіальні діалекти.
- •7.Рідномовні обов’язки свідомого громадянина.
- •8.Поняття мовної норми. Стабільність і змінність мовних норм.Нормативність укр. Літ. Мови на різних рівнях.
- •9.Проект змін до ураїнського правопису.
- •10.Відображення нормативності сучасної укр. Літ. Мови у словниках. Українська лексикографія.
- •11.Правила оформлення бібліографії.
- •12.Поняття стилю стилістичні норми.
- •14. Загальна характеристика офіційно-ділового стилю.
- •15.Особливості наукового стилю.
- •16.Публіцистичний стиль.
- •17.Загальна характеристика художнього стилю.
- •18.Особливості конфесійного стилю.
- •19. Найважливіші риси епістолярного стилю.
- •20. Загальна характеристика розмовно-побутового стилю.
- •21.Документ- основний вид офіційно-ділового стилю.
- •1. За способом фіксації інформації:
- •2. За призначенням:
- •4. За походженням:
- •5. За місцем складання:
- •6. За формою:
- •7. За терміном виконання:
- •8. За ступенем гласності:
- •9. За стадіями створення:
- •23. Поняття реквізита. Основні реквізити документів
- •9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа, телефону, факсу, номер банківського рахунка, електронна адреса.
- •10. Назва виду документа.
- •11. Дата.
- •12. Індекс.
- •14. Місце укладання чи видання.
- •15. Гриф обмеження доступу до документа.
- •18. Резолюція.
- •19. Заголовок до тексту.
- •20. Відмітка про контроль.
- •21. Текст.
- •27. Відмітка про засвідчення копії.
- •28. Прізвище виконавця та номер його телефону.
- •29. Відмітка про виконання документа й скерування його до справи.
- •30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій.
- •31. Відмітка про надходження документа.
- •24.Загальні правила оформлення і складання документів.
- •25. Вимоги до мови ділових паперів.
- •1. Об'єктивність.
- •2. Стандартність.
- •28. Ділове листування. Етикет ділового листування.
- •29. Український мовленнєвий етикет.
- •30. Українські етикетні формули привітання.
- •31. Українські етикетні формули прощання.
- •32. Українські етикетні формули звертання.
- •33. Українські етикетні формули побажання.
- •34. Українські етикетні формули подяки.
- •35. Українські етикетні формули вибачення.
- •36. Форми спілкування.
- •37. Тональності спілкування.
- •38. Види і жанри усного ділового мовлення.
- •39. Характеристика жанрів приватного ділового мовлення.
- •40. Прийом відвідувачів.
- •41.Ділова нарада
- •42.Ділова бесіда
- •43.Ділові зустрічі
- •44.Телефонна розмова
- •45.Орфоепія української мови
- •46.Акцентуаційні норми сучасної української мови
- •47.Евфонія (милозвучність) мовлення
- •48. Інтонаційна виразність мовлення
- •49.Лексична норма та її типові порушення
- •50. Багатозначність і омонімія
- •51. Синонімія, антонімія, паронімія.
- •52. Активна і пасивна лексика української мови
- •53. Лексика української мови з погляду походження.
- •54. Функціональна диференціація лексики( загальновживана і незагальновживана)
- •55. Фразеологічні одиниці мови.
- •56. Морфологічна норма і типові її порушення.
- •57. Труднощі визначення роду іменника.
- •58. Особливості вживання назв осіб за посадою, званням, професією в офіційно-діловому стилі.
- •59.Категорія числа іменників
- •60. Зауваги до окремих відмінникових форм
- •61 Ступенювання прикметників.
- •62. Числівник в офіційно-діловому стилі.
- •63. Типи словозміни числівників.
- •64 Поєднання числівників з іменниками
- •65 Особливості використання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •66. Вживання дієслівних форм у діловому мовленні
- •67. Використання прийменників в офіційно-діловому стилі.
- •68. Порядок слів у текстах офіційно-ділового стилю.
- •69. Особливості функціонування головних та другорядних членів речення
- •70. Узгодження підмета з присудком.
- •73.Композиційно-логічна схема побудови автобіографії.
- •74. Композиційно-логічна схема побудови резюме.
- •75.Композиційно-логічна схема побудови характеристики
- •76.Композиційно-логічна схема побудови рекомендаційного листа.
- •77. Композиційно-логічна схема побудови візитної картки.
- •78.Композиційно-логічна схема побудови доручення
- •79.Композиційно-логічна схема побудови розписки.
- •80. Композиційно-логічна схема побудови доповідної записки.
- •81. Композиційно-логічна схема побудови пояснювальної записки.
8.Поняття мовної норми. Стабільність і змінність мовних норм.Нормативність укр. Літ. Мови на різних рівнях.
Мовна норма - це сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець.Літературна норма виконує важливі суспільні функції - вона забезпечує взаєморозуміння членів суспільства, полегшує процес спілкування. Мовна норма — категорія історична: будучи певною мірою стійкою, стабільною, що забезпечує її функціонування, норма водночас зазнає змін. Це випливає з природи мови як явища соціального, яке перебуває в постійному розвитку з творцем і носієм мови - суспільством.
Види норм:
1. Орфоепічні норми - це сукупність правил вимови голосних, приголосних звуків та звукосполучень у потоці мовлення.( у реченні: Грип - це інфекційне захворювання ніхто не сплутає слово грип зі словом гриб. )
2. Акцентуаційні норми передбачають дотримання правил наголошування слів.
3.Орфографічні норми - це єдині загальноприйняті правила передачі звукової мови на письмі, а саме: написання слів і їх частин, вживання великої літери, написання слів разом, окремо і через дефіс, правила переносу слів із рядка в рядок.(и, а не е в словах стипендія, директор; а от написання літери е в словах типу декан, депутат правилом пояснити неможливо)
4.Пунктуаційні норми - це система правил вживання розділових знаків у реченні, тексті (кома, крапка, тире, двокрапка, крапка з комою, три крапки, дужки, лапки, знак оклику, знак питання).
5.Лексичні норми регламентують використання слів відповідно до їх лексичного значення та не допускають вживання жаргонних, діалектних, просторічних слів. (Порушенням лексичних норм є вживання слова файний у літературній мові чи слова хабарник у діловій мові. Замість них треба говорити гарний; людина, яка зловживає службовим становищем.)
6.Словотвірні норми встановлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями. (напій (рос. напиток), ліки (рос. лекарство), заплатити (рос. уплатить))
7.Граматичні норми охоплюють правила творення та вживання форм слів, їх поєднання у словосполучення та речення. Ці норми вивчаються в морфології та синтаксисі, закріплені в граматиках української мови, довідниках, правописі.(головна біль - а має бути головний біль)
8.Синтаксичні норми регламентують доцільність використання мовних засобів у конкретних стилях мови. (за нормами офіційно-ділового стилю відповідь студента на іспитах оцінюють на відмінно, добре, задовільно, незадовільно, а не блискуча, достатня, посередня, погана відповідь)
9.Проект змін до ураїнського правопису.
Проект правопису 1999 року . 1Писати послідовно букву ґ у питомих ґава, засвоєних ґанок загальних назвах та у власних найменуваннях Ґіґа — прізвище; Ґаничі — топонім. 2 Писати літеру и на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними н та р, на початку відповідних вигуків, звуконаслідувань і похідних від них утворень: инший, ирій, ирод, ич!, икати, на початку іншомовних запозичень — загальних і власних, коли в мові-донорі на початку слова наявний звук, близький до українського и: ир загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів, Игиатта річка в Якутії. 3 Писати слово пів у значенні половина тільки окремо від сусідніх слів. Коли елемент пів має інше значення, писати його разом: пів ночі, але північ, півночі і т. д. Разом пів писати і в прикметниках, похідних від сполуки пів із іменником: пів години — півгодинний. 4 В іменниках третьої відміни з кінцевою групою приголосних, а також у словах кров, любов, сіль, осінь, Русь, у родовому відмінку однини вживати флексію -и. 5 Вживати закіненчення -и в родовому відмінку однини іменників четвертої відміни, які при відмінюванні приймають -ен-: ім#039;я — ім-ен-и. 6 Відмінювати іноземні запозичення на -о, крім тих, у яких перед -о є інші голосні: пальто — пальта, бюро — бюра і т. д.; Леонардо — Леонарда, але радіо — радіо, Маріо — Маріо. 7 Писати в запозичених загальних назвах тільки г, незалежно від того, h чи g вимовляють у мові-джерелі: гербарій, гіпотеза, газета, гол. В окремих словах, запозичених переважно через російську мову з англійської, відповідно до h передбачено й далі писати х: хобі, хокей, ноу-хау. 8 В антропонімах та похідних від них лексемах вживати г або ґ відповідно до звукового складу h — g назв у мовах-донорах: Ґете, Геґель. У власних географічних назвах вживати г, незалежно від того, h чи g маємо в мові-джерелі. 9 Вживати як нормативні паралельні форми: ефір — етер, кафедра — катедра, марафон — маратон і т. д. у словах грецького походження.
