8.Поняття мовної норми. Стабільність і змінність мовних норм.Нормативність укр. Літ. Мови на різних рівнях.

Мовна норма - це сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець.Літературна норма виконує важливі суспільні функції - вона забез­печує взаєморозуміння членів суспільства, полегшує процес спілку­вання. Мовна норма — категорія історична: будучи певною мірою стійкою, стабільною, що забезпечує її функціонування, норма водночас зазнає змін. Це випливає з природи мови як явища соціального, яке перебу­ває в постійному розвитку з творцем і носієм мови - суспільством.

Види норм:

1. Орфоепічні норми - це сукупність правил вимови голосних, приголосних звуків та звукосполучень у потоці мовлення.( у реченні: Грип - це інфекційне захворювання ніхто не сплутає слово грип зі словом гриб. )

2. Акцентуаційні норми передбачають дотримання правил наго­лошування слів.

3.Орфографічні норми - це єдині загальноприйняті правила пе­редачі звукової мови на письмі, а саме: написання слів і їх частин, вживання великої літери, написання слів разом, окремо і через де­фіс, правила переносу слів із рядка в рядок.(и, а не е в сло­вах стипендія, директор; а от написання літери е в словах типу де­кан, депутат правилом пояснити неможливо)

4.Пунктуаційні норми - це система правил вживання розділо­вих знаків у реченні, тексті (кома, крапка, тире, двокрапка, крапка з комою, три крапки, дужки, лапки, знак оклику, знак питання).

5.Лексичні норми регламентують використання слів відповідно до їх лексичного значення та не допускають вживання жаргонних, ді­алектних, просторічних слів. (Порушенням лексич­них норм є вживання слова файний у літературній мові чи слова хаба­рник у діловій мові. Замість них треба говорити гарний; людина, яка зловживає службовим становищем.)

6.Словотвірні норми встановлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями. (напій (рос. напиток), ліки (рос. лекарст­во), заплатити (рос. уплатить))

7.Граматичні норми охоплюють правила творення та вживання форм слів, їх поєднання у словосполучення та речення. Ці норми ви­вчаються в морфології та синтаксисі, закріплені в граматиках україн­ської мови, довідниках, правописі.(головна біль - а має бути головний біль)

8.Синтаксичні норми регламентують доцільність використання мовних засобів у конкретних стилях мови. (за нормами офіційно-ділового стилю від­повідь студента на іспитах оцінюють на відмінно, добре, задовільно, незадовільно, а не блискуча, достатня, посередня, погана відповідь)

9.Проект змін до ураїнського правопису.

Проект правопису 1999 року . 1Писати послідовно букву ґ у питомих ґава, засвоєних ґанок загальних назвах та у власних найменуваннях Ґіґа — прізвище; Ґаничі — топонім. 2 Писати літеру и на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними н та р, на початку відповідних вигуків, звуконаслідувань і похідних від них утворень: инший, ирій, ирод, ич!, икати, на початку іншомовних запозичень — загальних і власних, коли в мові-донорі на початку слова наявний звук, близький до українського и: ир загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів, Игиатта річка в Якутії. 3 Писати слово пів у значенні половина тільки окремо від сусідніх слів. Коли елемент пів має інше значення, писати його разом: пів ночі, але північ, півночі і т. д. Разом пів писати і в прикметниках, похідних від сполуки пів із іменником: пів години — півгодинний. 4 В іменниках третьої відміни з кінцевою групою приголосних, а також у словах кров, любов, сіль, осінь, Русь, у родовому відмінку однини вживати флексію -и. 5 Вживати закіненчення -и в родовому відмінку однини іменників четвертої відміни, які при відмінюванні приймають -ен-: ім#039;я — ім-ен-и. 6 Відмінювати іноземні запозичення на -о, крім тих, у яких перед -о є інші голосні: пальто — пальта, бюро — бюра і т. д.; Леонардо — Леонарда, але радіо — радіо, Маріо — Маріо. 7 Писати в запозичених загальних назвах тільки г, незалежно від того, h чи g вимовляють у мові-джерелі: гербарій, гіпотеза, газета, гол. В окремих словах, запозичених переважно через російську мову з англійської, відповідно до h передбачено й далі писати х: хобі, хокей, ноу-хау. 8 В антропонімах та похідних від них лексемах вживати г або ґ відповідно до звукового складу h — g назв у мовах-донорах: Ґете, Геґель. У власних географічних назвах вживати г, незалежно від того, h чи g маємо в мові-джерелі. 9 Вживати як нормативні паралельні форми: ефір — етер, кафедра — катедра, марафон — маратон і т. д. у словах грецького походження.