Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мова-хуйова.rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

66. Вживання дієслівних форм у діловому мовленні

Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як прцес. У систему дієслова входять такі форми: а неозначена форма інфінітив: прочитати, затвердити, сплатити

б форми у дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, передплатимо, підписав би, передплатив би, підпиши, передплати

в безособові форми на -но, -то: підписано, передплачено, відкрито

г дієприкметник: підписаний, передплачений, відкритий

д дієприслівник: підписуючи, передплачуючи, відкриваючи. 1.Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, знаменувати, подається, символізувати, формулюючи й т. ін. 2.Уникати умовного способу. 3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові іди, пиши, робіть вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. 4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова інфінітив. 5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи олнини, але неприпустиме використання коротких форм 6. Використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. 7. Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у першій або третій особі множини: 8. Треба уникати форм давноминулого часу: 9. Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: профінансуємо, сплатимо, переглянемо. Надавати перевагу слід складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі: 10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова

67. Використання прийменників в офіційно-діловому стилі.

Прийменник — це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає звязки між словами в реченні. Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями, іменниками або займенниками, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношенням: - просторових: при заводі, від заводу, на заводі, - часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ, - причинових: у в силу обставин, і з нагоди ювілею, через хворобу, - мети: задля успіху; на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, - допустовості увсупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, опріч правил, ув разі потреби. Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні. Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника , особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську.

68. Порядок слів у текстах офіційно-ділового стилю.

Порядок слів - це властиве мові взаємне розміщення членів ре­чення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовле­ний граматичною будовою мови, закріплений літературною традиці­єю. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).

Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:

підмет стоїть перед присудком: Інфляція стала невід 'ємною озна­кою економіки в XX ст.; Праця, земля і капітал — основні фактори виробництва;

узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, по­рядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним сло­вом: особливості інфляційних процесів у перехідних економіках; Націо­нальні економічні системи функціонують у конкурентному довкіллі;

неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною фор­мою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного сло­ва: доходи від вибору ресурсозбереження; чинники успіху; угода про позики; бажання працювати, робота вручну;

додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Розгляньмо докладніше проблему оподаткування ділових фірм; Соціологія може надати значну допомогу службі зайнятості;

обставини вживаються довільно: Упродовж 1991-1996рр. сут­тєво зменшилася інвестиційна активність в Україні; Українська еко­номічна наука як самостійне явище вивчена лише фрагментарно;

місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині - того слова, що стоїть після них. Вставні слова вказують на сказане раніше, служать для пояснення окремих слів і сло­восполучень, відсилають до джерел, допомагають висловити ступінь вірогідності тощо, напр.: Як було зазначено, особливістю інфляції у перехідних економіках є її надмірно високі темпи; Як відомо, перехід від економіки з централізованим плануванням до ринкових відносин — процес непростий і болісний; Письменник - це, вважай, ціла галакти­ка зі своїми магнітними бурями, супутниками, періодами неспокійно­го сонця (Б. Олійник).

Чи змінюється зміст речення зі зміною порядку слів? До прикла­ду вільно поміняємо місцями члени речення: Я розповім вам усе. Усе я вам розповім. Вам я все розповім. Кожне речення є внутрішньою парадигмою однієї конструкції, але змінюється інтонація, смисло­вий наголос. Вибір мовцем того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, структури думки, того, що саме вважає мовець основним у комунікативному плані, контексту тощо.

Порядок слів належить і до таких стилістично-синтаксичних кате­горій, з якими найчастіше пов'язують змістову чіткість, виразність, стилістичну тональність фрази. Початковий рядок Шевченкового вір­ша Реве та стогне Дніпр широкий - постраждав би, якби ми впоряд­кували члени речення: Широкий Дніпр реве та стогне. Початкова і кінцева позиції слів у реченні надзвичайно виграшні. До речі, у ділових текстах, вважають, інформаційна роль порядку слів зростає ближче до кінця речення, напр.: У секторі підприємництва в Англії щорічно створюються сотні тисяч нових робочих місць.

Отже, інверсія має бути підпорядкована певній меті, найчастіше -надати ваги якомусь слову, напр.: Порожніми балачками переповне­ний світ; Силою і примусом, грубістю і погрозами можна підкорити собі інших, але це буде вдаваний успіх; Поліпшити якість викорис­тання інформаційних систем у повсякденній практиці економіста можуть і зобов язані вищі навчальні заклади.

Деколи інверсія шкодить логіці викладу, тоді вона стає неможли­вою, а саме:

а) якщо підмет і прямий додаток перебувають дуже близько один від одного і мають однакове формальне граматичне вираження, напр.: Радість дає знання; Гнів викликав біль; День змінює ніч; Вчинок зумов- лює слово;

б) у так званих реченнях тотожності, напр.: Мій батько-лікар (Лі- кар—мій батько); Його мрія—літати (Літати - його мрія); Вчитися

—це шукати (Шукати — це вчитися).

Порядок слів може стати засобом привернення або утримання ува­ги слухачів під час ділової бесіди чи публічного виступу, адже зміна взаєморозташування слів змінює логічний наголос у висловлюванні.