- •1.Курс українського ділового мовлення, його зміст, мета і завдання.
- •2.Мова в житті суспільства. Мова і мовлення.
- •3. Функції мови в суспільстві.
- •4.Українська мова серед інших мов світу.
- •5.Українська національна та літературна мови.
- •6. Українська мова, та її територіальні діалекти.
- •7.Рідномовні обов’язки свідомого громадянина.
- •8.Поняття мовної норми. Стабільність і змінність мовних норм.Нормативність укр. Літ. Мови на різних рівнях.
- •9.Проект змін до ураїнського правопису.
- •10.Відображення нормативності сучасної укр. Літ. Мови у словниках. Українська лексикографія.
- •11.Правила оформлення бібліографії.
- •12.Поняття стилю стилістичні норми.
- •14. Загальна характеристика офіційно-ділового стилю.
- •15.Особливості наукового стилю.
- •16.Публіцистичний стиль.
- •17.Загальна характеристика художнього стилю.
- •18.Особливості конфесійного стилю.
- •19. Найважливіші риси епістолярного стилю.
- •20. Загальна характеристика розмовно-побутового стилю.
- •21.Документ- основний вид офіційно-ділового стилю.
- •1. За способом фіксації інформації:
- •2. За призначенням:
- •4. За походженням:
- •5. За місцем складання:
- •6. За формою:
- •7. За терміном виконання:
- •8. За ступенем гласності:
- •9. За стадіями створення:
- •23. Поняття реквізита. Основні реквізити документів
- •9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа, телефону, факсу, номер банківського рахунка, електронна адреса.
- •10. Назва виду документа.
- •11. Дата.
- •12. Індекс.
- •14. Місце укладання чи видання.
- •15. Гриф обмеження доступу до документа.
- •18. Резолюція.
- •19. Заголовок до тексту.
- •20. Відмітка про контроль.
- •21. Текст.
- •27. Відмітка про засвідчення копії.
- •28. Прізвище виконавця та номер його телефону.
- •29. Відмітка про виконання документа й скерування його до справи.
- •30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій.
- •31. Відмітка про надходження документа.
- •24.Загальні правила оформлення і складання документів.
- •25. Вимоги до мови ділових паперів.
- •1. Об'єктивність.
- •2. Стандартність.
- •28. Ділове листування. Етикет ділового листування.
- •29. Український мовленнєвий етикет.
- •30. Українські етикетні формули привітання.
- •31. Українські етикетні формули прощання.
- •32. Українські етикетні формули звертання.
- •33. Українські етикетні формули побажання.
- •34. Українські етикетні формули подяки.
- •35. Українські етикетні формули вибачення.
- •36. Форми спілкування.
- •37. Тональності спілкування.
- •38. Види і жанри усного ділового мовлення.
- •39. Характеристика жанрів приватного ділового мовлення.
- •40. Прийом відвідувачів.
- •41.Ділова нарада
- •42.Ділова бесіда
- •43.Ділові зустрічі
- •44.Телефонна розмова
- •45.Орфоепія української мови
- •46.Акцентуаційні норми сучасної української мови
- •47.Евфонія (милозвучність) мовлення
- •48. Інтонаційна виразність мовлення
- •49.Лексична норма та її типові порушення
- •50. Багатозначність і омонімія
- •51. Синонімія, антонімія, паронімія.
- •52. Активна і пасивна лексика української мови
- •53. Лексика української мови з погляду походження.
- •54. Функціональна диференціація лексики( загальновживана і незагальновживана)
- •55. Фразеологічні одиниці мови.
- •56. Морфологічна норма і типові її порушення.
- •57. Труднощі визначення роду іменника.
- •58. Особливості вживання назв осіб за посадою, званням, професією в офіційно-діловому стилі.
- •59.Категорія числа іменників
- •60. Зауваги до окремих відмінникових форм
- •61 Ступенювання прикметників.
- •62. Числівник в офіційно-діловому стилі.
- •63. Типи словозміни числівників.
- •64 Поєднання числівників з іменниками
- •65 Особливості використання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •66. Вживання дієслівних форм у діловому мовленні
- •67. Використання прийменників в офіційно-діловому стилі.
- •68. Порядок слів у текстах офіційно-ділового стилю.
- •69. Особливості функціонування головних та другорядних членів речення
- •70. Узгодження підмета з присудком.
- •73.Композиційно-логічна схема побудови автобіографії.
- •74. Композиційно-логічна схема побудови резюме.
- •75.Композиційно-логічна схема побудови характеристики
- •76.Композиційно-логічна схема побудови рекомендаційного листа.
- •77. Композиційно-логічна схема побудови візитної картки.
- •78.Композиційно-логічна схема побудови доручення
- •79.Композиційно-логічна схема побудови розписки.
- •80. Композиційно-логічна схема побудови доповідної записки.
- •81. Композиційно-логічна схема побудови пояснювальної записки.
66. Вживання дієслівних форм у діловому мовленні
Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як прцес. У систему дієслова входять такі форми: а неозначена форма інфінітив: прочитати, затвердити, сплатити
б форми у дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, передплатимо, підписав би, передплатив би, підпиши, передплати
в безособові форми на -но, -то: підписано, передплачено, відкрито
г дієприкметник: підписаний, передплачений, відкритий
д дієприслівник: підписуючи, передплачуючи, відкриваючи. 1.Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, знаменувати, подається, символізувати, формулюючи й т. ін. 2.Уникати умовного способу. 3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові іди, пиши, робіть вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. 4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова інфінітив. 5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи олнини, але неприпустиме використання коротких форм 6. Використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. 7. Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у першій або третій особі множини: 8. Треба уникати форм давноминулого часу: 9. Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: профінансуємо, сплатимо, переглянемо. Надавати перевагу слід складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі: 10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова
67. Використання прийменників в офіційно-діловому стилі.
Прийменник — це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає звязки між словами в реченні. Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями, іменниками або займенниками, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношенням: - просторових: при заводі, від заводу, на заводі, - часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ, - причинових: у в силу обставин, і з нагоди ювілею, через хворобу, - мети: задля успіху; на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, - допустовості увсупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, опріч правил, ув разі потреби. Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні. Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника , особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську.
68. Порядок слів у текстах офіційно-ділового стилю.
Порядок слів - це властиве мові взаємне розміщення членів речення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовлений граматичною будовою мови, закріплений літературною традицією. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).
Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:
підмет стоїть перед присудком: Інфляція стала невід 'ємною ознакою економіки в XX ст.; Праця, земля і капітал — основні фактори виробництва;
узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом: особливості інфляційних процесів у перехідних економіках; Національні економічні системи функціонують у конкурентному довкіллі;
неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного слова: доходи від вибору ресурсозбереження; чинники успіху; угода про позики; бажання працювати, робота вручну;
додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Розгляньмо докладніше проблему оподаткування ділових фірм; Соціологія може надати значну допомогу службі зайнятості;
обставини вживаються довільно: Упродовж 1991-1996рр. суттєво зменшилася інвестиційна активність в Україні; Українська економічна наука як самостійне явище вивчена лише фрагментарно;
місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині - того слова, що стоїть після них. Вставні слова вказують на сказане раніше, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел, допомагають висловити ступінь вірогідності тощо, напр.: Як було зазначено, особливістю інфляції у перехідних економіках є її надмірно високі темпи; Як відомо, перехід від економіки з централізованим плануванням до ринкових відносин — процес непростий і болісний; Письменник - це, вважай, ціла галактика зі своїми магнітними бурями, супутниками, періодами неспокійного сонця (Б. Олійник).
Чи змінюється зміст речення зі зміною порядку слів? До прикладу вільно поміняємо місцями члени речення: Я розповім вам усе. Усе я вам розповім. Вам я все розповім. Кожне речення є внутрішньою парадигмою однієї конструкції, але змінюється інтонація, смисловий наголос. Вибір мовцем того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, структури думки, того, що саме вважає мовець основним у комунікативному плані, контексту тощо.
Порядок слів належить і до таких стилістично-синтаксичних категорій, з якими найчастіше пов'язують змістову чіткість, виразність, стилістичну тональність фрази. Початковий рядок Шевченкового вірша Реве та стогне Дніпр широкий - постраждав би, якби ми впорядкували члени речення: Широкий Дніпр реве та стогне. Початкова і кінцева позиції слів у реченні надзвичайно виграшні. До речі, у ділових текстах, вважають, інформаційна роль порядку слів зростає ближче до кінця речення, напр.: У секторі підприємництва в Англії щорічно створюються сотні тисяч нових робочих місць.
Отже, інверсія має бути підпорядкована певній меті, найчастіше -надати ваги якомусь слову, напр.: Порожніми балачками переповнений світ; Силою і примусом, грубістю і погрозами можна підкорити собі інших, але це буде вдаваний успіх; Поліпшити якість використання інформаційних систем у повсякденній практиці економіста можуть і зобов язані вищі навчальні заклади.
Деколи інверсія шкодить логіці викладу, тоді вона стає неможливою, а саме:
а) якщо підмет і прямий додаток перебувають дуже близько один від одного і мають однакове формальне граматичне вираження, напр.: Радість дає знання; Гнів викликав біль; День змінює ніч; Вчинок зумов- лює слово;
б) у так званих реченнях тотожності, напр.: Мій батько-лікар (Лі- кар—мій батько); Його мрія—літати (Літати - його мрія); Вчитися
—це шукати (Шукати — це вчитися).
Порядок слів може стати засобом привернення або утримання уваги слухачів під час ділової бесіди чи публічного виступу, адже зміна взаєморозташування слів змінює логічний наголос у висловлюванні.
