12.Поняття стилю стилістичні норми.

Стиль-сукупність мовних засобів, слів, граматичних форм, синтаксних конструкцій, підібрана відповідно до мети, змісту і сфери спілкування.

Саме слово стиль має кілька значень: 1) сукупність ознак, які характеризують мистецтво або ін­дивідуальну манеру художника; 2) сукупність прийомів у викорис­танні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літе­ратурному творові, напряму, жанру; 3) характерна манера поводити­ся, говорити, одягатися і т. ін. Як термін його вживають у літературі, мистецтві, архітектурі та інших науках. Щодо мовного стилю, то він передбачає добір мовних засобів (лексичних, граматичних, фонетич­них тощо) у будь-якій сфері людської діяльності (політика, наука і техніка, справочинство, художня література тощо) відповідно до мети і завдань спілкування.

Стилістичні норми-регламентують доцільність використання мовних засобів у конкретних стилях мови. (за нормами офіційно-ділового стилю від­повідь студента на іспитах оцінюють на відмінно, добре, задовільно, незадовільно, а не блискуча, достатня, посередня, погана відповідь)

Основні параметри функціональних стилів:

• сфера вживання;

• призначення;

• жанри реалізації;

• загальні позамовні ознаки;

• власне мовні особливості;

• підстилі.

13. Функціональні стилі.

У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціо­нальні стилі з властивими їм підстилями:

1. Науковий:

а) власне науковий;

б) науково-навчальний;

в) науково-популярний.

2. Офіційно-діловий: а)законодавчий;

б) адміністративно-канцелярський;

в) дипломатичний.

3. Публіцистичний:

а) стиль засобів масової інформації;

б) художньо-публіцистичний;

в) науково-публіцистичний.

4. Художній:

а) епічний;

б) ліричний;

в) драматичний;

г) комбінований.

5. Розмовний:

а) побутовий;

б) світський.

6. Релігійний, або конфесійний:

а) стиль проповіді;

б) стиль богослужбових книг, відправи;

в) стиль богословської літератури.

Виділяють також епістолярний стиль, ораторський стиль, однак диференційні ознаки цих стилів перекриваються ознаками більш узагальнених структурно-функціональних стилів (офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного).

Поняття ділова українська мова співвідносять здебільшого з дво­ма функціональними різновидами літературної мови - науковим та офіційно-діловим стилями.

14. Загальна характеристика офіційно-ділового стилю.

Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови безпосередньо пов'язаний зі становленням і розвитком української ділової мови - засобу взаємовідносин державних, партійних, громад­ських органів, підприємств, установ, організацій, а також справочинст-ва й документації. це форма мовного спілкування у правовій схемі, інформативна,комунікативна, сильна стандартизація мовних засобів, логічність викладу, об’єктивність, повна відсутність емоцій і образності та індивідуальних авторських рис, нейтральна лексиуа у прямому значенні і ділова термінологія. Використання безособових і наказових форм дієслів,перевага простих,поширених речень, реквізити.

Підстилі:

а)законодавчий;

б) адміністративно-канцелярський;

в)дипломатичний.

Сфера вживання. Офіційно-діловий стиль слугує для спілкування в державно-політичному, громадському, економічному житті, законо­давстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Призначення - регулювати офіційні ділові відносини в зазначе­них вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей.

Жанри офіційно-ділового стилю. Офіційно-діловий стиль вжива­ють у текстах указів, законів, наказів, розпоряджень, звітів, діловому листуванні, а також під час виступів на зборах, ділових нарадах, прес-конференціях, у бесіді з діловими партнерами чи в розмові керівника з підлеглим.