- •1.Основні поняття маркетингу.
- •2. Сутність маркетингу та його походження.
- •4 Основними цілями маркетингу є наступні.
- •5. Завдання і функції маркетингу.
- •8. Принципи маркетингу
- •10. Еволюція концепцій маркетингу
- •11. Види маркетингу
- •12. Навколишнє середовище маркетингу
- •14. Основні підходи до класифікації потреб покупців
- •13. Види клієнтурних ринків.
- •15. Сутність та складові мікросередовища
- •16. Сутність та складові макросередовища
- •17. Основна мета вивчення маркетингового середовища фірми
- •18. Поняття «маркетингової суміші»
- •19.Субєкти маркетингу.
- •20. Основні проблеми розвитку маркетингу на вітчизняних підприємствах.
- •21. Процес маркетингового дослідження.
- •22. Основні напрямки маркетингових досліджень.
- •23. Роль маркетингових досліджень у прийнятті управлінських рішень.
- •24. Маркетингова інформаційна система.
- •25. Методи збору інформації при проведені маркетингових досліджень, їх переваги та недоліки.
- •26. Методи збирання первинних даних у маркетингових дослідженнях.
- •27. Організаційні форми маркетингових досліджень.
- •28. Класифікація джерел і видів інформації та їх характеристика.
- •29. Звіт про проведення маркетингових досліджень.
- •30. Аналіз ринкових можливостей ринку.
- •31. Місткість ринку та методи її визначення.
- •32. Поняття "сегментування ринку", мета його застосування.
- •33. Аналіз кон'юнктури ринку.
- •34.Конкурентоспроможність підпр. Та порядок її оцінки.
- •35. Атрибути товару та їх характеристика.
- •36. Маркетингова концепція товару.
- •39. Три рівні створення товару
- •41. Товарна марка та її характеристика
- •43Товарний асортимент та товарна номенклатура, їх диференціація та диверсифікація
- •46. Алгоритм розробки нових товарів
- •47. Рівні створення нового товару
- •48. 49. Концепція життєвого циклу товару та завдання
- •50. Конкурентоспроможність товару та методи її визначення
- •51. Організаційні форми управління продукцією підприємства
- •52. Напрямки товарної стратегії підприємства
- •53.Критерії і методи елімінування продукції
- •54. Сутність та роль маркетингової цінової політики.
- •55. Алгоритм маркетингового розрахунку цін.
- •56. Методи прямого ціноутворення.
- •57. Непряме ціноутворення.
- •58. Види цінових політик.
- •59. Диференціювання цін.
- •60. Стратегії ціноутворення, їх зміст і призначення.
- •61. Сутність, завдання та функції маркетингової політики розподілу.
- •62. Сутність, види і характеристика каналів розподілу.
- •63. Алгоритм формування каналів розподілу.
- •64. Фактори, що впливають на вибір оптимальної структури каналу розподілу.
- •66. Основні аспекти управління каналами розподілу.
- •67. Порядок аналізу та оцінки каналів розподілу.
- •69. Сутність та принципи посередницької діяльності в каналах розподілу.
- •74. Конфлікти в каналах розподілу та методи їх ліквідації.
- •75. Сутність та основні елементи комплексу маркетингових комунікацій
- •77. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
- •Порівняння реклами та персонального продажу
- •79. Реклама (сутність, види)
- •82. Алгоритм прийняття рішень щодо рекламування
- •90. Організаційні аспекти розвитку маркетингу.
- •97. Процесу планування маркетингу.
- •104. Об'єкти та методи контролю.
- •105. Мета і типи контролю.
- •108. Ревізія маркетингу.
66. Основні аспекти управління каналами розподілу.
Управління каналами розподілу продукції - це комплекс заходів для вибору торгових посередників, виховання в них почуття лояльності до фірми, створення ефективних систем оплати праці і навчання працівників посередницьких підприємств та організацій, встановлення стандартів обслуговування, оцінки якості роботи, підтримування ефективних систем зв'язку, а також ліквідації конфліктних ситуацій.
Вибір торгових посередників здійснюється за кількома критеріями:
- фінансові аспекти діяльності (чим більші фінансові можливості й стійкіша фінансова позиція посередника на ринку, чим більший його досвід, тим більша ймовірність вибору саме його);
- організація та основні показники збуту (причиною вибору торгового посередника може бути достатня кількість зайнятих у нього працівників, рівень їх компетентності, високі показники збуту та темпи зростання товарообороту, наявність потужної системи збуту, широкий асортимент послуг);
- характеристика продукції, що пропонується (продукція, що реалізується посередником, мусить відповідати за якістю, асортиментом, конкурентоспроможністю тій, що пропонується йому; чим вища якість продукції, яку реалізує посередник, тим більше можна довіряти йому);
- асортимент товарів (якщо посередник реалізує широкий асортимент товарів різних фірм, то необхідно переконатися в тому, що запропонованим вами товарам буде приділено необхідну увагу);
- репутація (власні спостереження й інформація щодо чесності, порядності, послужливості посередника, його бажання «ділитись» прибутком);
- охоплення ринку (чим більшу кількість споживачів обслуговує посередник, тим краще);
- запаси та складські приміщення (їх має бути достатньо для забезпечення необхідних поставок);
- менеджмент (кваліфікація персоналу, раціональність організаційної структури);
- близькість до ринку (чим ближче, тим краще);
- знання ринку і досвід посередника.
Виховання в посередника почуття лояльності полягає у розвитку тривалих взаємозв'язків з ним, справедливому і розумному ставленні до його праці, прищепленні почуття належності до фірми. Цього можна досягти створенням спільної консультативної ради посередників, відвідуванням вищим керівництвом фірми посередницьких підприємств та організацій, преміюванням, нагородженням кращих призами, почесними відзнаками тощо.
Винагородження праці посередників можна здійснювати такими методами:
- фіксований мінімум (гарантована оплата або авансування комісійної винагороди);
- комісійні винагороди, у тому числі лінійні (стабільний процент від обсягу товарообороту), регресивні (зі збільшенням обсягу товарообороту процент виплат посередникам зменшується), прогресивні (зі збільшенням обсягів товарообороту процент виплат збільшується), на базі прибутку (процент комісійної винагороди встановлюється від обсягу отриманого прибутку);
- компенсація витрат (оплата праці посередника здійснюється після підтвердження його витрат);
- додаткові виплати (оплата відпусток, листків непрацездатності, пенсій, страхування);
- заохочувальні виплати (премії, подарунки).
Навчання посередників має на увазі створення і реалізацію спеціальних програм. До таких програм включають питання ознайомлення посередників із фірмою та її продукцією, вдосконалення професійних навичок продавців щодо мистецтва продажу, підтримування зв'язків зі споживачами, оформлення і надання звітності, навчання загальним принципам теорії менеджменту та маркетингу.
Встановлення стандартів обслуговування передбачає розробку і доведення до посередників норм їхньої діяльності, зокрема обсягів продажу, частки в загальних обсягах продажу на конкретному ринку, відношення обсягів запасів та обороту, кількості клієнтів, показників підвищення ефективності рекламної діяльності тощо.
Стандарти обслуговування дають змогу оцінити якість роботи посередників.
Приклади стандартів обслуговування
Тип посередника |
Стандарт |
Оптовий торговець |
Щонайменше 98% замовлень виконувати точно (пунктуально) |
Торговий представник |
Час на оформлення замовлення – не більше 5 днів |
Роздрібний торговець |
Обсяг доходу (прибутку), отриманого протягом 30 днів |
Транспортна фірма |
90% поставок із дотриманням обумовленого часу, пошкодження вантажів – не більше 5% на рік |
