Ієрархічний тип структур керування
Структури керування на багатьох сучасних підприємствах були побудовані відповідно до принципів керування, сформульованими ще на початку XX століття. Найбільш повне формулювання цих принципів дав німецький соціолог Макс Вебер (концепція раціональної бюрократії):
принцип ієрархічности рівнів керування, при якому кожен нижчестоящий рівень контролюється вищестоящим і підкоряється йому;
принцип, що випливає з нього, відповідності повноважень і відповідальності працівників керування місцю в ієрархії;
принцип поділу праці на окремі функції й спеціалізації працівників по виконуваним функціям; принцип формалізації й стандартизації діяльності, що забезпечує однорідність виконання працівниками своїх обов'язків і координацію різних завдань;
принцип, що випливає з нього, знеособленості виконання працівниками своїх функцій;
принцип кваліфікаційного відбору, відповідно до якого прийняття і звільнення з роботи виробляється в строгій відповідності із кваліфікаційними вимогами.
Організаційна структура, побудована відповідно до цих принципів, одержала назву ієрархічної або бюрократичної структури. Найпоширенішим типом такої структури є лінійно-функціональна (лінійна структура).
Лінійна організаційна структура
Основи лінійних структур становить так званий "шахтний" принцип побудови й спеціалізація управлінського процесу по функціональних підсистемах організації (маркетинг, виробництво, дослідження й розробки, фінанси, персонал і т.д.). По кожній підсистемі формується ієрархія служб ("шахта"), що пронизує всю організацію від верху до низу (див.мал.21). Результати роботи кожної служби оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх цілей і завдань. Відповідно будується й система мотивації й заохочення працівників. При цьому кінцевий результат (ефективність й якість роботи організації в цілому) стає якби другорядним, тому що вважається, що всі служби тією чи іншою мірою працюють на його одержання.
Переваги лінійної структури:
чітка система взаємних зв'язків функцій і підрозділів;
чітка система єдиноначальності-один керівник зосереджує у своїх руках керівництво всією сукупністю процесів, що мають загальну мету;
ясно виражена відповідальність;
швидка реакція виконавчих підрозділів на прямі вказівки вищестоящих.
Мал.21. Лінійна структура управління.
Недоліки лінійної структури:
відсутність ланок, що займаються питаннями стратегічного планування; у роботі керівників практично всіх рівнів оперативні проблеми ("текучка") домінує над стратегічними;
тенденція до залицяльника й перекладання відповідальності при вирішенні проблем, що вимагають участі декількох підрозділів;
мала гнучкість і пристосованість до зміни ситуації;
критерії ефективності і якості роботи підрозділів й організації в цілому - різні;
тенденція до формалізації оцінки ефективності і якості роботи підрозділів приводить, звичайно, до виникнення атмосфери страху й роз'єднаності;
велике число "поверхів керування" між працівниками, що випускають продукцію, і особою, що приймає рішення;
перевантаження керівників верхнього рівня;
підвищена залежність результатів роботи організації від кваліфікації, особистих і ділових якостей вищих керівників.
Висновок: у сучасних умовах недоліки структури переважують її достоїнства. Така структура погано сумісна із сучасною філософією якості.