17. Методи соціальної терапії

В цілому методи соціальної терапії базуються на двох формах роботи - індивідуальній і груповій, кожна з яких передбачає певну технологію побудови взаємодії між соціальним працівником і клієнтом. Метою такої взаємодії може бути вирішення певних емоційних проблем, обмін інформацією, розвиток соціальних навиків, зміна ціннісних орієнтації, напрям асоціальних орієнтації в конструктивне русло.

Індивідуальна терапія застосовується до клієнтів, вирішення проблем яких вимагає конфіденційності (згвалтування, сімейні проблеми), хто не хоче брати участь в колективній терапії. Як правило, після двох-трьох сеансів індивідуального застосування терапії клієнт переводиться на колективну терапію, яка є дієвішою, про що нерідко говорять самі підопічні.

Групова терапія у взаємодії з індивідуальною збільшує і доповнює терапевтичну дію, дозволяє клієнтові подивитися на себе очима групи, відкоректувати поведінку. Для формування і активізації групових процесів у вирішенні соціальних проблем велике значення мають психотерапевтичні процедури.

Види соціальної терапії

Трудова терапія. Терапія самовиховання-. Самовиховання - це активний процес формування людиною себе як особи відповідно до поставленої мети на підставі соціальних обумовлених уявлень про ідеал власного самовиховання Я. Соціотерапія - вплив на соціальне оточення клієнта за допомогою державних і цивільних організацій. Арттерапія - лікування мистецтвом. Епістолярна терапія дозволяє досягти реставрації міжособових

відносин у випадку, коли розмовний контакт порушений або взагалі не існує. Можливі форми роботи епістолярної терапії: лист другу, що представляється (реальному) ; лист самому собі; лист улюбленому героєві (літературному, історичному), лист в майбутнє. Натурпсихотерапія - лікування природою. Ігрова терапія

18. Психологія соціальної роботи: психологічні основи методології соціальної роботи.

. Використання різноманітних психологічних прийомів і технік розподіляється на два основних методологічних принципи: директивний — розвиток допомагаючих стратегій, які засновані на лікуванні, і в цьому випадку клієнт є пасивним споживачем психотерапії, і не директивний, в основі якого — сприяння самоактуалізації особистості, здатності підтримувати себе саму, розвиток незалежності.

У практиці соціальної роботи послідовний психологічний вплив на клієнтів здійснюється у таких формах: індивідуальна робота, групова робота і робота у мікросоціальному середовищі.

Загальною для всіх трьох форм соціальної роботи, які в науковій літературі визначаються також як методи, напрямки соціальної роботи, є діагностика психологічного стану клієнта.

Психологічна допомога клієнту в соціальній роботі розглядається з погляду психологічної інтервенції (втручання) і психологічного консультування.

Основні напрямки і підходи до соціальної допомоги сформувались відповідно до мети, з якою звертались до соціального працівника клієнти:

• вирішення проблеми;

• поліпшення життєвої ситуації;

• індивідуальна робота з випадком;

• регулювання поведінки.

У науковій літературі всі ці завдання розглядаються як робота з випадком.

Важливими компонентами психологічних методів, які характеризують їх специфіку, є клієнт, проблема, місце, процес.