27. Соц.. Супровід дітей з обмеженими функт. Можливостями.

На сегодняшний день можно выделить следующие характеристики социально-педагогического сопровождения:

• пролонгированность, то есть длительность, процессуальность сопровождения, ориен-тацию на будущее посредством создания благоприятных условий;

• латентность (скрытность) процесса сопровождения – формирование «переходного пространства», в котором происходит переход от помощи к самопомощи, в рамках которого педагогом передаётся информация, служащая опорой в разрешении проблем;

• недирективность – связь сопровождения с реальной жизнью сопровождаемого[4].

Социально-педагогическое сопровождение ориентировано на достижение целей гармони-зации взаимодействия ребёнка с окружающей социальной средой, конкретным видом социу-ма; именно в этом взаимодействии и осуществляется социальное развитие, социализация, со-циальное становление человека.

28 Технології соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Програма реабілітації - це чіткий план, схема спільних дій батьків і фахівців, що сприяють розвитку здібностей дитини, її оздоровленню, соціальної адаптації (наприклад, професійної орієнтації), причому в цьому плані обов'язково передбачаються заходи щодо інших членів родини: придбання батьками спеціальних знань, психологічна підтримка сім'ї, допомога родині в організації відпочинку, відновлення сил і т.д. Кожен період програми має мету, яка розбивається на ряд підцілей, оскільки належить працювати відразу в декількох напрямах, підключаючи до процесу реабілітації різних фахівців.

Припустимо, необхідна програма, яка включатиме наступні заходи:

• медичні (оздоровлення, профілактика);

• спеціальні (освітні, психологічні, психотерапевтичні, соціальні), спрямовані на розвиток загальної чи точної моторики, мови та мови дитини, його розумових здібностей, навичок самообслуговування і спілкування. При цьому іншим членам родини необхідно розбиратися в тонкощах дитячого розвитку, вчитися спілкуванню один з одним і з малюком, щоб не збільшити первинні дефекти розвитку несприятливими впливами ззовні. Тому в програму реабілітації будуть входити організація сприятливого оточення дитини (включаючи обстановку, спеціальне устаткування, способи взаємодії, стиль спілкування в сім'ї), придбання нових знань і навичок батьками дитини і його найближчим оточенням.

Після початку виконання програми здійснюється моніторинг, тобто регулярне відстеження ходу подій у вигляді регулярного обміну інформацією між фахівцем-куратором і батьками дитини. При необхідності куратор сприяє батькам, допомагає долати труднощі, ведучи переговори з потрібними фахівцями, представниками установ, роз'яснюючи, відстоюючи права дитини і сім'ї. Куратор може відвідувати родину, щоб краще розібратися в труднощах, що виникають при виконанні програми. Таким чином, програма реабілітації є циклічний процес.

Програма реабілітації передбачає, по-перше, наявності міждисциплінарної команди фахівців, а не ходіння сім'ї, яка має дитину-інваліда, за багатьма кабінетах чи установам, а по-друге, батьків участь в процесі се реабілітації яке являє собою найбільш складну проблему.

На перший погляд дитина-інвалід має бути центром уваги своїй сім'ї. Насправді ж цього може не відбуватися в силу конкретних обставин кожної родини і певних факторів: бідність, погіршення здоров'я інших членів сім'ї, подружні конфлікти і т.д. У цьому випадку батьки можуть неадекватно сприймати побажання чи настанови фахівців. Часом батьки розглядають реабілітаційні послуги в першу чергу як можливість отримати перепочинок для самих себе: вони відчувають полегшення, коли дитина починає відвідувати школу або реабілітаційні установи, тому що в цей момент можуть, нарешті, відпочити або зайнятися своїми справами.