37. Зміст і організаційно – правові форми роботи з дітьми та молоддю шкільного віку.

Активну у правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства, особливо у шкільному віці. Саме тому перед школою стоїть завдання розширити правові знання молоді, сформувати в неї високу відповідальність перед суспільством і державою, виховати молодих лю¬дей у дусі беззаперечного дотримання права і моралі.

Головним завдан¬ням виховного процесу є навчання молоді жити, дотримуючись законів в умовах безперервної самоосвіти. Законом України «Про органи служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх» правове виховання дітей виокремлено як одне із основних завдань загальноосвітньої школи.

Соціально-правове виховання — як цілеспрямована, систематична діяльність органів та соціальних інститутів, що передбачають забезпечення дітей та молоді соціально-правовими знан¬нями, перетворення цих знань в особисті переконання кожного та формування на цій основі відповідального ставлення до власних вчинків, до поведінки в цілому, з метою формування соціальної правосвідомості та соціальної правової поведінки.

Соціальна-правова просвіта у загальній освітній системі виховання вирішує притаманні лише їй завдання:

1) Формування в індивіда поваги до законів та норм моралі, правоохорон¬них органів, правильної правової орієнтації; формування переконаності у необхідності права для суспільства та його членів; підготовка молоді до свідомого вибору соціально-правомірних варіантів поведінки, озброєння системою соціально-правових знань.

2) Формування в учнів активної життєвої позиції у соціально-правовій сфері, участь у боротьбі з правопорушеннями, звички дотримуватися чинного законодавства, воло¬діти почуттям особистої відповідальності за свою поведінку, розуміння невідворотності покарання за порушення правових норм; формування в молоді глибокого розуміння своїх юридичних, моральних прав та обо¬в'язків.

3) Подолання у свідомості окремих неповнолітніх та молоді помилкових правових по¬глядів і переконань, негативних звичок у поведінці, які сформувалися внаслідок недостатньо орієнтованого виховання; формування внутріш¬ньої потреби щодо захисту суспільних та особистісних інтересів від зло¬чинних зазіхань.

Учні по¬винні не лише отримувати правову інформацію під час виховних заходів, не лише знайомитися зі своїми правами і обов'язками, але й свідомо застосовувати отримані знання відповідно до конкретного виду діяль¬ності, правильно користуватися своїми правами, виконувати свої обо¬в'язки в конкретних життєвих ситуаціях.

Джерела інформування дітей щодо соціально-правивих знань:

У Конвенції ООН про права дитини в статті 17 визнається важлива роль засобів масової інформації, а доступ дитини до інформації і матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному та моральному благо¬получчю, а також її здоровому фізичному і психічному розвитку повин¬но забезпечуватися державою. У статті 42 наголошується, що держава «зобов'язана, використовуючи належні дійові засоби, широко інформувати про принципи і положення Конвенції як дорослих, так і дітей».

Для підлітків і старшокласників найбільш ефективним засобом дру¬кованої пропаганди мають бути статті в періодичних виданнях, насампе¬ред — у популярних молодіжних газетах і журналах.

Головним провідником знань для учнів у школі є вчитель. Тому, в першу чергу, доцільно подати належну соціально-правову інформацію вчителям.

Подача соціально-правової інформації повинна відбуватися з враху¬ванням вікових особливостей дітей. Чітке усвідомлення дітьми після закінчення школи своїх прав і способів їх захисту, володіння інформа¬цією щодо державних органів, куди можна звернутися за допомогою, можливих труднощів та шляхів їх подолання у рамках чинного законо¬давства може стати гарантом їхньої успішної соціалізації.

Важливим аспектом у вихованні школярів є створення умов для соц¬іальпо-правової освіти. Вона може впроваджуватися в інформаційній та практичній формах, це — навчальна та публічна лекція, диспути та бесіди з правової тематики, зустрічі з провідними фахівцями різних галузей пра¬ва, прес-конференції правових діячів та науковців, консультації юристів з правових питань, «круглі столи» з правових питань.

Конвенція ООН про права дитини у всіх випадках передбачає забез¬печення права підлітків на розвиток та участь у суспільному житті. Підлітки, як і всі люди, мають право на те, щоб їх вислухали, а також на участь у прийнятті рішень з тих питань, які їх стосуються або які їх цікавлять з урахуванням їх віку та вікової зрілості. Участь у програмах, спеціально для них розроблених, а також взаємодії з більш широкими колами суспільства дозволяє їм розвивати свої таланти, набувати більшої впевненості у своїх власних силах. Та вносити свій вклад у загальне життя суспільства.