4.2.2.2. Творчість Івана Франка.

- займає найпомітніше місце на цьому етапі;

- збірка поезій "З вершин і низин" (1887) відзначилась новим поглядом на суспільні проблеми;

У розділах "З глибин", "Осінні думи", "Скорбні пісні" постає образ поета-громадянина, що підноситься над буденним, прославляє все прогресивне і засуджує потворне.

- "Вольні сонети" і "Тюремні сонети";

Невідповідність змістового наповнення традиційній формі загострила і з більшою силою підняла важливі проблеми сучасності.

- поетична збірка "Зів'яле листя" (1896) (автор назвав її ліричною драмою);

У збірці розкрито глибоку інтимну драму людини, широку гаму почуттів, переживань, роздумів і мрій. Від пробудження почуття герой проходить по життю шляхом відчаю, надії, розчарувань. Надзвичайна музикальність Франкових поезій перетворює їх у широковідомі пісні ("Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Чого являєшся мені").

- збірка "Мій ізмарагд";

Поет-демократ виступає з питань громадянського обов'язку людини, патріотизму ("Україна мовить", "Редоленсія", "Сідоглавому").

- поезії І. Франка різножанрові за спрямуванням.

У творчому доробку поета - сатиричні поеми ("Дума про Наума Безумовича", "Лис Микита"), еоціально-побутові поеми ("Наймит", "Панські жарти"), філософські поеми ("Смерть Каїна", "Іван Вишенський", "Мойсей"). Останні з названих творів на високому художньому рівні піднімають важливу для поета проблему вождя і народу, героя і маси.

Поезія І. Франка, П. Грабовського, М. Старицького, Я. Щоголіва збагатила українську літературу розмаїттям тем, мотивів і ритмів, глибиною філософської думки, жанровою багатоплановістю. Широтою охоплення життя, рівнем художньої майстерності, новаторством українське письменство другої половини XIX ст. посіло помітне місце у світовій літературі.

5. Образотворче мистецтво, музика, театр.

5.1. Образотворче мистецтво.

Характерні риси образотворчого мистецтва другої половини XIX ст.:

- становлення його на позиціях реалізму, народності, життєвої правди;

- утвердження демократичних тенденцій у живопису;

Цьому сприяла діяльність Товариства пересувних художніх виставок ("передвижники"), що виникло 1870 р. в Росії. Членами його були багато українських митців. Високої професійної майстерності українські художники набували в Петербурзькій Академії мистецтв. В Одесі, Харкові, Києві відкрилися малювальні школи (згодом училища).

Консолідації мистецьких сил України сприяли:

- Товариство південноросійських художників у Одесі;

- Київське товариство художніх виставок;

- Товариство для розвою руської штуки у Львові;

- Товариство харківських художників та інші об'єднання.

- чітке окреслення і набуття специфічних ознак усіма жанрами;

- переважна більшість українських митців не були майстрами якогось одного жанру, а володіли багатьма з них.

5.1.1. Побутовий жанр.

- висувається на перше місце, його тематичні рамки розширюються, він збагачується на нові сюжети й міцніше пов'язується із суспільною проблематикою;

Цей жанр безпосередньо відображає життя народу. Художники прагнуть осмислити нового героя часу, нові відносини, що складаються в суспільстві, знайти й утвердити нові цінності. У цьому жанрі працювали продовжувачі демократичних традицій Т.Г. Шевченка - Л.М. Жемчужников, І.I. Соколов, К.О. Трутовський.

Л.М. Жемчужников (1828-1912):

- його творча діяльність пройнята любов'ю до українського народу, його історії та культури;

- автор картин "Кобзар на шляху", "Козак їде на Січ", "Чумаки в степу";

- був видавцем альбому, в пам'ять шевченківського названого також "Живописною Україною".

І.І. Соколов (1823-1918):

- автор картин "Повернення з ярмарку", "Проводи рекрутів", "Погорільці", "Ніч напередодні Івана Купала", "Ранок після весілля в Малоросії", "Українські дівчата ворожать на вінках".

Про нього Шевченко відгукнувся як про людину, що "любить наш народ і нашу країну".

К.О. Трутовський (1826-1893):

- відтворював побут та звичаї українського і російського народів ("Хоровод у Курській губернії", "Весільний викуп", "Колядки на Україні", "Сорочинський ярмарок"), гостро засуджував суспільні порядки ("Збирання недоїдок на селі", "Рекрутський набір", "У судді");

- залишив багато ілюстрацій до творів Т.Г. Шевченка, М.В. Гоголя та інших письменників.