- •Тема 6. Розвиток української культури під владою Російської імперії.
- •1. Формування української національної самосвідомості.
- •1.1. Суспільно-політичні виникнення й поширення української національної самосвідомості.
- •1.2. Культурно-освітні фактори виникнення й поширення української національної самосвідомості.
- •1.2.1. Творчість і.П. Котляревського (1769-1838 рр.).
- •1.2.2. Роль в.Капніста в історії українського відродження.
- •1.2.3. Українська тематика в російській літературі х1х ст.
- •1.2.4. Роль м. Маркевича в історії українського відродження.
- •1.2.5. Вітчизняна війна 1812 р. Як фактор піднесення національної самосвідомості в Україні.
- •1.2.6. Роль м. Костомарова у поширенні української культури.
- •1.2.7. Роль т.Г. Шевченка у поширенні української культури.
- •1.2.8. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •2. Роль творчості т. Г. Шевченка у становленні української культури.
- •3. Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії.
- •3.1. Розвиток науки в другій половині х1х ст.
- •3.1.1. Роль м.П. Драгоманова у розвитку демократичної думки в Україні.
- •3.1.2. Розвиток історичної науки.
- •3.1.3. Розвиток філологічних наук.
- •3.1.4. Розвиток юридичних наук:
- •3.1.5. Філософська думка в Україні 60-70-х рр. Х1х ст.
- •4. Література х1х століття.
- •4.1. Жанрово-стильовими пошуки в українській прозі х1х ст.
- •4.1.1. Соціальна проблематика.
- •4.1.2. Продовження традицій романтизму:
- •4.2.1.1. Соціально-філософська тенденція.
- •4.2.1.2. Тематична розмаїтість реалістичної прози 70-90-х рр. Х1х ст.
- •4.2.1.3. Романтична традиція в 70-90-ті рр. Х1х ст.
- •4.2.1.4. Розвиток гумористичного та сатиричного стилів.
- •4.2.2. Розвиток української поезії в другій половині XIX ст.
- •4.2.2.1. Багатство тем і мотивів в українській поезії 70-90-х рр.
- •4.2.2.2. Творчість Івана Франка.
- •5. Образотворче мистецтво, музика, театр.
- •5.1. Образотворче мистецтво.
- •5.1.1. Побутовий жанр.
- •5.1.2. Пейзажний жанр.
- •5.1.4. Західноукраїнська реалістична школа.
- •5.2. Українська скульптура х1х ст.
- •5.2.1. Малі форми і скульптурний портрет:
- •5.3. Розвиток архітектури.
- •5.4. Музична культура.
- •5.4.1. Формування композиторської школи.
- •5.4.2. Творчість Миколи Лисенка (1841-1912):
- •5.4.3. Розвиток музики на західноукраїнських землях.
- •5.5. Українська драматургія і театральне мистецтво.
- •5.5.1. Драматургічна спадщина м.Л. Кропивницького (1840-1910).
- •5.5.2. Драматургічна спадщина м.П. Старицького (1840-1904).
- •5.5.3. І. К. Карпенко-Карий в українській драматургії.
- •Риси, що свідчать про новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст.
- •5.5.4. Соціальні умови створення українського театру:
- •5.5.5. Створення професійного театру в Україні.
- •5.5.6. Заснування львівського професійного театру "Руська бесіда".
1.2.2. Роль в.Капніста в історії українського відродження.
- у 1791р. український поміщик і російський поет Василь Капніст здійснив зарубіжну поїздку;
В ході цієї поїздки він вів переговори з канцлером Прусії про можливість одержання від цієї країни допомоги в тому разі, коли українці, "доведені до краю тиранією, що її російський уряд, а саме князь Потьомкін, здійснювали над ними,... спробують скинути російське ярмо".
- сучасники залежно від їх поглядів поважали або ненавиділи поета за пристрасний український патріотизм;
- є автором славнозвісної позацензурної "Оди на рабство";
Цей твір сприймався тогочасним суспільством як літературний виступ за "восстановление гетманського правления", а самого автора вважали таким, що "готовый был пожертвовать всем своим имением для благополучия Малороссии".
Представники наступного покоління родини Капністів також були безпосередньо причетні до національного руху. Вони підтримували зв'язки з членами Кирило-Мефодіївського братства, серйозно займалися українським мовознавством, поширювали рукописи пронизаних волелюбними ідеями поезій Т.Г. Шевченка.
1.2.3. Українська тематика в російській літературі х1х ст.
- національно-визвольні сюжети з історії України привертали увагу й класиків російської літератури Олександра Пушкіна та Миколи Гоголя;
Твори української тематики не тільки художньо розкривали російським читачам багатий віковічними традиціями український світ, а й сприяли піднесенню національної свідомості самих українців.
- вагомий внесок у розвиток національної свідомості українців зробили декабристи, зокрема Кіндрат Рилєєв;
У своїй поемі "Войнаровський" він створює художні образи реальних історичних діячів - українського гетьмана Івана Мазепи та його небожа Андрія Войнаровського, яких зображує патріотами й героями національно-визвольної боротьби в Україні. Таке трактування цих образів не тільки повністю розходилося з офіційною точкою зору російського царизму та його ідеологів, але й було несподіваним для багатьох сучасників поета. Ще зовсім недавно воно з упередженням сприймалося і радянськими істориками та літературознавцями.
- є автором ояду творів, що оспівували боротьбу українського козацтва проти поневолювачів ("Наливайко", "Гайдамак", "Палей", "Богдан Хмельницкий", "Петр Великий в Острожске").
1.2.4. Роль м. Маркевича в історії українського відродження.
- Микола Маркевич професійно займався вивченням історії України, став одним з перших авторів фундаментальної багатомовної узагальненої праці з цієї проблематики.
У листі до К. Рилєєва, написаному за три місяці де повстання декабристів у 1825 р., Маркевич від себе та від своїх співвітчизників захоплено заявив: "Ви підносите цілий народ, - горе тому, хто йде на приниження цілих країн, хто наважується покрити презирством цілі народи. Але слава тому, хто прославляє велич душі людської і кому цілі народи мають віддати подяку".
1.2.5. Вітчизняна війна 1812 р. Як фактор піднесення національної самосвідомості в Україні.
- війна безпосередньо зачепила й долю українського народу;
- викликала хвилю патріотичних настроїв проти наполеонівського нашестя, дала значний імпульс піднесенню національної самосвідомості в Україні;
- серед прогресивної російської громадськості (незалежно від національності її діячів) війна пробудила інтерес до мови, фольклору та побуту населення України;
- результатом стала поява перших українознавчих лінгвістичних та фольклористичних праць (надруковані у Петербурзі та Москві):
а) граматика української мови (автор - вчений-мовознавець із Сумщини Олексій Павловський (1818 р.);
б) збірники українського пісенного фольклору (автори - Микола Цертелєв, грузинський князь за походженням (1819 р.), та Михайло Максимович - вихованець Московського і майбутній перший ректор Київського університету (1827 р.);
в) відомий російський учений-славіст, збирач та видавець творів українського фольклору Ізмаїл Срезневський розпочав свою викладацько-дослідницьку діяльність у Харківському університеті, цілком усвідомлюючи свою місію популяризатора масової української самосвідомості. Його стаття "Взгляд на памятники украинской народной словесности" (1834 р.) - перший друкований публічний виступ на захист української мови, її права на необмежене використання в літературі й науці. "Надії на славу літературну" побачив Срезневський у творчості українських письменників, своїх сучасників - Івана Котляревського, Петра Гулака-Артемовського, Григорія Квітки-Основ'яненка.