- •Тема 6. Розвиток української культури під владою Російської імперії.
- •1. Формування української національної самосвідомості.
- •1.1. Суспільно-політичні виникнення й поширення української національної самосвідомості.
- •1.2. Культурно-освітні фактори виникнення й поширення української національної самосвідомості.
- •1.2.1. Творчість і.П. Котляревського (1769-1838 рр.).
- •1.2.2. Роль в.Капніста в історії українського відродження.
- •1.2.3. Українська тематика в російській літературі х1х ст.
- •1.2.4. Роль м. Маркевича в історії українського відродження.
- •1.2.5. Вітчизняна війна 1812 р. Як фактор піднесення національної самосвідомості в Україні.
- •1.2.6. Роль м. Костомарова у поширенні української культури.
- •1.2.7. Роль т.Г. Шевченка у поширенні української культури.
- •1.2.8. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •2. Роль творчості т. Г. Шевченка у становленні української культури.
- •3. Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії.
- •3.1. Розвиток науки в другій половині х1х ст.
- •3.1.1. Роль м.П. Драгоманова у розвитку демократичної думки в Україні.
- •3.1.2. Розвиток історичної науки.
- •3.1.3. Розвиток філологічних наук.
- •3.1.4. Розвиток юридичних наук:
- •3.1.5. Філософська думка в Україні 60-70-х рр. Х1х ст.
- •4. Література х1х століття.
- •4.1. Жанрово-стильовими пошуки в українській прозі х1х ст.
- •4.1.1. Соціальна проблематика.
- •4.1.2. Продовження традицій романтизму:
- •4.2.1.1. Соціально-філософська тенденція.
- •4.2.1.2. Тематична розмаїтість реалістичної прози 70-90-х рр. Х1х ст.
- •4.2.1.3. Романтична традиція в 70-90-ті рр. Х1х ст.
- •4.2.1.4. Розвиток гумористичного та сатиричного стилів.
- •4.2.2. Розвиток української поезії в другій половині XIX ст.
- •4.2.2.1. Багатство тем і мотивів в українській поезії 70-90-х рр.
- •4.2.2.2. Творчість Івана Франка.
- •5. Образотворче мистецтво, музика, театр.
- •5.1. Образотворче мистецтво.
- •5.1.1. Побутовий жанр.
- •5.1.2. Пейзажний жанр.
- •5.1.4. Західноукраїнська реалістична школа.
- •5.2. Українська скульптура х1х ст.
- •5.2.1. Малі форми і скульптурний портрет:
- •5.3. Розвиток архітектури.
- •5.4. Музична культура.
- •5.4.1. Формування композиторської школи.
- •5.4.2. Творчість Миколи Лисенка (1841-1912):
- •5.4.3. Розвиток музики на західноукраїнських землях.
- •5.5. Українська драматургія і театральне мистецтво.
- •5.5.1. Драматургічна спадщина м.Л. Кропивницького (1840-1910).
- •5.5.2. Драматургічна спадщина м.П. Старицького (1840-1904).
- •5.5.3. І. К. Карпенко-Карий в українській драматургії.
- •Риси, що свідчать про новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст.
- •5.5.4. Соціальні умови створення українського театру:
- •5.5.5. Створення професійного театру в Україні.
- •5.5.6. Заснування львівського професійного театру "Руська бесіда".
4.2.1.1. Соціально-філософська тенденція.
- в прозі її представляють:
- повісті Панаса Мирного "Лихі люди", "На дні";
- "Борислав сміється" Івана Франка;
Твір присвячений спробі першого організованого страйку в Галичині. Тут широко змальовано робітниче життя, побут, умови важкої праці. Через художні образи й сюжетні повороти автор на локальному матеріалі доносить до нас думки із своєї статті "Мислі о еволюції в історії людськості". Повість І. Франка висунула нову для української літератури тему робітничого руху.
- "Пропащий чоловік" М. Павлика.
Ці твори, викриваючи існуючий лад, у романтично піднесеному плані малювали окремі риси суспільного майбутнього.
4.2.1.2. Тематична розмаїтість реалістичної прози 70-90-х рр. Х1х ст.
- новими в літературі є:
- тема робітничого руху;
("Борислав сміється" Івана Франка);
- змалювання життя інтелігенції.
Ще в 60-ті рр. до проблеми "нових людей" звернулись О. Кобинський, І. Нечуй-Левицький, О. Пчілка, І. Франко, М. Коцюбинський. Тип діяча-культурника, який виступає за національну освіту, представляють твори О. Кониського ("Семен Жук і його родичі", "Непримиренна"), Б. Грінченка ("Сонячний промінь", "На розпутті"), І. Нечуя-Левицького ("Хмари"). Реалістичні образи українських інтелігентів в цих творах розгортають свою діяльність, незважаючи на урядові заборони, розвивають культуру, несуть в народ ідеї національної самосвідомості.
У повісті "Лихі люди" та оповіданні "Народолюбивець" Панас Мирний виводить ще один тип "нових людей" - борців за соціальне та національне визволення. Ці люди - діячі часів народництва, прихильники не тільки освіти народних мас, але й пропаганди методів революційної боротьби, ідеалів нового суспільного ладу.
4.2.1.3. Романтична традиція в 70-90-ті рр. Х1х ст.
- основним матеріалом для письменників стають події далекого минулого;
Герої повістей Є. Грушкевича ("Марія, руська"), І. Грабовича ("Марта Борецька") є носіями надзвичайних пристрастей, їхні пригоди змальовано в романтичному дусі. Твором цього ряду є і повість І. Франка "Захар Беркут", що детально передає дух, настрій древніх часів. Захар Беркут і Максим - справжні народні герої, вони не протиставлені народу, а є його живою, органічною часткою.
У романтичному руслі писали свої твори також І. Нечуй-Левицький ("Запорожці"), Б. Грінченко ("Галіма", "Олеся").
4.2.1.4. Розвиток гумористичного та сатиричного стилів.
Іван Нечуй-Левицький:
- продовжує традиції Г. Квітки-Основ'яненка;
Гумор в його повістях та оповіданнях не стільки розважає читача, скільки примушує його замислитись над життєвими проблемами та конфліктами, що викликають цей "сміх крізь сльози". У сатиричному світлі змальовані численні представники духовенства, викриваються їхня убогість та бездуховність ("Афонський пройдисвіт", "Старосвітські батюшки та матушки", "Поміж ворогами").
Іван Франко:
Чимало зразків гострої соціальної сатири є у його прозі, що висміює вищі верстви суспільства - польську шляхту, духовенство, буржуазію. Викривав він і політику уряду Австро-Угорщини ("Свинська конституція", "Опозиція", "Звірячий бюджет", "Свиня").
Творчі здобутки українських прозаїків другої половини XIX ст. стали якісно новим етапом в літературі, збагативши її новими темами, стильовими напрямами. Кращі зразки творів П. Мирного, І. Франка, І. Нечуя-Левицького сягають світового рівня.