Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІУК, лекц. тема 6, Укр.культура під владою Росі...doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
353 Кб
Скачать
☆

5.5.3. І. К. Карпенко-Карий в українській драматургії.

- І.К. Карпенко-Карий (Тобілевич, 1845-1907) - найвизначніша постать в українській драматургії другої половини XIX ст.;

- його твори стали основою репертуару українського реалістичного театру;

У драмі "Бурлака" змальовано глибоко правдиві картини приниження селянства багатіями, подано образ шукача правди, що утверджував ідею непримиренності до будь-якої соціальної несправедливості.

Комедія "Розумний і дурень" показує переродження прошарку "хазяйновитих мужиків", які перетворились в нову експлуататорську силу.

У плані психологічної соціально-побутової драми написані відомі п'єси "Наймичка", "Безталанна".

Невмирущу славу драматургові принесли його сатиричні комедії "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн", що висміюють гонитву багатіїв різного калібру за наживою, їхню глитайську психологію.

Кілька п'єс Карпенко-Карий присвятив історичному минулому України ("Бондарівна", "Сава Чалий" та ін.).

- характерні риси творчості: незвичайна емоційність, ліричність, напруженість ситуації, яскравість мови персонажів, показ органічних зв'язків людини з її оточенням.

"Я взяв життя", - говорив драматург і цим визначив основний принцип своєї творчості.

Драматичні твори писали також прозаїки І.С. Нечуй-Левицький ("Маруся Богуславка", "На Кожум'яках"), Панас Мирний ("Лимерівна", "Перемудрив"), Б.Д. Грінченко ("Степовий гість", "Ясні зорі").

Риси, що свідчать про новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст.

- ідейна глибина;

- демократичний пафос соціального викриття;

- сила реалістичного проникнення в суспільні відносини, в морально-етичні засади пореформеної доби.

5.5.4. Соціальні умови створення українського театру:

- український драматичний театр по суті був під забороною;

Згідно з горезвісним Емським указом 1876 р. зовсім не допускалися "різні сценічні вистави на малоруському наріччі".

1881 р. - дозволено ставити п'єси українською мовою, якщо вони пропущені цензурою і схвалені генерал-губернатором;

- категорично заборонялося створювати "спеціально малоросійський театр";

- цензура обмежувала тематику українських п'єс мотивами побуту або кохання;

Не дозволялося відображати колишні "вольності" українського народу, його боротьбу за незалежність.

1883 р. - київський генерал-губернатор заборонив діяльність українських театральних труп на території п'яти підвладних йому губерній;

Ця заборона діяла десять років. Таким чином, театральним діячам України "дозволялося" діяти у надзвичайно важких умовах.

5.5.5. Створення професійного театру в Україні.

1882 р. - М. Кропивницький створив першу українську професійну трупу;

До неї були запрошені актори-професіонали й аматори К. Стоян-Максимович, І. Бурлака, М. Садовський, Н. Жаркова, О. Маркова, М. Заньковецька, Л. Манько, О. Вірина, Л. Максимович.

- до репертуару трупи увійшли:

- "Наталка Полтавка" І. Котляревського;

- "Назар Стодоля" Т. Шевченка;

- "Чорноморці" М. Старицького;

- "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" Г. Квітки-Основ'яненка;

- п'єси "Глитай, або ж Павук", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", етюд "По ревізії" М. Кропивницького.

Вистави трупи різко виділялися на тлі тодішнього театру як змістом, так і виконанням. Кропивницький-режисер прагнув до ідейно-художньої цілісності спектаклів, до гармонійного поєднання таких компонентів, як акторська гра, художнє оформлення, музика, співи, танці. Кожна трупа утримувалась лише з касової виручки. Колектив не мав стаціонарного приміщення і вів мандрівне життя.

1883 р. - директором трупи став М. Старицький, а М. Кропивницький залишився режисером і актором.

Об'єднання найвидатніших діячів українського театру благотворно відбилося на творчому зростанні трупи.

- склад трупи поповнився новими талановитими акторами (М. Садовська-Барілотті, Г. Затиркевич-Карпинська, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, В. Грицай, Ю. Косиненко, М. Маньківський та ін.);

- до репертуару увійшли нові постанови ("За двома зайцями" М. Старицького, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського та ін.).

- музичну та вокальну підготовку трупи здійснював М. Лисенко;

Трупа ставила й оперні спектаклі.

1885 р. - трупа, яка налічувала близько ста осіб, розділилася на дві - під керівництвом М. Кропивницького та під керівництврм М. Старицького.