3. Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії.

- у другій половині XIX ст. виникли фактори, які сприяли прискоренню культурного розвитку України;

- потреба у спеціалістах для різних галузей господарства, науки і культури вивела на соціальну сцену інтелігенцію, близьку до визвольних прагнень, до інтересів народних мас;

- розвиток науки в Україні починаючи з другої половини XIX ст. зосередився в університетах та спеціальних вищих учбових закладах;

Уряди царської Росії та Австро-Угорщини недостатньо асигнували проведення наукових досліджень, мало дбали про практичне використання досягнень науки, підозріло ставилися до прогресивних учених. Особливо тяжко відбивалась офіційна ідеологія на розвиткові суспільних наук. Однак багато талановитих вчених плідно працювали на науковій ниві і досягли великих здобутків.

3.1. Розвиток науки в другій половині х1х ст.

- у 70-90-х рр. виникли численні наукові товариства (Харківське математичне товариство, Київське фізико-математичне товариство, історичне товариство Нестора Літописця, Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, історико-філологічні товариства при Харківському, Новоросійському університетах, Ніжинському історико-філологічному інституті та ін);

Усі вони видавали свої періодичні органи, які читали не лише науковці, а й широкі кола громадськості.

- значне пожвавлення відбувалося в усіх галузях наукової творчості, зокрема, в суспільствознавстві;

Розвиток економічної думки в Україні в середині XIX ст. та у пореформений період зумовлювався передусім станом економічного та політичного життя у країні в цілому, а також впливом ідей західноєвропейських шкіл.

3.1.1. Роль м.П. Драгоманова у розвитку демократичної думки в Україні.

М.П. Драгоманов (1841-1895) - видатний український мислитель, історик, публіцист, етнограф, літературний критик.

Основні ідеї:

- приділяв велику увагу пореформеним аграрним відносинам;

- реформу 1861 р. розглядав як позитивний акт, в цілому корисний для суспільства, але водночас підкреслював її антинародну спрямованість;

Він зазначав, що реформа була проведена в інтересах поміщиків, капіталістів і самодержавства, а селяни одержали так звану волю "без землі". Реформа, писав він, не лише не дала селянам землі, "а й відібрала ту, яка у них була".

- не заперечував капіталістичного розвитку країни, вважав, що Росія вже стала на цей шлях, що розвиток капіталізму сприятиме розвиткові продуктивних сил, прискорить технічний прогрес;

Бачив він і негативні сторони капіталізму - кризу, безробіття, що вже почали з'являтися в Росії.

- майбутнє суспільства пов'язував із соціалізмом (громадівством) як досконалішим, ніж капіталізм, ладом;

- під соціалізмом (громадівством) розумів спосіб виробництва, в якому фабрики, заводи й продукти праці належатимуть робітничим громадам, а земля й результати сільськогосподарського виробництва - сільським громадам;

- перехід до нового ладу мислив як еволюційний, проте не заперечував і можливості революційних виступів, повстань;

"Без них інколи не можна обійтись", писав Драгоманов у 1878 р. на сторінках української збірки "Громада".

- був противником марксистської теорії класової боротьби, теорії соціалістичної революції, диктатури пролетаріату;

- соціалізм вважав справою віддаленого майбутнього;

- першочерговим завданням соціалістів (яким вважав і себе) є задоволення політичних свобод і вже на їхній основі - проведення соціально-економічних реформ;

Можна з упевненістю сказати, що М. Драгоманов у розумінні питань суспільного розвитку був більшим реалістом, ніж деякі його критики.