3.1.4. Розвиток юридичних наук:

- пов'язаний з іменами таких учених, як:

М.Ф. Владимирський-Буданов (історія російського, українського, литовського і польського права);

О.Ф. Кістяківський (кримінальне право, історія права і судочинства в Україні);

В.А. Незабитковський (міжнародне право).

3.1.5. Філософська думка в Україні 60-70-х рр. Х1х ст.

- найяскравіше репрезентована гуманістичною концепцією, котра набула назву "філософії серця".

Памфіл Юркевич (1827-1874).

- є автором концепції «філософії серця»;

- вважав, що розум виявляє загальне в діяльності людей, серце ж - основа неповторності й унікальності людської особистості;

- тому в серці творяться ті явища й події історії, які принципово неможливо вивести із загальних законів.

"У серці людини, - зазначає мислитель, - лежить джерело тих явищ, які закарбовані особливостями, не випливають з жодного поняття чи закону". Звичайно, розум, "голова" керує, планує, диригує, але серце - породжує.

Класична доба української філософії, представлена творчістю Г. Сковороди, М. Гоголя, М. Костомарова, П. Куліша, П. Юркевича, яскраво демонструє основні риси українського світоглядного менталітету.

4. Література х1х століття.

- в 50-60-ті рр. XIX ст. провідним напрямком розвитку української літератури був реалізм;

- представники цього періоду: Марко Вовчок, Леонід Глібов, Степан Руданський, Юрій Федькович;

- література збагатилась новими темами, образами, жанрами;

- у художній прозі паралельно співіснує етнографічно-побутова традиція, що продовжує кращі тенденції літератури 30-40-х рр.

представлена творами Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Олекси Стороженко.

4.1. Жанрово-стильовими пошуки в українській прозі х1х ст.

4.1.1. Соціальна проблематика.

Марко Вовчок:

- дебютує в жанрі оповідання, пізніше пише соціальну повість "Інститутка", антикріпосницькі оповідання соціальної та сімейно-побутової тематики ("Козачка", "Горпина", "Сестра", "Свекруха").

Майстерно використовуючи принцип контрастного зображення, письменниця протиставляє світлі поривання людей і жорстоку дійсність. Галерея жіночих образів - Олеся, Горпина, Одарка - доносить до читача весь жах безправного становища жінки-кріпачки.

Юрій Федькович:

- соціальні проблеми, гострі конфлікти характеризують оповідання "Хто винен?", "Сафат Зінич", "Максим Чудатий".

Письменник звертається до психологічного аспекту в зображенні конфлікту. У його прозі переважають теми з жовнірського та селянського життя, і всі вони здійснені в оповідній манері. Але особа оповідача в них не є сталою. Часто вона переходить у постать самого письменника ("Люба-згуба", "Кобзар і жовніри"). Залежно від особистості оповідача стиль оповідань набуває певного забарвлення: якщо це селяни ("Хто винен?"), то в творі переважають глибокий ліризм і особливості усного мовлення.

4.1.2. Продовження традицій романтизму:

Марко Вовчок і Ю. Федькович розгортали деякі конфлікти в руслі саме цих традицій. Наділені надзвичайними пристрастями, герої оповідань "Максим Тримач", "Побратим", "Люба-згуба" - це романтичні характери, що ведуть гостру, непримиренну боротьбу.

У романтичному аспекті подають письменники й епізоди минулого ("Кармелюк", "Невільничка" Марка Вовчка).

Пантелеймон Куліш:

- роман "Чорна рада" написаний у стилі романтизму;

Твір звертається до складної історичної доби 1663 р., коли настав спад у героїчному піднесенні, а більшість козацької старшини виявляла свою зрадницьку суть. Жанр історичного роману з його особливостями дає всеохоплюючу характеристику часу.

- автор висуває принцип "етнографічної правди".

Ганна Барвінок:

- застосовує принцип "етнографічної правди" в оповіданнях "Сирітський жаль", "Нещаслива доля".

Олекса Стороженко:

- "Закоханий чорт", "Не впусти рака з рота";

- найчастіше звертається до обробки легенд, переказів, анекдотів.

Герої творів змальовані як зразки моральної досконалості, суспільні проблеми тут не піднімаються, проповідується мир між селянами й панами.

4.1.3. Соціально-побутовий реалістичний роман.

- його створення є суттєвим кроком у розвитку великої епічної форми в українській літературі;

4.1.4. Оповідання-казка.

- досить часто зустрічається в літературі цього періоду;

Прикладами є твори Марка Вовчка "Невільничка", "Кармелюк", "Дев'ять братів і десята сестриця Галя", що поетизують волелюбні народні характери, частково використовуючи умовний елемент, прийом казкової оповіді.

4.1.5. Художній нарис з елементами публіцистики, етнографії.

- поширюється в літературі;

У деяких нарисах відображались економіка і відносини пореформеного села ("Розмова в клуні" С. Войтока, "Заметки о нашей сельской жизни" О. Кониського), інші мали суто етнографічний характер ("Великдень у подолян" А. Свидницького, "Різдвяні святки" М. Номиса).

4.2. Українська література 70-90-тих рр. XIX ст.

4.2.1. Українська проза 70-90-тих рр. XIX ст.

- з’являється чимало нових прозаїків - Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко;

В їх творах порушено глибинні проблеми епохи, художньо зафіксовано зрушення і зміни у всіх сферах народного життя.

- значних художніх результатів досягли у своїх творах також Борис Грінченко, Н. Кобринська, М. Павлик, Т. Бордуляк, О. Маковей;

- помітно змінюється форма оповіді - від усної до об'єктивно-побутової, соціально-психологічної, соціально-філософської;

- соціально-побутові романи, повісті та оповідання порушували найгостріші питання суспільного життя - безземелля, солдатчину, бурлакування.

Іван Нечуй-Левицький:

Його твори, присвячені показу селянського життя, охоплюють широкий історичний проміжок, від панських часів й до розвитку капіталістичних відносин на початку нового століття:

- "Микола Джеря" (1876):

Повість несе гострий соціально-викривальний зміст, зображує жах часів кріпацтва, умови й характер праці втікачів-кріпаків, висуває, за словами І. Франка, "лицарський тип, що втілює невмирущість вільнолюбства українського народу".

- «Бурлачка»:

Повість відображує період першого 23араллелями23го десятиріччя. Центральний жіночий образ - образ знедоленої жінки-покритки: бурлакування, безпритульність, експлуатація на заводі. Засобами внутрішньої мови, точними пейзажними замальовками, асоціативними 23араллелями повно й багатогранно розкривається у творі характер головної героїні Василини.

- "Кайдашева сім'я":

Талановита реалістична соціально-побутова повість насичена епізодами сімейного життя, які в сатиричній і гумористичній стихії розкривають егоїзм, бездуховність та черствість рідних між собою людей. Широко використано у творі арсенал фольклорних засобів, який допомагає глибшому розкриттю художніх образів.

Панас Мирний:

"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (1880):

Перший в українській літературі соціально-психологічний роман, що простежує розвиток характерів протягом цілих історичних епох, в умовах соціально-економічних змін і оновлень. Глибоко і всебічно розкриваються внутрішні закономірності народного життя, підіймаються його глибинні пласти. Головний сюжетний стрижень твору пов'язаний з образом селянина-бунтаря Чіпки Вареника. Із психологічною достовірністю Мирний розгортає ретроспекцію біографії героя, підводить нас до причин, які зробили з нього "пропащу силу".

"Будинком з багатьма прибудовами й надбудовами" - так назвав композицію цього роману О.І. Білецький.

"Повія" (1883):

Ще одна жіноча доля постає в романі Панаса Мирного. Христя, пройшовши всі кола поневірянь, повертається до рідного дому, щоб померти там на порозі... У творі органічно поєднані соціальна критика пореформеної дійсності і тонкий психологічний аналіз. Особливо виразно звучить у творі ліричний мотив, що проймає авторську мову при зображенні поведінки персонажів, описі їх зовнішності, зокрема Христі, де часто авторська мова непомітно зливається з її думками, мріями, переживаннями.