Тема 18. Провадження у справах про банкрутство

1. Сторони, суб'єкти банкрутства, арбітражний керуючий.

2. Порушення провадження.

3. Підготовче засідання.

4. Попереднє засідання.

5. Припинення провадження.

6. Розпорядження майном.

7. Санація.

8. Мирова угода.

9. Ліквідація.

1. Сторони, суб'єкти банкрутства, арбітражний керуючий.

Провадження у справах про банкрутство регу­люється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон), Госпо­дарським процесуальним кодексом України, іншими законодав­чими актами України.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і роз­глядаються ними за місцезнаходженням боржника (ст. 6 Закону, ст. 12, 15 ГПК). Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспромож­ний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами про­тягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Кредитор — юридична або фізична особа, яка має у встанов­леному порядку підтверджені документами вимоги щодо грошо­вих зобов'язань до боржника. Закон передбачає два види креди­торів: конкурсні і поточні. Конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушен­ня провадження у справі про банкрутство.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника су­купно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заро­бітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

Суб'єкт банкрутства (далі — банкрут) — боржник, неспромож­ність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена гос­подарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відо­кремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, предста­вництва, відділення тощо).

Законодавець відокремлює поняття «боржник» і «банкрут». На етапі порушення справи про банкрутство, суб'єкт підприєм­ницької діяльності стосовно якого така справа порушується, є борж­ником. Банкрутом визнається боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом у процедурі банкрутства.

Щодо боржника можуть бути застосовані такі судові процеду­ри банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута (ст. 4 Закону). З чотирьох передбачених судових проце­дур лише одна призводить до визнання боржника банкрутом, ін­ші призначені сприяти відновленню його платоспроможності.

Сторони у справі про банкрутство — кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Учасники провадження у справі про банкрутство — сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а та­кож у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державно­го майна України, державний орган з питань банкрутства, пред­ставник органу місцевого самоврядування, представник праців­ників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санаці­єю, ліквідатор) — фізична особа, яка має ліцензію, видану в устано­вленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали госпо­дарського суду. Арбітражним керуючим може бути призначено фізичну особу — суб'єкта підприємницької діяльності, яка має ви­щу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знання­ми та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Одна й та сама особа може виконувати функції арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (розпорядник майна — фізична особа, на яку покладено повноваження щодо на­гляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном борж­ника на період провадження у справі про банкрутство; керуючий са­нацією — фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржник, ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів).

Заява про порушення справи про банкрутство подається борж­ником або кредитором у письмовій формі, підписується керів­ником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити передбачені ст. 7 Закону відо­мості. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо не перед­бачено інше. Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 2 ст. З Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»). Мито справляється при поданні заяви про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кре­диторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника пі­сля оголошення про порушення справи про банкрутство.

Боржник зобов'язаний звернутися у місячний строк до госпо­дарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів зробить неможливим виконання грошових зо­бов'язань боржника у повному обсязі перед іншими кредитора­ми; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства вста­новлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених Законом. У разі якщо справа про банкрутство порушується за заявою борж­ника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором. Кредито­ри мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги. При проведенні процедури банкрутства інте­реси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів. Кредитор зо­бов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутст­во надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банк­рутство до суду вже надійшли одна або кілька заяв про порушення справи про банкрутство одного боржника, суд розглядає всі заяви, включаючи заяву кредитора або боржника, подану останньою.

Одержавши заяву про порушення справи про банкрутство су­ддя господарського судді протягом п'яти днів ознайомлюється та вивчає її, а також може прийняти заяву, відмовити в її прийнятті, повернути заяву. Наслідки цих процесуальних дій судді є різними.

Відповідно до ст. 8 Закону суддя господарського суду при­ймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з до­триманням вимог Закону та Господарського процесуального ко­дексу України. Він відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: боржник не включений до Єдино­го державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізо­ваної (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної осо­би; стосовно боржника юридичної чи фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство; якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі становлять менше трьохсот міні­мальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено Законом; вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка на­правляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом із заявою та доданими до неї документами. Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено у встанов­леному порядку. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, як­що: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; у заяві не вказано по­вне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, пе­релічені у ст. 7 Закону; не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; заявник не дотримав трьох місяців після настання встановленого строку сплати грошового зобов'язання; з інших підстав, передбачених ст. 63 ГПК, з урахуван­ням вимог Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку піс­ля усунення допущеного порушення (ст. 9 Закону).

Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька заяв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші за­яви. Ухвала про повернення заяви про порушення справи про банк­рутство без розгляду може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно з ст. 11 Закону суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її над­ходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призна­чення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Підготовче засідання суду має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство. До дати проведення підготовчого засідання борж­ник зобов'язаний подати до господарського суду та заявнику від­зив на заяву про порушення справи про банкрутство, відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі.

У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслу­ховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень бор­жника. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виказали ба­жання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офі­ційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні для розпорядження майном боржника (система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та прове­дення аналізу його фінансового становища). У підготовчому засі­дання вирішуються інші питання і здійснюють інші дії щодо борж­ника і кредиторів відповідно до ст. 11 Закону.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру ви­мог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарсь­кого суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата попере­днього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засі­дання суду; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкрит­тя ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Суд виносить хвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених ст. 40 Зако­ну. Господарський суд припиняє провадження у справі про банк­рутство, якщо: 1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; 2) подано заяву про ви­знання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорга­нізації у формі перетворення) юридичної особи; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; 4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, пе­редбаченому Законом; 5) затверджено мирову угоду; 6) затвер­джено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 Закону; 7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами; 8) кре­дитори не висунули вимог до боржника після порушення прова­дження у справі про банкрутство за заявою боржника. Про при­пинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у ви­падках, передбачених пп. 1, 2 та 5 на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання борж­ника банкрутом; у випадках, передбачених пп. З, 4, 7 і 8, — лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому п. 6, — лише після визнання боржника банкрутом.

Законодавство передбачає можливість відкликання заяви про порушення справи про банкрутство, яка згідно зі ст. 10 Закону може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційно­му друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо протягом мі­сячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задово­лення їх вимог. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, як­що це не порушує права боржника та кредиторів.

Наступним етапом провадження у справі про банкрутство є попереднє засідання. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготов­чого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомля­ються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство. У попередньому засіданні господарський суд роз­глядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника, і які не були включені розпорядни­ком майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгля­ду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядни­ком майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Ухвала є підста­вою для визначення кількості голосів, які належать кожному кре­дитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та упов­новажену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Учасниками зборів креди­торів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. Збори кредиторів вважають­ся повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів. Кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній 1000 грн.

Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про вибори членів комітету кредиторів; визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове при­пинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; інші питання. Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду На час дії процедур банкрутс­тва збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не біль­ше семи осіб. До компетенції комітету кредиторів належить прий­няття рішення про вибори голови комітету; скликання зборів креди­торів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття про­цедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквіда­ційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючо­го (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбі­тражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; інші питання, передбачені Законом.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, має право винести ухвалу про проведення санації борж­ника та призначення керуючого санацією, яка може бути оскар­жена. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено. Санація — система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог креди­торів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, бор­гів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кре­диторів для схвалення план санації боржника. Схвалений коміте­том кредиторів план санації та протокол засідання комітету кре­диторів подаються керуючим санацією до господарського суду на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідан­ня комітету кредиторів. Господарський суд затверджує план са­нації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскар­жена у встановленому порядку. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не бу­де подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кре­диторів. За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наяв­ності підстав для дострокового припинення санації керуючий сана­цією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів. За наслідками розгляду звіту керу­ючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернен­ня до господарського суду з клопотанням щодо: припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника; продовження встановленого строку процедури санації; припинення процедури санації, визнання борж­ника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; припинення процедури санації і укладення мирової угоди. Якщо комітетом кре­диторів не прийнято жодне з цих рішень або таке рішення не пода­но до господарського суду протягом п'ятнадцяти днів з дня закін­чення санації чи виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про визнання боржни­ка банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, або про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Мирова угода — домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі — прощення боргів). Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно від­строчки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) креди­торами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди забор­гованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'яз­кового державного соціального страхування. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про бан­крутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кре­диторів — членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржни­ка, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рі­шення про укладення мирової угоди приймається від імені борж­ника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кре­диторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів. Ми­рова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвер­дженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затверджен­ня господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкру­та), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг, оскільки може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону.

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення ми­рової угоди повинен подати до господарського суду заяву про за­твердження мирової угоди. Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскарже­на у встановленому порядку. Винесення господарським судом ух­вали про відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами. З дня затвер­дження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кре­диторів згідно з умовами мирової угоди. На підставках, передбаче­них законодавством, мирова угода може бути признана господарським судом недійсною або її можна бути розірвати. Визнання ми­рової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Усі попередні розглянуті процедури у справах про банкрутст­во (розпорядження майном, мирова угода, санація) були спрямо­вані на забезпечення функціонування суб'єкта підприємницької діяльності банкрута, але якщо всі намагання виявилися марними і такими, що не дали змоги задовольнити вимоги кредиторів, тоді до боржника застосовують процедуру ліквідації.

Ліквідація — припинення діяльності суб'єкта підприємниць­кої діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з ме­тою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Господарський суд при­ймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває лік­відаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може про­довжити цей строк на шість місяців. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідацій­ної процедури, здійснює інші повноваження.

У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в по­рядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Лікві­датор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до заве­ршення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому Законом та іншими нормативно-правовими актами. З дня призначення лікві­датора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи — банкрута. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної проце­дури. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету креди­торів може припинити повноваження ліквідатора і за пропозицією комітету кредиторів призначає нового ліквідатора.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута лік­відатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Кошти, які надходять у ході проведення ліквіда­ційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам, черговість задоволення вимог кредиторів визначена ст. 31 Закону. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним орга­ну, а майно державних підприємств — відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цьо­го майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Госпо­дарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки чле­нів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задово­лення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи •— банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного держав­ного реєстру підприємств та організацій України, а також влас­нику (органу, уповноваженому управляти майном), органам дер­жавної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів і може продо­вжувати підприємницьку діяльність. Господарський суд може ви­нести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів мен­ше, ніж вимагається для її функціонування за законодавством.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Дайте характеристику боржника і банкрута.

2. Охарактеризуйте суб'єктів банкрутства.

1. Дайте визначення поняттю «учасники процедури банкрутства».

3. Чи є у чотирьох процедурах банкрутства обов'язкові до виконання у будь-якому разі?

4. Чи можуть бути оскаржені акти господарського су­ду, прийняті у справах про банкрутство?