Тема 4. Підвідомчість і підсудність справ господарським судам

1. Підвідомчість справ господарським судам.

2. Під­судність справ.

3. Види територіальної підсудно­сті.

4. Передача справ з одного господарського суду до іншого.

1. Підвідомчість справ господарським судам.

В юридичній теорії правовий інститут підвідом­чості означає розмежування кола справ між судами, господарськи­ми судами, адміністративними судами й адміністративними орга­нами. Сукупність юридичних норм, які утворюють інститут підві­домчості, визначає властивості справ (характер правовідносин), в силу яких їх вирішення віднесено до компетенції того чи іншого органу.

Поняття «підвідомчість справ господарським судам», або «предметна компетенція», означає коло справ, віднесених зако­нодавством до розгляду і вирішення системою господарських су­дів України. Підвідомчість різних категорій спорів господарсь­ким судам визначається господарським процесуальним законодав­ством і нормативними актами матеріально-правового характеру.

Чітко визначити підвідомчість того чи іншого спору госпо­дарському суду можливо, користуючись критеріями підвідомчос­ті, якими є:

• суб'єктний склад учасників спору;

• характер спірних матеріальних правовідносин.

Ці два критерії пов'язані між собою і повинні існувати і вико­ристовуватись на практиці в єдності.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України ви­значено, що господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями та ін­шими юридичними особами, громадянами, які здійснюють під­приємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяль­ності, а у випадках, передбачених законодавством, може вирішу­вати спори і розглядати справи за участю державних та інших ор­ганів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяль­ності за встановленою підвідомчістю господарських справ.

Відповідно до ст. 12 ГПК до підвідомчості господарських су­дів віднесені справи у спорах, що виникають при укладанні, змі­ні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.

Господарським судам підвідомчі також справи про банкрутство, які розглядаються у порядку провадження, передбаченому Госпо­дарським процесуальним кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом» та іншими законами.

Справи за заявами Антимонопольного комітету України, Ра­хункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції також розглядають господарські суди.

Справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновни­ком, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських то­вариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

Стаття 12 ГПК містить перелік спорів, не підвідомчих госпо­дарським судами, а саме:

• спори про приватизацію державного житлового фонду;

• спори, що виникають при погодженні стандартів та техніч­них умов;

• спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і та­рифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

• спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

• інші спори, вирішення яких відповідно до законів України та міждержавних договорів віднесено до відання інших органів.

Аналіз характеру спірних відносин підвідомчих господарсько­му суду дозволяє зробити висновки про те, що господарському суду підвідомчі спори, що випливають з господарських (господарсь­ка, підприємницька діяльність) та справи про банкрутство. Раніше господарські суди розглядали спори, пов'язані з публічно-пра­вовими відносинами, в яких брали участь суб'єкти господарюван­ня. На сьогодні такі спори підвідомчі адміністративним судам.

Порушення господарського процесу за позовною заявою фізи­чної особи (не суб'єкта підприємницької діяльності) було не мож­ливим, не передбачалось законодавством, а за заявою фізичної особи-кредитора порушувались лише справи про банкротство. У зв'язку з переходом до підвідомчості господарських судів спорів, що виникають, з корпоративних відносин, з'явилася нагода по­рушення провадження за позовною заявою фізичної особи — учасника таких відносин.

Питання про підвідомчість справи вирішує суддя господарського суду одноособово, спираючись на дані, які містяться в поданій по­зовній заяві. При цьому суддя не повинен керуватися думкою пози­вача, а перевіряє її правильність сам. Якщо справа не підвідомча го­сподарському суду, суддя виносить ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК). Коли вказані в позові дані не дозволя­ють вирішити питання про підвідомчість, суддя приймає позовну заяву, порушує провадження, і залежно від обставин, які виявились в судовому засіданні, або вирішує справу по суті, або ухвалою при­пиняє провадження по справі (ст. 80 ГПК). Ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК) і про припинення прова­дження у справі (ст. 80 ГПК) можуть бути оскаржені. Ухвала про порушення провадження у справі (ст. 64 ГПК) не може бути оскар­женою, але сторони мають право клопотати в судовому засіданні про розгляд питання про підвідомчість справи господарському суду.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сто­ронами (за письмовою угодою) на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Слід мати на увазі, що справи про банкрутство підвідомчі лише господарським судам і не можуть розглядатися третейськими судами. Сторони не можуть передавати на вирішення третейського суду спори, однією зі сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, ка­зенне підприємство та інші, передбачені чинним законодавством у випадку укладання третейської угоди, спір не може бути вирішено у господарському суді. Сторони можуть укласти угоду про передачу спорів до третейського суду, які виникнуть у майбутньому, а також можуть звернутися до третейського суду з конкретної справи, як до початку судового провадження, так і в будь-якій стадії господарсь­кого процесу, але до прийняття рішення у справі. В останньому ви­падку господарський суд припиняє провадження у справі.

У широкому розумінні підвідомчість виступає як передумова права на подання позову в господарський суд.