4. Господарське процесуальне право (предмет, метод регулювання, система, джерела, правовідносини).

Діяльність господарського суду зі здійснення правосуддя є гос­подарським процесом. Сукупність правових норм, які регулюють порядок цієї діяльності, є господарським процесуальним правом. Інакше кажучи, господарське процесуальне право регулює поря­док справляння господарського процесу.

Господарське процесуальне право— система правових норм, які регулюють діяльність господарського суду й інших за­цікавлених осіб, пов'язану зі здійснення правосуддя у справах компетенції господарського суду.

Господарське процесуальне право належить до системи проце­суальних галузей права (поряд з цивільним процесуальним, адмі­ністративним процесуальним, кримінальним процесуальним та іншими процесуальними галузями) та за своїм змістовими харак­теристиками відноситься до галузей права публічно-правового ха­рактеру. Наявність процесуальних відносин зумовлена необхідніс­тю в упорядкуванні діяльності органів судової влади.

Предметом певної галузі є ті відносини, які регулюють норми цієї галузі. Предметом господарського процесуального права є юридичні процесуальні дії суду і зацікавлених осіб у ході здійс­нення правосуддя у справах, підвідомчих господарським судам.

Методом правового регулювання визначають сукупність юри­дичних способів і прийомів впливу на відносини, які є предметом даної галузі права. Основним методом господарського процесуа­льного права є імперативний (владних приписів) за наявності дис­позитивних (дозволу) елементів. Такі сполучення пояснюються тим, що, з одного боку, господарський процес є владна діяльність господарського суду по застосуванню норм матеріального і проце­суального права, що припускає владний початок у механізмі гос­подарського регулювання, з іншого — процес є формою примусо­вого здійснення суб'єктивних прав в основному в тих галузях права, які будуються на рівності, диспозитивності їх суб'єктів.

Система галузі права— це сукупність норм галузі та їх поділ на структурні частини. Систему господарського процесуального права можна поділити на дві частини: загальну й особливу.

До загальної частини мають бути віднесені норми й інститути, які мають значення для всього господарського процесу, на всіх його стадіях та закріплюють: право на звернення до господарського суду, принципи господарського процесуального права, склад суду й осіб, які беруть участь у справі, підвідомчість і підсудність, докази в гос­подарському процесі, судові витрати у господарському процесі, процесуальні строки господарського судочинства та інші.

Особлива частина господарського процесуального права об'єд­нує норми й інститути, які регулюють окремі види процесуаль­них відносин, а саме постадійні процесуальні відносини: пору­шення справи, підготовку справ до судового розгляду, порядок розгляду і вирішення спорів, оскарження і перегляд рішень, ви­конання судових рішень.

Джерелом господарського процесуального права є нормати­вно-правові акти, які вміщують правові норми, що регулюють гос­подарське судочинство. Первісним джерелом господарського про­цесуального права, як і системи права взагалі, є Конституція Украї­ни. Конституційні норми, зокрема, визначають конституційні заса­ди організації здійснення правосуддя і системи судів загальної юрисдикції як органів судової влади та основи правового статусу судді — носія судової влади. Закон України «Про судоустрій України» визначає правові засади організації судової влади та здій­снення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, си­стему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та ре­гулює інші питання судоустрою. Господарське процесуальне право має відокремлені джерела зі спеціальними процесуальними норма­ми, які містяться в законах матеріально-правового характеру, таким як Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Господарське процесуальне пра­во — право кодифіковане, нормативним правовим актом якого ви­ступає Господарський процесуальний кодекс України.

Закон України «Про судоустрій України» і Господарський проце­суальний кодекс України становлять основу господарського проце­суального законодавства. Закон визначає завдання господарських судів, принципи створення і діяльності, структуру і систему госпо­дарських судів та інші питання. Норми Господарського процесуаль­ного кодексу визначають принципи господарського судочинства, склад господарського суду, підвідомчість і підсудність спорів, поря­док подання позову, доказування, вирішення спорів, перегляд судо­вих рішень господарського суду, виконання судових господарських актів та інші питання, пов'язані з діяльністю господарського суду.

Правові норми, які стосуються господарського судочинства, містять і інші законодавчі акти: Цивільний кодекс України, Гос­подарський кодекс України та ін. До джерел господарського про­цесуального права треба віднести і міжнародні угоди України.

Джерелом господарського процесуального права є також підзаконні нормативно-правові акти, які містять норми з питань, що сто­суються господарського процесу. Такими можуть бути укази Пре­зидента України, а саме: Указ Президента України від 11 липня 2001 р. № 511 «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України», постанови Ка­бінету Міністрів України. Як правило, регламентують господарське судочинство закони— нормативно-правові акти вищої юридичної сили, підзаконні нормативно-правові акти, що не можуть бути ниж­че за юридичною силою, ніж акти Президента України, у випадках, передбачених законодавством, акти Кабінету Міністрів України.

Під час розгляду і вирішенню господарських спорів та інших справ, у процесі перегляду рішень господарського суду та їх ви­конання виникають господарські процесуальні правовідноси­ни між суддею й іншими учасниками процесу.

Між сторонами (третьою особою і стороною), тобто між суб'єктами, що сперечаються, існують матеріальні відносини, але не процесуальні. Процесуальні відносини безпосередньо між учасниками процесу не виникають. Вони існують між господар­ським судом (суддею) й іншими учасниками з конкретної справи.

Процесуальні правовідносини в господарському судочинстві складаються з: права та обов'язку господарського суду розгляну­ти дану справу і прийняти по ній судове рішення; прав і обов'яз­ків осіб, які беруть участь у справі, на судовий захист.

Господарський суд— обов'язковий суб'єкт процесуальних правовідносин, тому всі клопотання, вимоги, прохання звернені до судді або суду. Господарські процесуальні правовідносини — це відносини влади. Повноваження господарського суду мають владний характер щодо інших учасників процесу: суд притягує відповідача у процесі, зобов'язує осіб, які є учасниками у справі і які не є учасниками у справі, виконує певні дії.

У матеріальних відносинах суб'єкти господарювання — органі­зації, підприємці — рівні. У процесуальних відносинах становище учасників процесу — сторони, третьої особи, судді, суду — не од­накове, хоча всі вони мають певні права і виконують обов'язки.

Господарський суд має не лише права, а й обов'язки. Суддя гос­подарського суду повинен приймати позовні заяви, коли вони відпо­відають вимогам закону, вислуховувати роз'яснення сторін, поважа­ти і дотримуватись прав усіх учасників процесу. Господарський суд несе обов'язки перед сторонами і державою — правильно і згідно з законом розглядати і вирішувати підвідомчі йому спори.

Особливістю господарських процесуальних правовідносин є те, що вони можуть бути лише в правовій формі і не існують як фактичні відносини, тобто вони існують, оскільки існує госпо­дарський процес, врегульований нормами права. У господарсь­кому процесі суддя господарського суду, інші учасники здійс­нюють лише ті процесуальні дії, які передбачені нормами гос­подарського процесуального права.

Господарські процесуальні відносини виникають на підставі процесуальних норм, в той же час норми процесуального права реалізуються в цих відносинах. Як і будь-які інші, господарські процесуальні відносини виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів. Специфікою господарських про­цесуальних відносин є те, що юридичними фактами виступають, як правило, процесуальні дії, які відбуваються у строки, встанов­лені законом або призначені господарським судом.

Об'єктом господарських процесуальних відносин є господар­ські спори у сфері господарювання та інші спори по справах, під­відомчих господарським судам. Суб'єктний склад процесуальних відносин складається з судді (одноособово або колегіально), сто­рін, третіх осіб, прокурора, державних органів, інших учасників.