3.2 Фінансова наука в Україні.

Фінансова наука в Україні розвивалася в умовах перебування України у складі Російської імперії.

Починаючи з другої половини XIX столття з'являються роботи вчених, присвячені проблемам фінансової науки, зокрема треба відмітити вклад слідуючих вчених:

1. І. Я. Франко:

1. питанням фінансів присвятив понад 40 праць. Передусім, це праці з аналізу фінансової політики Австро–Угорської імперії, характеристика діяльності багатьох фінансових установ, у тому числі комерційних банків, фінансових фондів, господарських товариств.

2. публікує роботу під назвою "Сила податкова Галичини", в якій досліджує наявну податкову систему імперії:

3. вказує на непосильний податковий тиск, що зумовлює тяжке економічне становище трудового люду;

4. вбачає причину податкового тягаря в надмірних непрямих податках, які завуальовують справедливий розподіл національного багатства між верствами населення на користь капіталу;

5. здійснює критичні огляди проектів та звітів державного бюджету.

6. проявив активну зацікавленість щодо питань розвитку банківської системи в Галичині.

2. М. І. Туган–Барановський – професор університету святого Володимира:

1. заперечує твердження К. Маркса "прибуток і заробітна плата перебувають у зворотному співвідношенні одне до одного";

2. доводить, що зі зростанням прибутку може зростати також і заробітна плата, а відповідно – доходи держави;

3. стверджує, що заробітна плата і прибуток можуть збільшуватися при зростанні продуктивності праці.

4. цікавими с думки з приводу ролі грошей у здійсненні виробничих циклів–в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький процент на позичковий капітал. В свою чергу, низький процент на капітал зумовлює пожвавлення в економіці;

5. доводив, що економіка, побудована на принципах сукупного попиту і сукупної пропозиції, має гарні перспективи.

3. М. Добриловський – професор–емігрант української господарської академії в довоєнній Чехословаччині.

У 1934 р. він видав курс лекцій "Основи фінансової науки", у якій:

1. дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господарством;

2. зазначив, що фінансова наука повинна досліджувати способи одержання коштів для задоволення державних потреб.

4. Л. Мітіліпо – вчений–фінансист; дотримувався аналогічних поглядів.

У 1929 р. видав роботу "Основи фінансової науки", в якій стверджував, шо між державою та її громадянами відбувається угода, за якою держава задовольняє певні потреби громадян, а останні сплачують за це певну суму грошей у формі податків.

5. М. X. Бунте – державний діяч, який обіймав посаду міністра фінансів царської Росії. Має декілька праць із питань грошового обігу, кредиту, державних фінансів.

6. М. М.Алексєєнко– професор Харківського університету. Основна його праця "Погляд на розвиток вчені про податки" присвячена дослідженню поглядів на податки А. Сміта, Ж. – Б. Сея, Д. Рікардо, Ж. Сісмонді, Д. Мілля. Глибоко аналізуючи еволюцію вчення про податки, доходить багатьох серйозних висновків – послуги держави – це також виробництво корисних речей, а тому праця на їх створення є продуктивною і повинна обкладатися податками.

Характерна особливість розвитку фінансової науки на початку XX століття – в працях вчених – фінансів цієї доби більше розглядаються проблеми фінансів зарубіжних країн і майже не приділяється увага фінансовим проблемам Російської імперії.