Увага відіграє важливу роль в житті людини:

• Без уваги не можливий успіх у будь-якій діяльності (навчання, гра у баскетбол).

• Увага супроводжує усі психічні процеси.

• Без уваги не можливе формування особистості.

2. Види уваги:

І. В залежності від участі волі:

1. Мимовільна увага – це зосередження свідомості на об’єкті в силу інтересу або цікавості до нього.

2. Довільна увага – свідоме зосередження уваги на об’єкті.

3. Після довільна увага вникає після довільної і викликається інтересом до діяльності.

ІІ. За особливостями об’єктів:

1. Зовнішня увага спрямована на об’єкти зовнішнього світу.

2. Внутрішня увага – зосередження на думках, почуттях, переживаннях, самозаглиблення.

ІІІ. За формою організації:

1. Колективна увага – зосередження всіх членів групи на одному об’єкті.

2. Групова увага – зосередження груп на завданні в умовах роботи колективу.

3. Індивідуальна увага – зосередження індивіда на своєму завданні.

3. Властивості уваги:

1. Стійкість уваги характеризується часом, на протязі якого людина зосереджується на одному предметі чи діяльності.

2. Обсяг уваги характеризується кількістю об’єктів, які людина може сприйняти одночасно.

3. Розподіл уваги характеризується кількістю дій, які людина може виконати одночасно.

4. Переключення уваги – зміна її спрямованості з одного об’єкта на інший.

5. Зосередженість уваги – утримання уваги на об’єкті і відволікання від усього іншого.

6. Коливання (флуктуація) уваги – це короткочасне та мимовільне посилення або послаблення уваги.

4. Неуважність та її причини.

Важливою стороною психічної діяльності особистості є уважність, яка має дві форми вияву:

1. Уважність пов’язана з постійною увагою до зовнішньої ситуації, вмінням бачити зміни, організовувати свою діяльність.

2. Як моральна риса особистості, яка проявляється у чуйному ставленні до оточуючих.

Особливості уваги людини значною мірою пов’язані із властивостями ВНД. Зокрема, рухливість, інертність, сила та слабкість нервових процесів впливають на всі властивості уваги.

Стійка увага, її легкий розподіл та переключення пов’язані із сильною нервовою системою і, навпаки, слабкий розподіл уваги, не вміння зосередитися, пов’язані із слабкою нервовою системою.

Характеризуючи таким чином увагу, можна виділити уважних і неуважних дітей.

Уважними вважають дітей, які здатні довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на завданні і переходити до після довільної уваги.

Неуважними називають розсіяних дітей, які не вміють організувати свою діяльність, непослідовні у виконанні дій і т.д.

5. Розвиток уваги у дітей.

Виготський Л.С. виходив з того, що культурний розвиток уваги розпочинається у ранньому віці. Люди, які оточують дитину, за допомогою певних стимулів та засобів спрямовують її увагу, керують нею, тобто дають дитині засоби, на підставі яких вона в подальшому оволодіває своєю увагою за таким самим типом.

У шкільному віці настає перелом у розвитку уваги. Зовнішня безпосередня увага поступово стає опосередкованою.

З народження – мимовільна увага, на 2р.ж. – спрямована до слів дорослих. У 5-6 років діти виявляють елементарні форми довільної уваги.

Особливості довільної уваги: низький рівень її вибірковості, учні на одному рівні фіксують і головне, і другорядне.

У процесі навчання учні вчаться розподіляти увагу. У підлітків збільшується ступінь вибірковості, довільності, концентрації уваги.