2. Кора великих півкуль.

Найбільш розвиненою частиною головного мозку є великі півкулі. Це парне утворення з правової і лівої половини. Зверху вони покриті тонким шаром сірої мозкової речовини, корою великих півкуль, яка має складчастий вигляд (борозни і звивини).

У корі великих півкуль головного мозку виділяють 4 частини:

• лобну;

• тім’яну;

• потиличну;

• скроневу.

При ураженні лобної долі, людина не усвідомлює свою поведінку і веде себе як робот. Інші долі здійснюють прийом, переробку і збереження інформації, яка надходить від органів чуття:

• у потиличній долі знаходяться центри зору;

• у скронях - центри нюху і слуху;

• у тім’яній – центри дотикових відчуттів (тепла, холоду)

Права і ліва півкуля головного мозку не являються симетричними у виконанні своїх функцій. Вони керують протилежними половинами тіла (ліва півкуля – правою половиною тіла, і навпаки). Центри мови розміщенні у лівій півкулі.

Мова – це складна функція, що здійснюється трьома ділянками кори, тобто існує три центри мови:

1. мовно-руховий центр Брока, який забезпечує здатність розмовляти;

2. мовно-слуховий центр Верніке, який забезпечує здатність чути і розуміти чужу мову;

3. мовно-зоровий центр, або центр читання і розуміння письмової мови.

Можна виділити і інші ділянки мозку, робота яких пов’язана з тими чи іншими психічними проявами. Це називається локалізацією функцій.

3. Робота нервової системи людини.

а) рефлекторна діяльність мозку:

Фізіологічною основою психіки є ВНД, тому закони ВНД, відкриті І.П.Павловим, мають важливе значення для психології.

Основною формою взаємодії організму із середовищем є рефлекс – відповідь організму на подразнення. Ця дія здійснюється за допомогою центральної нервової системи.

У рефлекторному механізмі виділяють три частини:

• чутливу;

• центральну;

• рухову.

Збудження по чутливому нерву дається у центр (мозок). Де переключається на руховий нерв і по ньому іде до робочого органу. Виникає реакція - відповідь на подразнення. Ці три частини рефлекторного механізму разом називаються рефлекторною дугою.

Рефлекси бувають двох видів:

• безумовні рефлекси, які є функцією нижніх відділів центральної нервової системи, які розміщені під корою;

• умовні рефлекси є функцією вищого відділу мозку – кори великих півкуль.

Безумовні і умовні рефлекси виконують функцію зв’язку організму з оточуючим середовищем, забезпечують його пристосування до цього середовища і нормальну життєдіяльність.

б) нервові процеси у корі великих півкуль:

Координація функцій кори великих півкуль головного мозку здійснюється за допомогою двох основних нервових процесів – збудження і гальмування. За характером діяльності ці процеси протилежні. Якщо процеси збудження пов’язані з активною діяльністю кори, з утворенням нових умовних нервових зв’язків, то процеси гальмування спрямовані на зміну цієї діяльності на припинення збудження, що виникло у корі. Гальмування забезпечує необхідні умови для відновлення працездатності нервових клітин. Наприклад, сон оберігає кору від виснаження і руйнування.

в) види гальмування:

Існують два основних види гальмування:

• зовнішнє гальмування – це результат дії будь-якого зовнішнього сильного стороннього подразника. Наприклад, першокласник виводить літери, але забіг кіт і він починає з ним гратися. Особливою формою зовнішнього гальмування є оберігаюче гальмування. Воно виникає під впливом дуже сильних подразників, які викликають дуже сильні збудження нервових клітин. Як тільки подразнення досягає певної межі, в дію вступає оберігаючи гальмування. Наприклад, перевтомлена дитина швидко засинає.

• Внутрішнє гальмування є проявом внутрішніх закономірностей роботи кори. Наприклад, згасання умовних рефлексів – якщо дитина не чистить зуби систематично, то згасає навичка.

г) динаміка нервових процесів:

Діяльність кори являє собою складну мозаїку процесів збудження і гальмування, які тісно пов’язані між собою. Ця взаємодія підлягає двом основним законам: закону іррадіації і концентрації та закону взаємної індукції.

Закон іррадіації і концентрації полягає в тому, що коли під впливом того чи іншого подразника у будь-якій ділянці кори виникає збудження, то воно не залишається в одному місці, а поширюється по корі великих півкуль. Це явище називають іррадіацією збудження.

Закон взаємної індукції полягає в тому, що нервовий процес виникає у сусідніх ділянках протилежний процес. Наприклад, якщо у одній з ділянок кори виникає збудження, то у сусідніх ділянках виникає процес гальмування. Це явище називається негативною індукцією. Відповідно гальмування викликає навколо себе збудження – позитивна індукція. Наприклад, негативна індукція лежить в основі відволікання від якогось предмету чи роботи, а позитивна індукція, коли дитина хоче спати, то гальмуються мовні і рухові центри.

д) перша і друга сигнальні системи:

Кора великих півкуль мозку отримує багато різних сигналів , які надходять як з зовнішнього так і внутрішнього середовища І.П.Павлов виділив два типи сигналів, або сигнальних систем:

• перша сигнальна система – це сигнали, які надходять від предметів і явищ оточуючого світу (зорові, слухові, нюхові, смакові).

• друга сигнальна система – це здатність реагувати на слова і словосполучення. Друга сигнальна система є фізіологічною основою людського мислення.

е) системність роботи мозку:

Взаємодіючи у корі головного мозку ділянки збудження і гальмування утворює складні системи.

Відповідно і умовні зв’язки не існують ізольовано і не залежно один від одного, а утворюють системи, які складаються під впливом багаторазового повторення певних зовнішніх впливів.

Система умовних нервових зв’язків, в основі якої лежить стійкий розподіл процесів збудження і гальмування в корі головного мозку і яка зумовлює стійкість поведінки в даних умовах І.П. Павлов назвав динамічним стереотипом.

Динамічний стереотип – це результат пристосування організму до впливів зовнішнього середовища, які часто повторюються. Різні звички у поведінці дитини і дорослою є динамічними стереотипами.