- •Конспект лекцій
- •Теми лекцій
- •Лекція 1: загальне введення в комп'ютерну графіку
- •Предмет і область застосування комп'ютерної графіки
- •Коротка історія
- •Технічні засоби підтримки комп'ютерної графіки
- •Питання й вправи
- •Лекція 2 сучасні апаратні засоби растрової графіки
- •2.1.Основні поняття
- •2.2. Пристрою уведення Сканери
- •Цифрові фотоапарати й відеокамери
- •2.3. Пристрою виводу Дисплеї
- •Дисплеї на елт
- •Жидкокристаллические дисплеї
- •Інші типи дисплеїв
- •Проектори
- •Принтери
- •Матричні принтери
- •Струминні принтери
- •Лазерні принтери
- •2.4. Архітектура графічної підсистеми пк Архітектура
- •Подання зображень
- •Програмний інтерфейс
- •Питання й вправи
- •Лекція 2. Колір у комп'ютерній графіці
- •Про природу світла й кольору
- •Колірний графік мко
- •Колірні моделі rgb і cmy
- •Колірні моделі hsv і hls
- •Простір cie Luv
- •Питання й вправи
- •Лекція 3. Геометричні перетворення
- •Системи координат і вектори
- •Рівняння прямій і площині
- •Аналітичне подання кривих і поверхонь
- •Перетинання лучачи із площиною й сферою
- •Інтерполяція функцій однієї й двох змінних
- •Матриці
- •Геометричні перетворення (перенос, масштабування, обертання)
- •Перехід в іншу систему координат
- •Завдання обертання щодо довільної осі
- •Питання й вправи
- •Лекція 4. Подання геометричної інформації
- •Геометричні примітиви
- •Полігональні моделі
- •Воксельні моделі
- •Поверхні вільних форм (функціональні моделі)
- •Системи координат: світового, об'єктна, спостерігача й екранна
- •Однорідні координати. Завдання геометричних перетворень в однорідних координатах за допомогою матриць
- •Питання й вправи
- •Лекція 6 алгоритми растеризаЦії відрізків, окружностей і еліпсів
- •6.1. Введення в растеризацію кривих
- •6.2.Зображення відрізка із цілочисловими координатами кінців
- •Цифровий диференціальний аналізатор
- •Алгоритм Брезенхема
- •Алгоритм Кастла-Пітвея
- •6.3. Зображення відрізка з нецілочисловими координатами кінців
- •6.4. Зображення окружностей
- •Алгоритм Брезенхема
- •6.5. Зображення еліпсів
- •Побудова по неявній функції
- •Побудова шляхом стиску окружності
- •Лекція 7 відсікання (кЛіпування) геометричних примітивів
- •Алгоритм Сазерленда-Коена відсікання прямокутною областю
- •Відсікання опуклим багатокутником
- •Кліпування багатокутників
- •Питання й вправи
- •Лекція 8 видалення невидимих поверхонь і ліній
- •Видалення нелицьових граней багатогранника Алгоритм Робертса
- •Алгоритм Варнока
- •Алгоритм Вейлера-Азертона
- •Метод z-Буфера
- •Методи пріоритетів (художника, що плаває обрію)
- •Алгоритми порядкового сканування для криволінійних поверхонь
- •Метод двійкової розбивки простору
- •Метод трасування променів
- •Питання й вправи
- •Лекція 9 проектування просторових сцен
- •Основні типи проекцій
- •Паралельні проекції
- •Центральні проекції
- •Математичний апарат
- •Ортогональні проекції
- •Косокутні проекції
- •Центральні проекції
- •Спеціальні картографічні проекції. Екзотичні проекції земної сфери
- •Стереографическая проекція
- •Гномоническая проекція
- •Ортографическая проекція
- •Проекції на циліндр
- •Проекція Меркатора
- •Проекції на багатогранник
- •Незвичайні проекції
- •Питання й вправи
- •Лекція 10 растрове перетворення графічних примітивів
- •Алгоритм Брезенхема растрової дискретизації відрізка
- •Алгоритми Брезенхема растрової дискретизації окружності й еліпса
- •Алгоритми заповнення областей
- •Лекція 11 зафарбовування. Рендеринг полігональних моделей
- •Проста модель висвітлення
- •Питання й вправи
- •Зафарбування граней Плоске зафарбовування
- •Зафарбування методом Гуро
- •Зафарбування методом Фонга
- •Більше складні моделі висвітлення
- •Усунення ступінчастості (антиэлайзинг)
- •Питання й вправи
- •Лекція 12 візуалізація просторових реалістичних сцен
- •Свето- Тіньовий аналіз
- •Метод излучательности
- •Глобальна модель висвітлення із трасуванням променів
- •Текстури
- •Питання й вправи
- •Лекція 13 алгоритми стиску зображень без втрат
- •13.1. Необхідність стиску зображень
- •13.2. Неіснування ідеального алгоритму
- •13.3. Алгоритми кодування довжини повторення (rle)
- •13.4. Словникові алгоритми
- •Алгоритм lz77
- •Алгоритм lzw
- •13.5. Алгоритми статистичного кодування
- •Алгоритм Хаффмена
- •13.6. Арифметичне кодування
- •Лекція 14 стиск зображень із втратами
- •14.1. Необхідність стиску із втратами
- •14.2. Оцінка втрат
- •14.3. Зображення як функція
- •Дискретне Перетворення Фур'є
- •Дискретне косинусное перетворення
- •14.4. Алгоритм стиску зображень jpeg
- •14.5. Вейвлет-Перетворення
- •14.6. Фрактальное стиск
- •Список літератури
- •Лекція 15 алгоритми стиску відео
- •Введення
- •Основні поняття
- •Вимоги додатків до алгоритму
- •Визначення вимог
- •Огляд стандартів
- •Базові технології стиску відео Опис алгоритму компресії
- •Загальна схема алгоритму
- •Використання векторів зсувів блоків
- •Можливості по распараллеливанию
- •Інші шляхи підвищення ступеня стиску
- •Порівняння стандартів
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 16 основи видавничої справи
- •1. Вибір формату
- •1.1. Використання стандартних форматів
- •1.1.1. Стандартні розміри по iso
- •2. Підготовка тексту
- •2.1.2. Редагування матеріалу
- •Перевірка фактичної вірогідності матеріалу
- •Установлення власника авторських прав і одержання дозволу на видання
- •Вступна частина
- •Авантитул
- •Заключна частина
- •2.2. Оформлення книги
- •2.2.1. Принципи виміру й термінологія
- •2.2.2. Характеристики шрифту Загальні характеристики
- •Класифікація шрифтів
- •2.3. Розробка дизайну тексту
- •2.3.1. Вибір шрифту
- •2.3.2. Вибір розмірів смуги набору, полів і шрифту
- •Формати октаво.
- •2.3.3. Стилі заголовків
- •Заголовки усередині тексту
- •Постійні й змінні колонтитули
- •Колонцифри
- •Допоміжний текст і підписи до ілюстрацій
- •Вступна й заключна частини
- •Складання підсумкової специфікації
- •2.3.4. Переноси
- •2.3.5. Розділові знаки
- •2.3.6. Зауваження по розмітці сторінки
- •2.4. Підрахунок сторінок тексту
- •2.4.1. Етап 1
- •Гарний матеріал
- •Поганий матеріал
- •2.4.2. Етап 2
- •2.4.3. Етап 3
- •Лекція 17 цифрове фото
- •1. Історія фотографії
- •2. Від плівки до цифрового фото
- •3. Умовна класифікація цифрових фотоапаратів
- •4. Сенсори цифрових фотоапаратів
- •Лекція 18 подання сайту
- •Зменшення швидкості руху
- •Створення кліпу зі зменшенням швидкості руху
- •Додавання змінної швидкості руху
- •Ініціалізація руху клацанням миші
- •Додавання сліду від руху об'єкта
- •Зникнення сліду
- •Підвищення ефективності
- •Покадровое рух
- •Постійна швидкість
- •Коливальний рух
- •Зміна розмірів у русі
- •Керування рухом
- •Ковзання
- •Використання порожніх фільмів
- •Реалізація підходів на практиці
- •Оглядач зображень
2.2.2. Характеристики шрифту Загальні характеристики
Пропорції. Вага й "насиченість" шрифту - от основні особливості, які впадають в око читачеві. Шрифт може мінятися від тонкого й витонченого до жирного й грубого, у проміжку між якими перебувають всі інші відтінки.
Наступною відмінною рисою є "заповнювання" символу. Вона може змінюватися від вільної й розрідженої до щільної й компактної.
Немаловажне значення має загальне співвідношення між висотою малої літери й довжиною верхнього й нижнього виступаючого елемента, а також між висотою рядкових і прописних букв. Літери, що мають невеликий фізичний розмір очка (наприклад, шрифти з кеглем 10 пт, які виглядають меншими, чим інші шрифти із цим же кеглем) часто виглядають так тому, що мають невеликий розмір тіла літери, але більші розміри верхніх і нижнього виступаючих елементів. Для інших шрифтів має місце зворотний ефект: більші розміри тіла літери й компактні выносные елементи.
Наплив. У штрихах, що утворять округлі форми символу, сама товста частина називається напливом.
Термін наплив (stress) використовується для опису положення осі овального елемента. Вісь може бути похилої, або вертикальної.
Букви з похилою віссю овального елемента виглядають більше рукописними й менш "механічними" або гравірованими, чим букви з вертикальною віссю.
Співвідношення між толщинами основних і сполучних штрихів, що становлять символ, називається ступенем контрастності й характерно для кожного накреслення, а також для гарнітури в цілому. Слабко контрастні букви виглядають більше м'якими; сильно контрастні букви виглядають правильно й одноманітно.
Рис. 2.4. Вісь овального елемента може бути похилої або вертикальної. Для букв із похилою віссю зарубки також виходять похилими; для букв із вертикальною віссю зарубки горизонтальні
Зарубки. Шрифт може мати, а може не мати зарубок. Величина зарубок стосовно основного штриха букви може бути різної. Нижче наведені різні варіанти зарубок.
Рис. 2.5. Форми зарубок
Класифікація шрифтів
Відповідно до прийнятих угод, більшість шрифтів поєднуються в групи, часто відповідно до історії їхнього створення. Російський стандарт ДЕРЖСТАНДАРТ 3489.1-71 "Шрифти типографські" визначає шість основних груп шрифтів.
Британський стандарт BS 2961:1967 визначає вісім груп шрифтів. Але досить часто використовується й "традиційна" номенклатура, застосовувана до появи стандарту.
Нижче наведені шрифти відповідно до класифікації по стандарті BS, а також відповідні традиційні назви в дужках.
Готичні шрифти використовувалися при виробництві перших книг (в 1450-е роки, у Німеччині). Перші романські шрифти ("roman") були отримані через 20 років в Італії. Друкар з Венеції Николаус Йенсен скопіював їх з італійських рукописів XV століття.
Антиквенные венеціанські шрифти (Humanist (Venetian)). Антиквенными називається група шрифтів, що мають зарубки. Характерним представником і "родоначальником" цієї групи були шрифти Humanist, схожі на елегантні рукописні й имеющие похилий натиск, що надає їм каліграфічне накреслення. Їхня відмітна ознака - похила риса букви "e", що відтворює відповідну букву з рукописів того часу.
Як приклади можна привести шрифти Centaur, Cloister Old Style, Horley Old Style, Kennerley, Veronese, які всі засновані на друкованих зразках 1470 і 1480 р.
Шрифти старого стилю (Garalde (Old Face)). Захоплення шрифтами Humanist виявилося досить нетривалим. Через 25 років після Йенсена друкар Альд Мануций, знову у Венеції, запропонував нову серію шрифтів, що дозволяють досягти істотної економії при наборі без шкоди для чіткості, а літери були більше правильними й твердими. Нова розробка домінувала в типографській справі протягом наступних двох століть.
Шрифти Garalde менш каліграфічні по своєму виді, чим шрифти Humanist, і в них повернута горизонтальність поперечини в букві "e". Вони також мають похилу вісь овалу й досить економічні. Вони мають невелике очко рядкових знаків, але дуже елегантний дизайн. Це класичні книжкові шрифти.
Шрифти Garalde зустрічаються в багатьох варіантах, що відбивають різні національні й культурні особливості, придбані після первісної своєї появи. Сучасні розробки, звичайно, були створені машинним способом; багато хто з них були створені на початку тридцятих років XX сторіччя.
Вони містять у собі шрифти Bembo (1490, Італія); Garamond (1530, Франція); Ehrhardt (1680, Німеччина); Caslon (1720, Англія).
Ряд шрифтів класичного стилю, у які були привнесені деякі нові елементи при збереженні основних старих характеристик, був створений у середині XIX століття. До них ставляться Old Style (1852, Шотландія); Imprint (1912, Англія).
Шрифти перехідного стилю (Transitional). У середині XVIII сторіччя вплив гравіювання в техніку листа й типографській справі стало більше відчутним. Гравіровані мідні літери надавали регулярний і механічний вигляд тексту; ця тенденція сприяла багатьом нововведенням у металевому наборі того часу. Це була "епоха раціоналізму", коли перевага віддавалася однорідності й симетрії. У той же час, ряд досягнень у техніку печатки й поява більше гладкого паперу привели до появи більше тонких штрихів і більше вишуканому контрасту основних і сполучних елементів літер.
Шрифти перехідного стилю відрізняють більше вертикальна вісь овалу, для них допускається більший контраст. Серифы як і раніше використовуються округлені.
Найбільш популярними на сьогоднішній день шрифтами перехідного стилю є Baskerville (1760, Англія); Fournier (1760, Франція); Bell (1780, Англія); Scotch Roman (1790, Шотландія).
Шрифти нового стилю (Didone (Modern)). Тенденція до однорідності, механічному характеру й симетрії, що панує в ході всього XVIII століття, досягла своєї кульмінації на початку XIX століття й сприяла появі высокооднородных, высокоструктурированных шрифтів.
Шрифти нового стилю мають повністю вертикальну вісь овалів, горизонтальні серифы й різкий контраст між основними й сполучними штрихами.
Як найбільше відомі приклади можна привести шрифти Bodoni (1810, Італія); Walbaum (1820, Німеччина); Modern Extended (1830, Шотландія).
Брускові шрифти ( Slab-serif (Egyptian)). Промислова революція й пожвавлення комерційної діяльності, який вона супроводжувалася, сприяли появі нової моди в типографській справі, що була властива викторианской епосі - кричущі й важкі шрифти.
Перші, ранні версії шрифтів являли собою шрифты Didone (Modern) зі сміливим накресленням ( 1810-е роки). Для цих шрифтів характерні лінійні зарубки як з дужками, так і без. Деякі із цих шрифтів були використані в якості складальних, особливо Clarendon, перший шрифт, розроблений і використовуваний у якості жирного (1845).
Характерними прикладами є шрифти Cairo, Clarendon, Egyptian, Playbill і Rockwell.
Серед кириличних шрифтів до брускового ставляться такі, як Балтика, Ксенія, Трактир, Родео.
Гротески – шрифти без зарубок (Lineale (Sans Serif)). Шрифти без зарубок уперше з'явилися в 1820-х роках і швидко завоювали гідне місце в арсеналі шрифтів. Складальні шрифти з'явилися пізніше.
Стандарт BS 2961 передбачає чотири категорії.
Grotesue характерний для зразків, створених на початку XIX століття. Вони були закритими, щільними й зазнавали критики за свою "гротескність" естетами того часу. Їх іноді називають Gothic, за аналогією з відродженими до цього моменту шрифтами Gothic. Як приклади приведемо шрифт Франклін Готик.
Шрифти, називані Новими гротесками ( Neo-Grotesque), є більше сучасними, їхні літери більше відкриті й закруглені, всі штрихи мають однакову товщину й однолінійне накреслення. Найбільш відомими представниками цих шрифтів є Helvetica (1950, Швейцарія) і Univers (1950, Франція).
Шрифти групи геометричних гротесків (Geometrics) ставляться до категорії, у якій літери без зарубок формуються із простих геометричних фігур, наприклад окружностей або прямокутників. Вони мають дизайн, характерний для початку XX століття, і містять у собі такі шрифти, як Erbar, Eurostile і Futura. Серед кириличних шрифтів можна назвати гарнітури Журнальна рубана й Кабель.
Категорія шрифтів, що ставляться до гуманістичних гротесків (Humanist), заснована на пропорціях, властивих рядковим літерам шрифтів Humanist і Garalde. Для них характерний також деякий контраст штрихів і вид, що нагадує шрифти із зарубками. Вони включають шрифти Gill Sans (1920, Англія) і досить привабливий шрифт Optima (1958, Німеччина).
Рукописні (Script). Рукописні шрифти імітують курсивне накреслення. Стилі варіюються від строгого (Palace Script) до неформального (Flash). Серед кириличних шрифтів можна назвати Декор, Бетинаскрипт, Корида.
Декоративні шрифти поза класифікаціями (Graphic). Ці шрифти відрізняються від рукописних більше вигадливим накресленням, що має скоріше мальований характер. Відома безліч варіантів.
Всі інші шрифти відповідно до даної схеми класифікації представляються як гібриди основних шрифтів. Багато хто з них містять нові дизайнерські рішення, викликані застосуванням цифрових технологій, сканування й можливостей електронної обробки й поліпшення виду символів.
Тепер виберемо шрифт і використовуємо його для розробки дизайну книги.
