14. Для адаптування товару до вимог цільового ринку використовується:

а) коригувальна форма ФВА;

б) творча форма ФВА;

в) інверсна форма ФВА;

г) використовуються усі форми;

д) не використовується жодна з цих форм.

15. Функціональна структура об’єкта досліджується:

а) на підготовчому етапі;

б) на аналітичному етапі;

в) на творчому етапі;

г) на дослідницькому етапі;

д) на інформаційному етапі.

Термінологічний словник ключових понять теми

Вартісний аналіз – це метод контролінгу, що полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, яка виробляється, на предмет еквівалентності їх вартості та корисності. Отже, в центрі уваги вартісного аналізу перебувають функціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг), саме тому цей вид аналізу позначають також як функціонально-вартісний.

Інверсна форма ФВА передбачає необхідність додавання до вихідного набору зовнішніх функцій виробу – об’єкта аналізу – нових функціональних властивостей, які відповідають вимогам споживачів цільового ринкового сегмента. Перехід виробу до нового сегмента може спричинити не тільки потребу в нових функціях, а й відмову від певних «традиційних» властивостей та функцій виробу.

Коригувальна форма ФВА – це методичний різновид ФВА, використовувана для вдосконалення освоєних і головних дійових об’єктів. Мета – виявлення зайвих витрат, пошук резервів зниження собівартості і підвищення якості виробів.

Принцип наступності – це принцип, який в розвитку техніки сприяє тому, що для багатьох виробів існують аналоги, які мають тотожні конструктивні рішення та однакові або подібні цільові функції.

Творча форма ФВА орієнтується на розроблення принципово нового товару, який дає можливість суттєво розширити ринок фір­ми (або створити новий ринок). Цьому сприяє побудова гіпотетичної функціональної моделі майбутнього товару, властивості якого завдяки застосуванню принципово нового технічного рішення за своїми споживчими властивостями значно перевершують існуючі вироби.

Функціонально-вартісний аналіз – комплексний аналітико-методичний апарат для досягнення оптимального співвідношення між значущістю функції для споживача та витратами на її забезпечення.

Функція внутрішня – функція об’єкта, що визначається та реалізується його складовими елементами.

Функція головна – зовнішня функція, що визначає призначення, сутність та причину існування об’єкта в цілому.

Функція допоміжна – внутрішня функція, яка сприяє реалізації основної.

Функція другорядна – зовнішня функція, яка не впливає на здатність об’єкта працювати, проте, відображаючи побічні цілі його створення, збільшує попит на нього.

Функція зовнішня – загальна об’єктивна функція, що виконується об’єктом у цілому, та відображає функціональні відношення між ним і зовнішнім оточенням.

Функція корисна – зовнішня або внутрішня функція, яка свідчить про функціонально необхідні споживчі властивості об’єкта для визна­чення його працездатності.

Функція некорисна – зовнішня або внутрішня функція, яка є зайвою і збільшує вартість об’єкта, не збільшуючи його корисних спожив­чих властивостей.

Функція основна – внутрішня функція, яка забезпечує працездат­ність об’єкта, створює необхідні умови для здійснення голов­ної функції.

Функція потенціальна – зовнішня або внутрішня функція, яка реаль­но присутня в об’єкті, але не здійснюється за стандартних умов його функціонування.

Функція чинна – зовнішня або внутрішня функція, яка реально властива об’єкту і здійснюється за нормальних умов його функ­ціонування.

Функція шкідлива – зовнішня або внутрішня функція, яка непотрібна і збільшує вартість об’єкта, негативно впливає на інші функції та споживчі властивості.