5. Основні види художньо-конструкторських документів, що визначають ергономічні та естетичні властивості нових товарів є:

а) рисунок зовнішнього вигляду, ергономічна схема зі зв’язками елементів і параметрів системи «людина – виріб – середовище», опис графічних елементів карта фактурно-кольорового вирішення;

б) дизайн упаковки, опис графічних елементів;

в) зовнішній вид виробу, ергономічні вимоги до виробу;

г) естетичні властивості нового товару, рисунок зовнішнього вигляду та карта фактурно-кольорового вирішення;

д) вірної відповіді немає.

6. Ергономічність –це:

а) зручність та комфорт експлуатації виробу на всіх етапах функціонального процесу в системі «людина – виріб – середовище»;

б) комплекс функцій, які виконує людина в процесі життєдіяльності;

в) сукупність властивостей, які характеризують пристосованість конструкції товару до взаємодії зі споживачем з урахуванням фізико-біологічних особливостей людини;

г) зручність використання, що характеризує рівень комфортності у взаємодії людини з предметом;

д) зручність експлуатації виробу на етапах функціонального процесу в системі «людина – виріб – середовище».

7. Які ставляться вимоги до товарів, що безпосередньо обслуговують споживача:

а) фізіологічні, антропометричні, біомеханічні;

б) гігієнічні, антропометричні, фізіологічні та психофізіологічні;

в) фізіологічні, біомеханічні, гігієнічні, психологічні;

г) гігієнічні, психофізіологічні, антропометричні, біомеханічні;

д) фізіологічні, гігієнічні, антропометричні, біомеханічні.

8. Коригувальний напрямок розвитку ергономіки відрізняється від превентивного тим, що:

а) перший напрямок – проектує нову продукцію, другий – модернізує виріб, який вже освоєний виробництвом і виведений на ринок;

б) перший випливає з потреби у модернізації виробів, які вже освоєні виробництвом і виведені на ринок, другий – пов’язаний з проектуванням нової продукції;

в) перший – корегує виріб, другий – проектує нову продукцію;

г) перший – модернізує товар вже відомий ринку, другий – розробляє і виводить на ринок новий товар;

д) перший – проектує нову продукцію і виводить на ринок, другий – модернізує продукцію, яка вже відома на ринку.

9. Ергономіка вивчає взаємодію між:

а) людиною та середовищем;

б) людиною та виробом;

в) технікою та середовищем;

г) людиною та технікою;

д) технікою та виробом.

10. Головною метою раціонального ергономічного конструювання є:

а) обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина - виріб – середовище», що виявляються під час роботи виробів;

б) обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина - техніка – середовище», що виявляються під час роботи виробів;

в) обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина – техніка – виріб – середовище», що виявляються під час роботи виробів;

г) обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина – середовище», що виявляються під час роботи виробів;

д) обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина – техніка», що виявляються під час роботи виробів.

11. Предметом технічної естетики є:

а) вивчення соціально-культурних аспектів;

б) вивчення технічних аспектів;

в) вивчення естетичних проблем формування гармонічного предметного середовища;

г) вивчення естетичних аспектів формування середовища життєдіяльності людини;

д) вивчення соціально-культурних, технічних, естетичних аспектів формування середовища життєдіяльності людини.

12. До ієрархічної структури ергономічних показників якості товару відносять:

а) гігієнічні, антропометричні, фізіологічні та психофізіологічні;

б) антропометричні, фізіологічні та психофізіологічні, гігієнічні;

в) фізіологічні та психофізіологічні, антропометричні,гігієнічні;

г) фізіологічні та психофізіологічні, гігієнічні, антропометричні;

д) гігієнічні, фізіологічні, антропометричні.

13. Особливості умов зовнішнього середовища на робочому місці людини-оператора:

а) комфортне, не комфортне, екстремальне;

б) комфортне, відносно дискомфортне, екстремальне;

в) комфортне, екстремальне, надекстремальне;

г) комфортне, відносно комфортне, екстремальне, надто екстремальне;

д) комфортне, екстремальне.

14. Що також може бути самостійним компонентом у системі «людина - техніка – середовище»:

а) фізіологічні характеристики;

б) гігієнічні характеристики;

в) біомеханічні характеристики;

г) антропометричні характеристики;

д) психологічні характеристики.

15. До властивостей художньої цінності належить:

а) художньо-інформаційна виразність, раціональність організації форми, цілісність композиції.

б) цілісність композиції, досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду;

в) художньо-інформаційна виразність, раціональність організації форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду;

г) раціональність організації форми, цілісність композиції;

д) художньо-інформаційна виразність, досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду.

Термінологічний словник ключових понять теми

Антропометрія (від грец. antropos – людина, metron – міра) – один із основних методів дослідження в антропології, що базується на різних вимірюваннях людського тіла.

Виразність форми – відповідність зовнішнього вигляду призначенню і конструкції виробу, здатність форми створювати особливий емо­ційний настрій у людини в типовій ситуації використання виробу.

Гармонія (від грец. hapmonia – зв’язок, стрункість цілого, узгодже­ність частин) – поняття, котре визначає узгодженість окремих час­тин виробу з цілим і між собою, що досягається насамперед єдніс­тю пропорційних відношень та вдалим сполученням кольорів.

Декор (від лат. decor – прикрашаю) – сукупність декоративних еле­ментів, що прикрашають і оздоблюють виріб.

Декоративність – властивість виробів, пов’язана з особливостями їх­ньої форми, силуету, а також із особливостями кольорів, фактур і текстури матеріалів.

Дизайн (художнє конструювання) – самостійний вид художньої діяльності проектування об’єкта виробництва із заздалегідь визна­ченими естетичними властивостями.

Дизайн-програми – програми системного проектування комплексів складного обладнання і загальної естетичної організації виробни­чого середовища.

Дисгармонія (від грец. harmonia – гармонія і dis – префікс, що означає заперечення) – неузгодженість, суперечність між усіма між окремими елементами форми.

Досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду – показник якості, що визначає чистоту виконання контурів та з’єднань, стійкість декоративних та захисних покриттів ретельність оброблення поверхонь, чіткість нанесення фірмових знаків тощо.

Ергономіка – наука, яка вивчає діяльність людини або групи людей за умов сучасного виробництва, побуту, дозвілля з метою оптимізації знарядь праці, побутових товарів, умов праці тощо.

Естетична цінність – відповідність окремого предмета або всього предметного середовища естетичним уявленням людей.

Естетичність виробу – показник якості товару, що відображає його художню виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання.

Зовнішній вигляд – візуально сприйнята форма виробу. Зовнішній вигляд є єдиним джерелом естетичної оцінки виробу.

Інтер’єр (від франц. interieur – внутрішній) – організований у функціонально-естетичному відношенні простір усередині будинку.

Компактність (від лат. compactus – щільний) – максимальна щіль­ність розміщення елементів форми.

Композиція (від лат. compositio – склад, складаю) – матеріально-просторове вирішення виробу, процес гармонізації форми виробу, коли визначаються та обєднуються в одне ціле всі характеристики форми: розміри, пропорції, ритмічна структура, фактура, колір тощо.

Компонування (від лат. compono – складаю) – процес пошуку найліп­шого розміщення різних елементів виробу.

Конструкція (від лат. constructio – лад) – взаємозв’язок, порядок з’єднування елементів (деталей, вузлів, частин) виробу.

Орнаментика (від лат. ornamentum – прикраса) – різновид декору, що стилізовано (умовно, схематично) відбиває різні природні форми, геометричні фігури.

Пластика – характеристика естетичності, що визначає красу взаємних переходів, об’ємів та обрисів, плавність і гнучкість елементів форми, упорядкованість графічних та зображальних елементів, колорит, декоративність, взаємозв’язок кольорових сполучень і використання декоративних властивостей матеріалів.

Предметне середовище – організована в певний спосіб єдність вироблених промисловим та іншими способами виробів, що оточують людей у побуті та на виробництві.

Раціональність організації форми – характеристика естетичності, яка визначає міру відображення у формі та конструктивному ви­рішенні продукції її головного призначення, функціональних по­казників, принципу дії та особливостей виготовлення.

Стиль художній – явище у сфері художньої творчості, що полягає в єдності ряду художніх особливостей композиційних схем, прийомів і засобів побудови форми, притаманних творчості митців пев­ної епохи (історичного періоду).

Тектонічність – характеристика конструкції та матеріалів, які становлять матеріальну структуру виробу.

Технічна естетика – наукова дисципліна, що вивчає закономірності формування й розвитку гармонічних закономірностей предметного середовища, предметних умов діяльності людей у всіх сферах життя.

Форма (від лат. forma – вид, спосіб) – просторова побудова виробу як системи матеріальних відношень точок, ліній, граней, кутів, поверхонь, фігур, об’ємів, що мають визначений розмір.

Художньо-інформаційна виразність – міра вираження у зовнішній формі споживчої суті та призначення виробу, відповідність това­ру стилю та моді.

Художня виразність – сукупність властивостей зовнішньої форми товару, які забезпечують можливість уже на перший погляд відріз­нити його від багатьох подібних.

Цілісність композиції – показник якості, який визначає рівень гармонійності поєднання сукупності таких властивостей виробу як об’ємно-просторова структура, її масштабна і пропорційна орга­нізованість, тектонічність, пластичність.