38. Грошово-кредитна політика в системі регулювання грошового обороту, її переваги та недоліки порівняно з фіскально-бюджетною політикою.

Грошово-кредитна політика зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва.

Залежно від напряму та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики: експансійна;рестрикційна.

При експансійній політиці допускається неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, через що гроші стрімко «дешевіють». Наслідком такої політики неминуче стає інфляція, темпи якої швидко зростають, у зв’язку з чим її ще називають політикою інфляції. Такий результат експансійної політики має негативний вплив на економіку, і тому уряди за нормальних обставин намагаються уникати такої грошово-кредитної політики. Більш доцільною і широко застосовуваною є політика повільного, контрольованого зростання грошової маси і м’якого зниження процента, завдяки чому інфляція підтримується на низькому рівні, стає контрольованою і перетворюється у дійовий стимулятор економічного зростання, збільшення зайнятості. Цю політику, на відміну від політики інфляції, називають політикою дезінфляції.

При політиці грошово-кредитної рестрикції допускається стрімке, не досить зважене скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого гроші стрімко «дорожчають», сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і падіння економічної активності. Цю політику називають політикою дефляції. Зважаючи на її негативні наслідки, уряди намагаються уникати відвертої політики дефляції, а допускають лише повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, що м’яко гальмує економічну активність, без глибокого спаду виробництва. Така політика дістала назву політики рефляції.

Переваги грошово-кредитної політики:

1. відповідає ринковій природі економіки;

2. позбавляє надмірного диктату з боку уряду, лояльна до самостійності окремих суб'єктів економіки;

3. найбільш результативна у вирішенні питання підтримки цін, стабілізації їх рівня;

4. найбільш ефективна при перегріві економічної кон'юнктури для досягнення кон'юнктурної рівноваги.

Недоліки:

1. існують проблеми, пов'язані з конкретним інструментом;

1.1. проблеми, пов’язані з обліковою ставкою:

· регулювання ставки відсотка суперечить ринковій природі;

· процентна політика убік росту в коротко- та довгостроковому періоді може створити ефект інфляції через перекладання банками і їх позичальниками своїх витрат на плечі кінцевого споживача;

1.2. суперечливість цілей і результатів операцій на відкритому ринку: в умовах, коли для пожвавлення кон’юнктури бажано викуповувати у суб’єктів економіки державні цінні папери, щоб виручені кошти пішли на інвестиції або були пущені в оборот, важкий стан економіки змушує економічну владу емітувати цінні папери для підтримки бюджету, тим самим відволікаючи кошти з ринку вільного капіталу. Такі заходи можуть у певних випадках привести до проблем з ліквідністю банківської системи, унеможливлення для банків виконувати функцію кредитора реального сектора економіки, а для активних економічних суб’єктів стає проблемою отримати дешевий кредит, в той час, коли вони найбільше цього потребуютьАдекватним заходом протидії зростанню цін інструментами грошово-кредитної політики стане продаж цінних паперів на вторинному ринку, що вилучить кошти з ринку, але вилучені вони будуть не у тих, хто їх отримав, тобто не у споживачів, а у банків та виробників, які як раз і потребують підтримки пропозицією дешевих кредитів;

2. триваюча концентрація капіталу і ріст самозабезпечення потреб великих фірм своїм капіталом ведуть до відносного зниження в багатьох країнах ролі позикового капіталу у фінансуванні інвестицій;

3. існування часового лагу;

4. низька ефективність у вирішенні проблеми зайнятості.