131. Необхідність та цілі фінансового регулювання.

Цілі :

Забезпечення сусп-го нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів банків із загальносуспільними інтересами;

Забезпечення надійності і стабільності як окремих банків, так і банк. системи в цілому для стабільності грошей і безперебійного обслуговування економіки.

Необхідність:

Системний ризик проблеми одного банку можуть спричинити проблеми в інших банках, спровокувати кризу

Суспільне значення банківської системи, кошти які залучаються банками є в основному коштами населення

банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон’юнктуру й економічне зростання, а інші посередники такої можливості не мають

розміщуючи свої резерви в позички, банки спроможні створювати нові депозити і цим впливати на пропозицію грошей, що робить їх діяльність надзвичайно відчутною і вразливою для економіки.

Ця обставина закріплена в банківському законодавстві всіх країн, яке передбачає систему заходів щодо нормування, обмеження, страхування та контролю банківської діял-ті. Реалізація цих заходів покликана забезпечити стабільну, безперебійну роботу кож. банку другого рівня і здійснюється під наглядом та за участі центрального банку й інших законодавчо уповноважених органів.

Незалежно від хар-ру і структури платіжної системи ЦБ в її організації та функціонув.відіграє ключову роль, яка проявляється у різних напрямах його діял-ті, а саме: розробленні нормативних документів, що регламентують порядок функціонування платіжної системи;

організації і проведенні міжбанківських розрахунків;

наданні комерційним банкам надкоротких кредитів (внутрішньоденних — daylight overdrafts і нічних — оvernights) на завершення міжбанківських розрахунків;

ліцензуванні спеціальних видів діяльності у сфері міжбанківських розрахунків, наприклад проведення міжбанківського клірингу;

проведенні остаточних розрахунків за операціями між учасниками розрахунково-клірингових центрів.

Центральний банк як банк з особливим статусом, виступаючи у ролі посередника у міжбанківських розрахунках, забезпечує:

мінімізацію банківських ризиків;

концентрацію, а водночас і оптимізацію надлишкових резервів комерційних банків;

належний рівень безпеки системи розрахунків;

ефективне регулювання грошового ринку завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан банківських рахунків;

нагляд за функціонуванням банківської системи в цілому, а також за діяльністю кожного банку окремо;

оперативне застосування превентивних заходів щодо стабілізації фінансового стану банків—учасників ринку платіжних послуг;

взаємодію системи міжбанк. розрахунків з процесинговими центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу цінних паперів тощо.