132. Банківська система в механізмі фінансового регулювання, її сутність, цілі та функції.

Банківська система – законодавчо визначена, структурована та виділена в самостійну економічну структуру сукупність фінансових посередників, що здійснюють банківську діяльність.

Цілі

Ціль окремого банку- отримання прибутку.

Цілі банківської системи:

• Забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів банків із загальносуспільними інтересами;

• Забезпечення надійності і стабільності як окремих банків, так і банківської системи в цілому для стабільності грошей і безперебійного обслуговування економіки.

Функції банківської системи

Трансформаційна

Емісійна - створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту

Стабілізаційна - забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку

Загальні риси банківської системи

Поєднання багатьох однотипних елементів (у всіх банків однакові цілі – прибутковість, ліквідність)

Динамічність системи (банківська система постійно розвивається, адаптуючись до змін в середовищі)

Закритість системи (банкам заборонено займатися виробничою діяльністю, торгівлею, страхуванням)

Саморегуляція

Специфічні риси банківської системи

Дворівнева побудова

Централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської системи в цілому

Наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків

Централізований механізм контролю

Поєднання централізованого управління банківської системи зі збереженням економічної самостійності кожного банку

Іншими словами, банківська система управляє пропозицією грошей. Функція забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна) пов'язана з надзвичайно високою ризикованістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб'єктів, криють у собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розладу усього грошового ринку, провокування загальноекономічної к

136. Походж. Та розвиток комерційних банків.

Початки банківської діяльності сягають часів Стародавнього Вавилону,коли храми приймали вклади на зберігання і видавали позички під проценти, беручи у клієнтів письмові зобов’язання чи заставу. Аналогічні операції, а також грошові розрахунки здійснювалися у Стародавній Греції жрецями, храмами і міняйлами-трапезитами, а у Стародавньому Римі — менсаріями. Потужним поштовхом для активізації й удосконалення банківського бізнесу став розвиток капіталістичного виробництва. Батьківщиною класичного капіталізму, як відомо, є Англія, тому саме там найперше почали складатися основи і принципи банківської справи в її сучасному розумінні. Першим великим акціонерним банком, який широко розгорнув комерційне кредитування, був Англійський банк, за ним ряд інших. Якісно новим етапом у розвитку банківських операцій став перехід від діяльності, що базується передусім на емісії банкнот, наданні позичок звласних коштів, до кредитування за рахунок залучених коштів у формі клієнтських вкладів. Пріоритетними стають посередництво у платежах і кредитуванні. Швидко розвиваються пасивні операції — збирання, залучення вільних коштів у населення, підприємців, торговців, що зумовлює розширення активних операцій, і передусім «торгівлі грошима» (вигідного їх розміщення) з метою одержання прибутку. У 70—80 роки ХХ ст. набула швидкого розвитку міжнародна діяльність великих банків. Поряд з міжнаціональними корпораціями в промисловості та інших галузях з’явилися національні банківські монополії, які діють переважно за межами країни базування. Такі банки мають назву транснаціональних (ТНБ). Діяльність ТНБ має різні форми, що визначаються національними традиціями, законодавством тощо.

Створення нац-ної дворівневої банківської системи незал. Укр. почалося після прийняття у березні 1991р. З-ну Укр. "Про банки і банківську д-ть". Цим законом визначено: І рівень банк. системи представляє НБУ, ІІ рівень комерційні банки різних форм власності. Реєстрація ком. банків здійснювалась Нацбанком держави.