83. Характеристика окремих каналів передавального механізму.

Ефективність монетарної політики залежить насамперед від надійності передавального механізму між монетарними командами (змінами) та змінами обсягів виробництва (ВВП). Дія цього механізму була і є предметом гострих суперечок в економічній науці передусім між монетаристами та кейнсіанцями, що негативно позначається на практиці грошово-кредитного регулювання.

На цей час представники цих наукових шкіл дійшли єдності у визнанні дієвого впливу пропозиції грошей на формування сукупного попиту, а отже на економічний розвиток. Проте в інших деталях механізму цього впливу зберігаються відчутні розбіжності. Найбільш принциповою з них є те, що монетаристи визнають пропозицію грошей єдиним чинником впливу на сукупний попит, а кейнсіанці розглядають її як один із багатьох чинників, які можуть змінювати сукупний попит (фіскально-бюджетні чинники, зміна вартості цінних паперів та майна, діловий та споживчий оптимізм та ін.).

Узагальнююча схема передавального механізму грошово-кредитної політики:

Зміни пропозиції грошей – монетарні імпульси – зміни в ринковій конюктурі – зміни складових витрат – зміни обсягу ВВП.

Окремі канали передавального механізму:

1) зміни купівельної спроможності – поточний споживчий попит – споживчі витрати

2) зміни процентних ставок – інвестиційний попит – інвестиційні витрати

3)зміни багатства – попит на гроші – споживчі витрати

4) зміни валютного курсу – попит на валютному ринку – чистий експорт

5) зміни курсу акцій – попит на фондовому ринку – інвестиційні витрати

6) зміни ліквідності- попит на гроші – споживчі витрати

Вплив зміни багатства полягає в тому, що зі збільшенням пропозиції грошей зростає фінансова складова багатства, зокрема через підвищення курсу акцій. На цій підставі зростають життєві ресурси споживачів, що провокує збільшення поточного споживання і обсягів виробництва ВВП.

Вплив зміни курсу акцій (або теорія q Тобіна) базується на зв’язку курсу акцій з інвестиційними витратами: в міру зростання пропозиції грошей зростає курс акцій, а отже, і ринкова ціна фірм, що провокує зростання інвестиційних витрат і, в кінцевому підсумку, — зростання ВВП.

Вплив зміни ліквідності полягає в тому, що в міру зростання частки фінансових активів у загальному портфелі активів економічних суб’єктів фінансовий стан останніх стає безпечнішим і вони збільшують споживчий попит, в першу чергу попит на товари тривалого споживання, а отже, зростають обсяги ВВП.

Окремі канали впливу передавального механізму, зокрема процентної ставки та кредиту:

Інфляційн вплив заощаджень, змінарівні доходів більшості сімейних господарств, зміна рівня оподаткування.. Тому інвестиційні витрати як складова ВВП більшою мірою залежать від немонетарних чинників, ніж від процентної та кредитної полі тики;

низький рівень задоволення споживчих потреб сімейних господарств спричинює високу чутливість споживчого попиту до зміни пропозиції грошей і високу активність його у формуванні сукупного попиту та стимулювання зростання ВВП. Проте занадто високий рівень процентних ставок, у тому числі депозитних, посилює зацікавленість домогосподарств у нарощуванні заощаджень та стримуванні поточного споживання, що обмежує можливості впливу на сукупний попит через стимулювання споживчих витрат.